Рішення № 34691652, 04.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12119/13 04.11.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»простягнення 70 628, 00 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача:Лютенко К.Т. довіреність № 01/08/190713-220 від 19.07.2013від відповідача:не з'явився

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» про стягнення 70 628, 00 грн. заборгованості за договором поставки №лДГ-017343 від 03.03.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки №лДГ-017343 від 03.03.2011 поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору свої зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 70 628, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2013 продовжено строк розгляду спору на 15 днів та у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 09.09.2013 справу № 910/12119/13 передано на розгляд судді Власову Ю.Л. у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/12119/13 прийнято до провадження суддею Власовим Ю.Л. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.09.2013 справу №910/12119/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2013 справу №910/12119/13 прийнято до провадження судді Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

01.11.2013 позивач, через відділ діловодства суду, надав додаткові письмові пояснення та копії податкових накладних, які складались в рамках виконання умов договору №лДГ-017343 від 03.03.2011

В судовому засіданні 04.11.2013 представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 04.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2011 між Публічним акціонерним товариством «Концерн Хлібпром» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (покупець) укладено договір поставки №лДГ-017343, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар.

15.03.2011 сторони договору підписали специфікацію, в якій визначили асортимент товару, який буде поставлятися та його ціну.

Згідно п. 2.4 договору ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у видатковій накладній, яка має відповідати замовленню. При цьому, замовлення на поставку товарів покупець передає електронною поштою, факсом або іншим способом, що дозволяє зафіксувати момент його передачі.

Товари поставляються за цінами, вказаними в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємними частинами договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ і включають вартість доставки товарів постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні і розвантаження товару на рампу в місці поставки (п. 4.1 договору).

За умовами п. 2.12 договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної здачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та/або видаткової накладної.

Оплачує поставлений товар покупець шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів постачальнику після 14 днів з моменту першої реалізації (п. 4.3 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє, з урахуванням додаткової угоди №1, до 31 грудня 2012.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору у період з 24.03.2011 по 28.12.2012 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 115 298,64 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, які підписані обома сторонами без заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

При цьому, слід зазначити, що товарно-транспортні накладні не містять посилань на договір, та мають невідповідність переліку товару та ціни до відомостей зазначених в специфікації договору, однак судом враховано, що за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

Необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає, а ціна, асортимент та інші характеристики товарів можуть визначатися також у видатковій накладній (п. 2.4 договору).

До того ж, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару, не заперечує проти факту поставки товару саме на виконання умов договору та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

Крім того, з метою встановлення підстави відповідних господарських операцій судом досліджено зміст податкових накладних за 2012 рік, які складено позивачем відносно поставки товару та встановлено, що в графі «Вид цивільно-правового договору» вказано: Договір поставки від 03.03.2011 №лДГ-017343.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про те, що спірні поставки відбулись на виконання іншого договору, в тому числі укладеного у спрощеній формі, ніж той, на який посилається позивач.

Відповідний правовий підхід до питання визначення підстави поставки, викладений у постановах Вищого господарського суду України від 09.06.2009 р. у справі № 54/173 та від 21.01.2010 у справі № 39/71.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату отриманого товару на підставі товарно-транспортних накладних належним чином не здійснив, сплативши лише 41200,00 грн., внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 70 628,00 грн., з урахуванням часткового повернення товару на суму 3470,64 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 70 628,00 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; ідентифікаційний код 35847906) на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» (79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2, ідентифікаційний код 05511001) 70 628 (сімдесят тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2013.

Суддя Т.В. Васильченко