Постанова № 34687113, 31.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-119/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.К.-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.К.-Україна» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.К.-Україна» (надалі за текстом - «ТОВ «В.І.К.-Україна») звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000022330/0 від 21.01.2008 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9 398 749 грн. та про зобов'язання державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Дніпровському районі м. Києва») поновити в картці особового рахунку суму бюджетного відшкодування. Позивач просив також зобов'язати ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування ТОВ «В.І.К.-Україна» з бюджету 9 398 749 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в частині позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку суму бюджетного відшкодування.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.01.2008 р. по 16.01.2008 р. посадовцями ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «В.І.К.-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2007 р.

Результати перевірки оформлено актом № 243/23-717-32770912 від 16.01.2008 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення у березні 2007 р. до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ТОВ «ВАККО» у складі вартості товарів.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

09 січня 2007 р. між ТОВ «Мегатекс М» та ТОВ «В.І.К. Україна» укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 09/01/07/2. За умовами цього договору, додаткової угоди до нього від 09.01.2007 р. та згідно специфікації № 1 від 09.01.2007 р. позивач придбав заспокоювач вібропроцесів в агрегатах обертання «Успокоітель» у кількості 59 шт. на загальну суму 56 475 036 грн., у т.ч. 9 412 506 грн. ПДВ. Цим договором також передбачена відстрочка платежу на строк 50 днів із сплатою 2 % за кожний день користування товарним кредитом.

Згідно акту прийому передачі товару № 1, рахунку-фактури № 2, накладної № 2 та податкової накладної № 2 придбаний за договором товар передано позивачеві 09 січня 2007 р.

У цей же день між ТОВ «Мегатекс М» та ТОВ «В.І.К. Україна» укладено договір відповідального збереження № 09/01/07-2-02 відповідно до якого продавець зобов'язався прийняти належний позивачеві товар на зберігання. Вартість таких послуг сторони за договором встановили у розмірі 30 грн., у т.ч. ПДВ, за кожний день зберігання.

На підставі цього договору було складено акти приймання-передачі від 09.01.2007 р. та від 28.02.2007 р., акт про виконання умов відповідального збереження від 28.02.2007 р., рахунок-фактура № 7 від 28.02.2007 р., податкова накладна № 7 від 28.02.2007 р. Наведене первинні документи свідчать, що товар перебував на зберіганні у ТОВ «Мегатекс М» у період з 09.01.2007 р. по 28.02.2007 р.? а загальна вартість послуг склала 1 500 грн., у т.ч. 250 грн. ПДВ.

За даними договору № 2/26/02-7 від 26.02.2007 р., специфікації № 1 від 26.02.2007 р., акту прийому-передачі від 28.02.2007 р., накладної № 1/02 від 28.02.2007 р., податкової накладної № 6 від 28.02.2007 р. придбаний у ТОВ «Мегатекс М» товар позивач реалізував ТОВ «Бізнесінвестпроект» за ціною 56 495 568 грн., у тому числі 9 415 928 грн. ПДВ.

Згідно банківських виписок розрахунок з ТОВ «Мегатекс М» за придбаний товар та погашення відсотків за користування товарним кредитом позивач здійснив шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок продавця 28 лютого 2007 р.

Відповідно до акту № 28/02-2 від 28.02.2007 р., рахунку фактури № 12 від 28.02.2007 р., податкової накладної № 12 від 28.02.2007 р. вартість послуг по наданню позивачеві відстрочки розрахунку за товар (відсотки товарного кредиту) становить 56 475 036 грн., у т.ч. 9 412 506 грн. ПДВ.

Згідно декларації з податку на додану вартість за березень 2007 р., поданої до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 19.04.2007 р. за вхідним № 29593, та розрахунку суми бюджетного відшкодування ТОВ «В.І.К. Україна» заявило до бюджетного відшкодування 9 398 749 грн. податку на рахунок платника у банку.

Разом з тим, провести зустрічну перевірку ТОВ «Мегатекс М» неможливо у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Проведеним органами податкової міліції досудовим слідством встановлено, що службовими особами ЗАТ «Прайм-Банк», ТОВ «Мегатекс М» та ТОВ «Конселор» протягом 2006-2007 років назаконно надавались послуги суб'єктам підприємницької діяльності по формуванню від'ємного значення податку на додану вартість.

У квітні 2007 р. Фастівською міжрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу за фактом створення ТОВ «Мегабудтрейд», яке було постачальником сировини для виробництва заспокоювача вібропроцесів в агрегатах обертання «Успокоітель».

Згідно листа Фастівської ОДПІ від 27.12.2007 р. ТОВ «Бізнесінвестпроект» має ознаки фіктивності, за юридичною адресою не знаходиться, печатку підприємства вилучено в рамках розслідування кримінальної справи.

На думку органу державної податкової служби наведене свідчить про не підтвердження правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту, а сам податок фактично не був сплачений до Державного бюджету.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022330/0 від 21.01.2008 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9 398 749 грн.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено реальність господарських операцій, а сам податок до бюджету сплачений не був.

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

На момент виникнення спірних правовідносин, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»).

За змістом пункту 1.7. статті 1 зазначеного Закону податковий кредит, це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пункт 1.8. статті 1 Закону № 168/97-ВР визначає бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм правильність формування платником ПДВ податкового кредиту вимагає сплати податку у складі вартості товару (послуги) та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем було надано копії: договорів № 09/01/07/2 від 09.01.2007 р., № 09/01/07-2-02 від 09.01.2007 р., специфікації № 1 від 09.01.2007 р., актів прийому-передачі товару від 09.01.2007 р. та від 28.02.2007 р., акту № 28/02-2 від 28.02.2007 р., рахунків-фактур № 2 від 09.01.2007 р., № 7 від 28.02.2007 р., № 12 від 28.02.2007 р., накладних № 2 від 09.01.2007 р., № 7 від 28.02.2007 р., № 12 від 28.02.2007 р., банківських виписок, а також договору № 2/26/02-7 від 26.02.2007 р., специфікації № 1 від 26.02.2007 р., акту прийому-передачі від 28.02.2007 р., накладної № 1/02 від 28.02.2007 р., податкової накладної № 6 від 28.02.2007 р. які свідчать про подальшу реалізацію придбаного товару.

Тобто, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених ТОВ «Мегатекс М» у складі вартості товарів та послуг та які свідчать, що зобов'язання за договорами виконувались сторонами у повному обсязі.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою чи факт порушення кримінальної справи відносно його службових осіб не може бути підставою для відмови у праві платника податку на формування податкового кредиту. Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки.

Доводи відповідача щодо правомірності спірного податкового-рішення з посиланням на те, що у липні 2008 р. відносно службових осіб ТОВ «В.І.К.-Україна» порушено кримінальну справу суд апеляційної інстанції не приймає як доказ, оскільки відсутній обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт зловживання службовим становищем конкретними службовими особами позивача.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 р. за № 843/11123, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Згідно пункту 8.2 цієї Інструкції за наявності позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом (надміру та/або помилково сплачених сум платежу та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) на початок року сальдо розрахунків з бюджетом на дату останньої операції в картці особового рахунку дорівнює сумі позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом на початок року плюс сплачена сума за період плюс сума зменшених нарахувань (у тому числі скасування та розстрочення платежів) за період плюс сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період плюс сума від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яка направляється на погашення податкового боргу, за період плюс поновлена сума списаного надміру та/або помилково сплаченого платежу за період плюс списана сума податкового боргу за податковими зобов'язаннями за період мінус списана сума надміру та/або помилково сплаченого платежу за період мінус сума нарахувань (у тому числі поновлення скасованих та скасування розстрочення платежів) за період мінус повернена сума за період мінус поновлена сума списаного податкового боргу за податковими зобов'язаннями за період.

Оскільки відповідно до пункту 3.4 названої Інструкції кожна картка особового рахунку має безпосередній вихід на Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб, який є автоматизованою системою збору, накопичення та обробки даних про платників податків та включає дані інших реєстрів, відомості внесені до такої картки впливають на права платника податків.

Суд попередньої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині наведених позовних вимог.

Вимога про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету не є способом захисту прав платника ПДВ та не підлягає задоволенню, з чим погодився і позивач визначаючи в апеляційній скарзі межі перегляду рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.К.-Україна» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022330/0 від 21 січня 2008 р.

Зобов'язати державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби поновити в картці особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.К.-Україна» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 9 398 749 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 05 листопада 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.