Ухвала суду № 34684349, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К-34644/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кіт О.С.,

за участю:

представника відповідача - Качанка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року

у справі № 17/344а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська м'ясна компанія»

до Державної податкової інспекції у Коропському районі Чернігівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська м'ясна компанія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Коропському районі Чернігівської області (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000082310/0 від 29 серпня 2007 року.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2007 року у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року постанову Господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2007 року скасовано. Позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Коропському районі Чернігівської області.

В касаційній скарзі ДПІ у Коропському районі Чернігівської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та залишити в силі постанову Господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2007 року.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про заміну ДПІ у Коропському районі Чернігівської області її правонаступником - Менською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», наказом Менської МДПІ Чернігівської області ДПС від 11 червня 2013 року № 1, наказом Менської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 17 червня 2013 року № 1.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ДПІ у Коропському районі Чернігівської області її правонаступником - Менською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Чернігівська м'ясна компанія» у періоді, який перевірявся, було плаником податку на додану вартість та мало статус сільськогосподарського товаровиробника.

ДПІ у Коропському районі Чернігівської області провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Чернігівська м'ясна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за травень місяць 2007 року, за результатами якої був складений акт № 199/23-008/32785947 від 21 серпня 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги абзаців 2, 3 пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 2, абзаців 1-3 пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 (у редакції до змін, внесених затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року № 596), абзацу 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213), в результаті чого ТОВ «Чернігівська м'ясна компанія» було завищено розмір заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень місяць 2007 року на 80528,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Чернігівська м'ясна компанія» у квітні 2007 року неправомірно включило до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, суму податку на додану вартість з вартості придбаних товарів, вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва (обігу) та використані безпосередньо у діяльності, яка підлягає оподаткуванню відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме по накладних, реквізити яких вказані на 14-15 аркушах акту перевірки, виписаних позивачу (покупцю) постачальниками, у зв'язку поставкою: ячменю, преміксів, соєвої макухи, кукурудзи, медпрепаратів, пшениці, ячменю фуражного, зерна кукурудзи, жмиху соняшникового, коропів, паливно-мастильних матеріалів; наданням послуг зі зберігання ячменю; постачанням електроенергії.

29 серпня 2007 року ДПІ у Коропському районі Чернігівської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000032300/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Чернігівська м'ясна компанія» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2007 року на 80528,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оспорювань податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка підпадає під спеціальний режим оподаткування і має бути відображена у спеціальній декларації, а не загальній (бюджетній) декларації, є правомірним.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач як сільськогосподарський товаровиробник мав право включати до загальної податкової декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту за операціями з придбання у постачальників товарів (послуг), які були використані у процесі здійснення ним господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 01 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, встановлено спеціальні режими оподаткування (спрямування та використання сум податку на додану вартість) для операцій, здійснюваних: 1) переробними підприємствами усіх форм власності з реалізації ними молоко- та м'ясопродуктів, виготовлених із молока та м'яса в живій вазі, поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками (абзац 1 пункту 11.21 статті 11 зазначеного Закону); 2) сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах (абзац 2 цього ж пункту).

Встановлений у абзаці 2 пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) режим оподаткування передбачає залишення нарахованих на ціну реалізованої продукції сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, у розпорядженні сільськогосподарських підприємств для підтримки власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

За змістом наведеної норми умовами для застосування встановленого нею податкового режиму є виникнення у платника податку на додану вартість за наслідками здійснених господарських операцій зобов'язання зі сплати до бюджету певних сум податку та можливість подальшого фактичного використання таких коштів для визначених законодавством цілей.

При здійсненні операцій з реалізації молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) із нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою у платника податку фактично не виникає обов'язок зі сплати до бюджету грошових коштів, які могли б ним акумулюватись і використовуватись у порядку, визначеному Порядком нарахування коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що спеціальний режим оподаткування, передбачений абзацом 2 пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та встановлене у пункті 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правило щодо складання окремої податкової декларації поширюється на операції з реалізації молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 %, і не охоплює операції, здійснювані відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Встановлення законодавцем з 1997 року нульової ставки податку на додану вартість для операцій з поставки молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам (підпункт 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) із одночасним доповненням статті 11 цього Закону пунктом 11.21, який передбачав виплату останніми сільськогосподарським виробниками тваринницької продукції дотацій, було заходом підтримки товаровиробників, які здійснюють такі операції.

Виплата зазначених дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, які поставляють молоко та м'ясо в живій вазі за нульовою ставкою податку на додану вартість, не є бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, сплаченого цими товаровиробниками постачальникам товарів (послуг), що використані для цілей таких поставок, і не позбавляє такого платника права на віднесення зазначених сум податку до податкового кредиту податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки із державним бюджетом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Менської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна