Ухвала суду № 34684622, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/57811/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011

у справі № 2а-2259/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сова»

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сова» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сова») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2008 № 0001462310/0 з урахуванням штрафних санкцій у розмірі: за основним платежем - 12970,00 грн., за штрафними санкціями - 6485,00 грн., загальною сумою 19455,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2009, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Сова» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2008.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/95-ВР (далі по тексту - Закон № 168/95 ВР), про що складено акт № 423-23-22118209 від 21.08.2008.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001462310/0 від 01.09.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальній сумі 19455,00 грн.

Підставами для визначення зазначеного зобов'язання стали висновки відповідача про не підтвердження податкового кредиту позивача на зазначену суму у зв'язку з порушенням його контрагентом - Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі по тексту - СПД ОСОБА_2) по господарським операціям з яким формувався вищезазначений податковий кредит, встановленого чинним законодавством порядку державної реєстрації.

Відповідач вважає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону № 168/97-ВР, тому позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену СПД ОСОБА_2, запис про державну реєстрацію та фінансово-господарські документи, які визнані недійсними рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.11.2007.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції;

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26.11.2007 скасовано запис про державну реєстрацію СПД ОСОБА_2 та фінансово-господарські документи, видані та підписані від його імені, а 17.03.2008 було анульовано реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Закон № 168/95 ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України Закон № 168/95 ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та перебував у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладання спірної угоди.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правильність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі належно оформлених податкових накладних.

Крім того, судами вірно зазначено, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2009 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров