Постанова № 34688987, 30.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 676/4993/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шевцова Л.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, треті особи - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Хмельницькій області - Козубай Юрій Леонідович, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов"язання вчинити дію, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, треті особи - Козубай Юрій Леонідович - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області та управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області про визнання дії та бездіяльності по примусовому виконанню постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.11.2011 року протиправними, визнання незаконною та скасування постанови від 27.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП№34395063, зобов'язання відшкодувати завдані йому моральні збитки в сумі 1 грн., матеріальні збитки, та зобов'язання відповідача у встановлений строк подати звіт про виконання цього судового рішення.

Камянець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 22.08.2013 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважив на протиправності постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного Управління юстиції у Хмельницькій області Козубай Ю.Л. від 27.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП №34395063 з примусового виконання виконавчого листа Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.05.2012 року по справі № 6-а-9/11, оскільки державним виконавцем не було вжито всіх дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження» стосовно виконання виконавчого листа.

30.10.2013 року до суду надійшли письмові заперечення управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області, в яких третя особа посилається на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, окремо зауважуючи, що державним виконавцем правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП №34395063, оскільки рішення суду виконано в повному обсязі.

Щодо доводів апелянта з приводу обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення, починаючи з березня 2003 року, та неправомірного, на думку останнього, застосування поняття «базовий місяць» при обрахунку розміру індексації його пенсії, третя особа зауважує, що в разі зростання грошових доходів населення, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Грошові доходи,одержані за цей місяць не індексуються.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 12.02.2013 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа - без самостійних вимог на стороні відповідача - старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Августенюк О.М., управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Поділтьському районі, про визнання незаконними дій, рішень державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року вищевказану постанову скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково шляхом визнання дій старшого державного виконавця протиправними, та визнання незаконною і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 34395063.

Листом від 11.08.2011 року за №16615/02-40 управлінням Пенсійного фонду України в м. Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницької області державного виконавця повідомлено про виконання в повній мірі постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 07.04.2011 року, у зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2013 року ВП №34395063.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог ОСОБА_2, а відтак відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання незаконною та скасування постанови від 27.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП№34395063.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Так, частина 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон) встановлює виключний перелік підстав для закінчення підготовчого провадження.

Як встановлено колегією суддів, виконавче провадження закінчено на підставі п.8 ч.1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (у звязку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Водночас, частиною 3 статті 75 Закону передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, як встановлено судовою колегією в ході з'ясування обставин по справі, державним виконавцем після отримання листа відповідача про виконання рішення суду, всупереч вимогам Закону, не було здійснено перевірку фактичного його виконання, а відтак безпідставно та передчасно закінчено виконавче провадження.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, цими діями порушено право стягувача, оскільки з огляду на положення статті 38 Закону завершене відповідно до пункту 11 частини першої статті 37 цього Закону, з підстав, визначених частиною третьою статті 76 цього Закону виконавче провадження не може бути розпочате знову.

Також суд апеляційної інстанції виходить із визначеного частиною першою та другою статті 8 КАС принципу верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Застосування судами при розгляді справ Конвенції прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду як джерела права передбачене статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Оскільки стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження, невиконання судового рішення є порушенням прав позивача, проголошених статтею 6 Конвенції прав людини та основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання державного виконавця про відсутність повноважень останнього стосовно перевірки методики нарахування індексації пенсії, оскільки відповідно до ст.13 Закону державний виконавець має право залучати відповідних спеціалістів для перевірки фактичного виконання судового рішення, пр цьому зазначене право спрямовано на виконання безпосереднього обовязку державного виконавця, а саме виконання судового рішення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Крім того, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, позивачем не доведено, а судом не встановлено ступінь моральної та матеріальної шкоди завданої позивачу з боку відповідача, а відтак зазначені вимоги не можуть бути задоволені.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню частково.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, треті особи - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Хмельницькій області - Козубай Юрій Леонідович, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов"язання вчинити дію, скасувати в частині відмови у задоволенні адміністративного позову щодо визнання незаконною та скасування постанови від 27.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП№3439506.

В цій частині ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 щодо визнання незаконною та скасування постанови від 27.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП№3439506 задовольнити.

В решті постанову Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2013 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Полотнянко Ю.П.