Ухвала суду № 34685868, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7999/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Парус» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Парус» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2013 року №0004142208, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2013 року №0004142208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Парус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Різано Трейд» та ТОВ «Агентство «Віасат» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення:

пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Агентство «Віасат», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 103 009,00 грн., в тому числі по періодах:

- за жовтень 2010 року на суму 9173,00 грн.;

- за листопад 2010 року на суму 900,00 грн.;

- за грудень 2010 року на суму 17 617,00 грн.;

- за січень 2011 р на суму 1692,00 грн.;

- за березень 2011 р на суму 10 854,00 грн.;

- за квітень 2011 року на суму 8063,00 грн.;

- за травень 2011 року на суму 6097,00 грн.;

- за червень 2011 року на суму 14 753,00 грн.;

- за липень 2011 року на суму 7171,00 грн.;

- за серпень 2011 року на суму 5704,00 грн.;

- за жовтень 2011 року на суму 12 277,00 грн.

За наслідками перевірки, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва складено акт від 18.03.2013 року № 258/22-8/19071132 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 року № 0004142208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 116 221,00 грн., в тому числі за основним платежем - 103 009,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 212,00 грн.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

ТОВ «Фірма «Парус» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, основним видом діяльності є рекламні агентства, реалізація і прокат власних, куплених, обмінених або орендованих вітчизняних та іноземних фільмів кіно-, відео-, аудіо інформації (в тому числі по каналах телевізійної та радіомережі) на внутрішньому ринку та за кордоном.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав відносини з контрагентами ТОВ «Різано Трейд» та ТОВ «Агенство «Віасат».

Між позивачем та ТОВ «Різано Трейд» було укладено ліцензійний договір №1/10 від 01.10.2010 року, відповідно до умов якого Комісіонер (ТОВ «Фірма «Парус») зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду виконувати поширення прав на аудіовізуальні твори, зазначені в додатках до договору, шляхом телевізійного сповіщення на території, зазначеної в додатках до договору.

На підтвердження укладання господарських договорів, виконання зобов'язань за договорами, розрахунків та видаткових операцій за даним договором позивачем надано: акти передачі-приймання виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні.

Також, було укладено договір № 17/12 від 17.12.2010 року, згідно якого ТОВ «Фірма «Парус» -Замовник, ТОВ «Різано Трейд» -Виконавець. Предметом договору є монтаж та виготовлення документального відеофільму «Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» -80 років на передовому рубежі аграрної науки України».

На виконання договору надано акт здачі-приймання від 17.12.2010 року № б/н, платіжне доручення № 2 від 05.01.2011 року, податкову накладну від 21.12.2010 року № 211201.

Також, між зазначеними сторонами було укладено договір № 21/12 від 21.12.2010 року, предметом якого є монтаж та виготовлення відео репортажу.

На виконання договору надано акт здачі - приймання від 24.12.2010 року № б/н, податкову накладну від 24.12.2010 року № 241203.

Між сторонами було укладено договір № 26/10 від 26.10.2010 року, предметом якого є виконання робіт по монтажу та перегону в інший формат відеоматеріалів для Федерації настільного тенісу України.

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 26.10.2010 року № б/н, платіжне доручення № 34 від 28.02.2011 року, податкову накладну від 24.02.2011 року № 107.

Між сторонами було укладено договір № 25/11 від 25.11.2010 року, предметом якого є виканням робіт по монтажу та перегону в інший формат відеоматеріалів для Федерації настільного тенісу України.

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 25.11.2010 року № б/н, платіжне доручення № 45 від 14.03.2011 року, податкову накладну від 14.03.2011 року № 63.

Всі вище перечисленні первинні документи додані позивачем до матеріалів справи.

Разом з цим, згідно акту від 10.02.2011 року № 101/23-1/36445153 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Різано Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009 року по 31.12.2011 року встановлено порушення:

- ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу, має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, правочин, укладений між ТОВ «Різано Трейд» та контрагентами покупцями і постачальниками в період з 05.05.2009 року по 31.12.2011 року.

- п. 3.4 п. 3 Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 року за №250/2054 із змінами та доповненнями.

- п. 8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.11 №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 року за VI8935.

Таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Різано Трейд» та контрагентами (постачальниками купцями) є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно постанови від 23.01.2012 року, старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підполковника податкової міліції Братко Т.О., в межах кримінальної справи №80-026, про призначення перевірки з питань складання акту нікчемності правочину, встановлено: в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа -Трейд Україна» за ст. 212 ч. 3 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що ряд підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Різано Трейд», зареєстроване як платник податків в ДПІ у Вишгородському районі Київської області за №60759; зареєстроване в Вишгородській районній державній адміністрації за №13341020000003065 від 05.05.2009 року упродовж 2009-2011 років використовувались в злочинних схемах зі створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Колегія суддів, звертає увагу на той факт, що під час розгляду справи доказів про винесення вироку у вищевказаній справі відповідачем не надано.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Виконання таких договорів вимагало від продавців (виконавця) наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального устаткування, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, виконання робіт з монтажу та перегону інформації, зйомки відеороликів, розміщення рекламних матеріалів.

Між позивачем та ТОВ «Агентство «Віасат» було укладено ліцензійний договір № 1/11-4 від 01.04.2011 року, відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснювати поширення прав на аудіовізуальні твори, зазначені в додатках до договору, шляхом телевізійного сповіщення на території зазначеної в додатках до даного договору.

На виконання зазначеного договору позивачем надано акти здачі - приймання виконаних робіт, платіжні доручення, що підтверджують розрахунки між сторонами, податкові накладні.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Агенство «Віасат» було укладено ряд інших договорів, а саме:

Договір № 02/06 від 02.06.2011 року, предметом якого є виконання робіт по монтажу та перегону в інший формат відеоматеріалів для Федерації настільного тенісу України.

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 02.06.2011 року № б/н, платіжне доручення № 110 від 22.06.2011 року, податкова накладна від 22.06.2011 року № 156.

Договір № 03/06 від 03.06.2011 року, предметом якого є виконання робіт по монтажу та перегону в інший формат відеоматеріалів для ВАТ «Норд».

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 03.06.2011 року № б/н, платіжне доручення № 111 від 22.06.2011 року, податкова накладна від 22.06.2011 року № 157.

Договір № 07/06 від 07.06.2011 року, предметом якого є виконання робіт по адаптації аудіролика лікарського препарату «Трахісан» для Представництва «Альпен Фарма АГ».

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 07.06.2011 року № б/н, платіжне доручення № 116 від 30.06.2011 року, податкову накладну від 30.06.2011 року.

Договір № 08/10 від 08.10.2011 року, предметом якого є виконання робіт по адаптації аудіролика лікарського препарату «Трахісан» для Представництва «Альпен Фарма АГ».

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 08.10.2011 року № б/н, платіжне доручення № 177 від 14.10.2011 року, податкову накладну від 14.10.2011 року № 62.

Договір № 18/10 від 18.10.2011 року, предметом якого є виконання робіт по адаптації аудіоролика лікарського препарату «Тонзилотрен» для Представництва «Альпен Фарма АГ».

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 20.10.2011 року № б/н, платіжне доручення № 195 від 31.10.2011 року, податкову накладну від 20.10.2011 року № 88.

Договір № 27/10 від 27.10.2011 року, предметом якого виконання робіт по виготовленню аудіоролика лікарського препарату «Цинабсин» для ПАТ «Натурфарм».

На виконання договору надано акт виконаних робіт від 31.10.2011 року № б/н, податкову накладну від 31.10.2011 року № 152.

Разом з цим, актом від 13.02.2012 року № 282/23-1/36862548 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Агентство «Віасат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року встановлено порушення:

- ч. 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Агентство "Віасат" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

- Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст. 134, 138 року III Податкового Кодексу України

- Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст.185, 198 року V Податкового Кодексу України.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Агентство «Віасат» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по вчиненим угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.

З зазначеного акту перевірки вбачаться, що ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області, надало копії матеріалів їй від 23.01.2012 року про призначення перевірки з питань складання акту нікчемності правочину ТОВ «Агентство «Віасат». В постанові, зокрема зазначено « ...В провадженні СВ ПМ ДШ у Шевченківському м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Media-Україна» (код за ЄДРПОУ 34819946) за ст.212 ч.3 КК України та від 19.01.2012 - порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, вчиненими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності), в т.ч. ТОВ «Агентство «Віасат» з незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 cт. 205 КК України. Досудовим слідством встановлено ряд підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Агентство «Віасат», що зареєстроване як платник податків в ДПІ у Вишгородському районі Київської області, яке упродовж 2009-2011 років використовувалось в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою завищення податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами...».

Матеріалами справи встановлено, що постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 19.01.2012 року старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підполковником податкової міліції Братко Т.О. порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Агентсво «Віасат», ТОВ «Різано Трейд».

Відповідно до пояснень ОСОБА_4 - директора ТОВ «Агентсво «Віасат», реєстрацію підприємства вона здійснила за винагороду, статутний капітал не формувала, довіреності та інші фінансові документи не підписувала.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З аналізу зазначеного слідує, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникає по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Так, відповідно до ст. 16 Закону, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст. 18 Закону визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи те, що засновник та посадова особа TOB «Агенція «Віасат» ОСОБА_4 не має жодного відношення до діяльності підприємства, відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, договори, податкові накладні, акти, що складені TOB «Агенство «Віасат» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Фірма Парус» сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

Як вже зазначалось, виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів вимагало від продавців (виконавця) наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального устаткування, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, виконання робіт з монтажу та перегону інформації, зйомки відеороликів, розміщення рекламних матеріалів.

В той же час, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів під час розгляду справи, що у ТОВ «Фірма «Парус» наявні трудові ресурси, необхідне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби, що як наслідок ставить під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем неправомірно без дотриманням норм податкового законодавства сформовано податковий кредит з ПДВ по вищезазначених господарських операціях. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 18.03.2013 року № 258/22-8/19071132про порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Парус» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 05.11.2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.