Ухвала суду № 34689052, 30.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 681/1427/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Горщар А.Г.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Полонської міської ради Хмельницької області про визнання дій посадових осіб протиправними та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Полонського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії міського голови м. Полонне Розумовського С.І. та зобов'язати останнього передати її заяву про надання дозволу на відключення від тепломережі до компетентного органу міської ради, з якої стягнути завдану для неї моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Мотивуючи позовні вимоги заявник зауважила, що 04.06.2013 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати дозвіл на відключення від тепломережі, однак міський голова не подав відповідну заяву до виконавчого комітету ради, а одноосібно прийняв рішення про те, що ОСОБА_2 необхідно провести розрахунок за спожиту теплоенергію, після чого буде надано дозвіл на відключення.

Вважаючи зазначене рішення міського голови протиправним, позивач оскаржила його до суду.

Полонський районний суд Хмельницької області постановою від 06.08.2013 року вказаний позов задовольнив частково, а саме визнав протиправними дії міського голови м. Полонне Розумовського С.І. щодо розгляду заяви про відключення квартири від централізованого опалення, та зобов'язав останнього передати зазначену заяву на розгляд постійно діючої комісії з питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і теплопостачання.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зокрема в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 наголошувала на тому, що внаслідок протиправних дій міського голови, апелянт отримала значну «морально-психологічну травму», а відтак на думку скаржника, її страждання та переживання вартують набагато дорожче ніж 5000 грн., що не враховано судом першої інстанції пр. ухваленні оскаржуваної постанови.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_1.

04.06.2013 року ОСОБА_2 на ім'я міського голови м. Полонне подала заяву, в якій просила надати їй дозвіл на відключення квартири від централізованого теплопостачання.

20.06.2013 року міським головою Розумовським С. дана відповідь на заяву позивачки, в якій повідомлялось, що для отримання дозволу на відключення квартири від централізованого опалення заявниці необхідно подати комісії міської ради підтвердження про своєчасну сплату за надані послуги підприємством теплових мереж, підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, та Полонською ЖЕК.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з відсутності доказів на підтвердження того факту, що у зв'язку з неправильним розглядом заяви ОСОБА_2 для неї заподіяна моральна шкода, а відтак позовна вимога про стягнення з міської ради 5000 грн. морального відшкодування задоволенню не підлягає.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відключення будників від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правилами).

Згідно з п. 25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758 (далі Порядок), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутись до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж центрального опалення. До заяви має бути додано копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. При цьому рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Згідно зі ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що подана позивачем заява про відключення квартири від системи центрального опалення повинна була розглядатись постійно діючою міжвідомчою комісією, а не особисто міським головою.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн., з огляду на слідуюче.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як з'ясовано зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_2 вказує на те, що протиправні дії міського голови спричинили їй моральну шкоду. Проте під час розгляду справи доводи скаржника, щодо неправомірних дій відповідачів з неправильного розрахунку грошового утримання та надання невірних даних до Пенсійного фонду не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для його задоволення.

Крім того, відповідно роз'яснень, які викладені у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним Кодексом України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

У ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснені ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України законодавець чітко визначив, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.

Зважаючи на те, що позивач не довів суду першої інстанції наявність заподіяної шкоди у вигляді душевних переживань та страждань, яких зазнав у зв'язку з такими діями відповідача, не навів переконливих мотивів в обґрунтування зазначеної суми, колегія суддів вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Полотнянко Ю.П.