Ухвала суду № 34692211, 30.10.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого : Винту Ю. М.

Суддів : Заводян К.І., Лисак І.Н.

При секретарі : Ковальчук Н.О.

За участю : представника выдповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та виселення, за апеляційними скаргами ПАТ КБ «Приватбанк» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Сторожинецького районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення та виселення, посилаючись на наступне.

24 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №СVJWGR0000000001, у відповідності до якого позичальник отримав кредит в сумі 15450 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.09.2018 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем 24.09.2008р. було укладено договір іпотеки за №СVJWGR0000000001, згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку належне їй на підставі договору дарування №ВАЕ489487 від 16.07.2006р. нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 56.50 кв.м., житловою площею 32.50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 145700грн..

В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, у ОСОБА_1 станом на 22.03.2013р. виникла заборгованість у розмірі 39015,25 доларів США, що за курсом НБУ від 22.03.2013р. складає 311731,83грн.

Просив звернути стягнення на будинок загальною площею 56.50 кв.м., житловою площею 32.50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану _______________

№22ц-1410/2013р. Головуючий в 1 інстанції : Бужора В.Т. Категорія : 19/27 Доповідач: Винту Ю.М.

нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Просив також виселити Відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку за вказаною адресою зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб та компетенція якого територіально поширюється на адресу цього будинку.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2013 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на будинок загальною площею 56.50 кв.м., житловою площею 32.50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №СVJWGR0000000001, від 24.09.2008р. ПАТ КБ "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код.ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" рах. №64993919400001, МФО 305299, СДРПОУ 14360570 - витрати по сплаті судового збору в розмірі 3117,32 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2013 року змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у житловому будинку.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному об'ємі.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з'ясував у повному об'ємі обставини справи та вірно застосував норми матеріального та процесуального права до правовідносин, що склалися.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до процедури продажу, визначеної у ст. 38 зазначеного Закону, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальної реалізації.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, визнавши безпідставними вимоги позивача щодо виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку за вказаною адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони дійсно уклали кредитний договір №СVJWGR0000000001 від 24.09.2008 року, у відповідності до якого позичальник отримав кредит в сумі 15450 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.09.2018 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем 24.09.2008р. було укладено договір іпотеки №СVJWGR0000000001, згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно: будинок загальною площею 56.50 кв.м., житловою площею 32.50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки становила 145700 грн. Спірний будинок належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування № ВАЕ489487 від 16.07.2006р.

В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, у ОСОБА_1 станом на 22.03.2013р. виникла заборгованість у розмірі 39015,25 доларів США, що за курсом НБУ від 22.03.2013р. складає 311731,83грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6,7).

Відповідно до ст.ст. 572, 589 ЦК України у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч.3 ст.109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У п.43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов : якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

При цьому пред'явлення позову не є пред'явленням вимоги відповідно до ст.40 Закону України "Про іпотеку", оскільки на момент звернення ПАТ КБ "ПриватБанк" до суду із позовом про виселення, його права повинні бути порушені відповідачем шляхом невиконання вимоги про звільнення житлового приміщення. Наявність письмової вимоги про звільнення житлового приміщення є обов'язковою умовою при задоволенні позову про виселення із іпотечного житла.

Таким чином, можливість виселення мешканців будинку, який перебуває в іпотеці, в судовому порядку можливий після задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, та з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачкою письмової вимоги про добровільне звільнення квартири, яка є предметом іпотеки.

Не можна погодитися з доводами позивача про направлення відповідачці письмової вимоги про добровільне її виселення, що підтверджується реєстром поштових відправлень, оскільки зазначений доказ не підтверджує факт вручення письмової вимоги іпотекодержателя.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в зв'язку з тим, що банком не було дотримано вищезазначену процедуру, не було зазначено в позові конкретних осіб, які проживають у квартирі, а також підтверджених належним чином доказів одержання кожним із цих осіб вимоги іпотекодержателя про виселення в зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про недоведеність позивачем факту укладення іпотечного договору з ОСОБА_1 спростовуються наявністю в матеріалах справи завіреної належним чином копії договору з підписом ОСОБА_1 та завіреним печаткою підписом іпотекодержателя в особі керівника Сторожинецького відділення Богатирця В.Т. (а.с.18).

Також необґрунтованими є доводи представника відповідача, дані ним в суді апеляційної інстанції про недотримання позивачем під час укладення іпотечного договору вимог законодавства щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення, оскільки вони виходять за межі доводів апеляційної скарги та спростовуються наявним в матеріалах цивільної справи витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна предмета іпотеки - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.69).

Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Всупереч вимогам ст.ст.60, 131 ЦПК України, апелянти не надали обґрунтованих доказів на спростування висновків суду першої інстанції про звернення стягнення переданого на предмет іпотеки житлового будинку та відмову у виселенні відповідача та інших осіб, які проживають та/або зареєстровані за вказаною адресою.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з дотримання норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» - відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: