Ухвала суду № 34692321, 18.09.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Лисака І.Н. Перепелюк Л.М.,

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заявою ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 13 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності, про визнання права власності на майно, позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1, про стягнення грошової компенсації за частку майна, що є у спільній частковій власності, позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виділ частки майна із майна, що є у спільній частковій власності зі сплатою грошової компенсації за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Садгірського районного суду міста Чернівці від 7 серпня 2013 року за заявою ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 13 квітня 2012 року,

встановила:

Ухвалою Садгірського районного суду міста Чернівці в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 13 квітня 2012 року відмовлено.

На вказану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою його заяву задовольнити.

Посилається на те, що першої інстанції допустив порушення норм

________________

№22ц-1288/2013 р. Головуючий у І інстанції

Категорія 5 Байцар Л.В.

Доповідач Одинак О.О.

процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено обставин, що утруднюють виконання судового рішення, а вказані заявником підстави не можна вважати винятковими.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Так, згідно статті 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про виконавче провадженні» від 21 квітня 1999 року, № 606-XIV за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Як вбачається з матеріалів справи за виконавчим листом від 13 квітня 2012 року №2-10/2012, який виданий Садгірським районним судом міста Чернівці на підставі рішення Садгірського районного суду міста Чернівці 13 квітня 2012 року ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 17 185 гривень кожному за різницю в частках у майні (а.с.235).

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 в заяві не навів обставини, що утруднюють виконання вищевказаного судового рішення та являються підставами для розстрочення його виконання.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим обставинам справи.

Посилання заявника на те, що він опинився в скрутному матеріальному становищі, має на утриманні малолітню дитину, не є підставами для розстрочення виконання судового рішення у розумінні положень ст. 373 ЦПК.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Садгірського районного суду міста Чернівці від 7 серпня 2013 року постановлена з додержанням вимог закону, а тому її відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 312, 314, 373 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Садгірського районного суду міста Чернівці від 7 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: