Ухвала суду № 34687839, 07.11.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/5967/13-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К.В.

Категорія 51 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Коломієць О.С., Матюшенка І.В.

з участю секретаря

судового засідання Кузьмінської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житомирського національного агроекологічного університету про стягнення заробітної плати, компенсації середнього заробітку за невиплату належних при звільненні сум та моральної шкоди

за апеляційною скаргою Житомирського національного агроекологічного університету

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2013 року, -

встановила:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з названим позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі з дня звільнення по день постановлення рішення, 5771.66 грн. заборгованості по заробітній платі, 1180. 20 грн., заборгованість по вихідній допомозі та 10000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 1993 року вона працювала в санаторії - профілакторії Житомирського національного агроекологічного університету, який є відокремленим структурним підрозділом університету без статусу юридичної особи.

12.04.2013 року наказом №123к її попереджено про майбутнє звільнення у зв'язку із скороченням штату працівників. 12.06.2013 року згідно наказу № 195-к її звільнено згідно п. 1 ст. 40 КЗпП, однак відповідачем в порушення трудового законодавства не було виплачено заборгованість по заробітній платі, що утворилась в період роботи з 01.01.2013 року по 12.06.2013 року у розмірі 5771.66 грн. та вихідну допомогу в сумі 1180.20 грн.

Такі дії відповідача спричинили їй моральну шкоду.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Житомирського національного агроекологічного університету на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 5771.66 грн., вихідну допомогу при звільнені в сумі 1180.20грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 4439.80 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього 11891.66 грн., а також на користь держави 344 грн. 10 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Житомирський національний агроекологічний університет подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_2 вказані кошти та судові витрати.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, суд при ухваленні рішення не повно з'ясував всі докази та не врахував, що санаторій - профілакторій Житомирського національного агроекологічного університету функціонує, як заклад стаціонарного типу із стаціонарною формою обслуговування з безперервним графіком роботи, а трудовий договір з працівниками носить безстроковий характер. Вважають, що позивач нічого не довів та не надав жодних доказів щодо завданої їй моральної шкоди та не обґрунтував її розмір, суд також чітко не вказав, з яких саме підстав підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів визнає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 1994 року по 12 червня 2013 року перебувала у трудових відносинах з Житомирським національним агроекологічним університетом. При цьому працювала на посаді кухонної робочої санаторію - профілакторію Житомирського національного агроекологічного університету. Звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Проте, в порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідач не провів із нею розрахунок належних виплат. Суми, які повинні бути виплачені ОСОБА_2 при звільненні, стягнуті лише оскаржуваним судовим рішенням.

Згідно із ч.4 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови від 24 грудня 1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Встановивши, що відповідач при звільненні ОСОБА_2 не провів виплату всіх сум, що належать їй, суд першої інстанції з врахуванням обставин справи та вищенаведених вимог закону, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, заборгованість по вихідній допомозі та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не отримання позивачем при звільненні грошових коштів порушило її законні права, призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з цим відповідно до ст.237-1 КЗпП стягнув з відповідача на її користь 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що належним відповідачем по даній справі є Житомирське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є безпідставними.

Так, матеріалами справи доведено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з Житомирським національним агроекологічним університетом.

За змістом ч.1 ст.21 КЗпП - за трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Крім того, в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №21 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що згідно зі ст.21 КЗпП належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Наявність договору від 09.02.2012 року, укладеного між Житомирським національним агроекологічним університетом та Житомирським обласним відділенням фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який укладено відповідно до Порядку часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на правильність судового рішення не впливає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Житомирського національного агроекологічного університету відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді