Ухвала суду № 34684278, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-33727/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі Івано-Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року

у справі № 2а-5509/08/0970

за позовом Приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1»

до Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі Івано-Франківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області від 22 січня 2008 року № 0000012300/0, № 0000022300/0, № 000001100/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 січня 2008 року № 0000052300/0.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року було від'єднано в самостійне провадження позовні вимогу ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ДПІ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 січня 2008 року № 0000052300/0.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області № 0000012300/0 від 22 січня 2008 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області № 0000022300/0 від 22 січня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» 6,80 грн. судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року і ухвалити нове судове рішення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області провела перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» за період з 10 жовтня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 01/231/34128151 від 16 січня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 177302,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2006 року - 46913,00 грн., за 1 квартал 2007 року - 33343,00 грн., за 2 квартал 2007 року - 63677,00 грн., за 3 квартал 2007 року - 33369,00 грн.; вимоги пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 124820,00 грн., у тому числі: за жовтень 2006 року - 6039,00 грн., за листопад 2006 року - 2008,00 грн., за грудень 2006 року - 29638,00 грн., за січень 2007 року - 6822,00 грн., за березень 2007 року - 13180,00 грн., за квітень 2007 року - 90,00 грн., за травень 2007 року - 24084,00 грн., за червень 2007 року - 13815,00 грн., за липень 2007 року - 3837,00 грн., за серпень 2007 року - 11461,00 грн., за вересень 2007 року - 9768,00 грн.; вимоги підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.3 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 3262,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних ним паливно-мастильних матеріалів, металопрокату, запасних частин, електроенергії, послуг по лісозаготівлі та розпиловці лісопродукції, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до складу податкового кредиту, оскільки відповідно до наданих до перевірки документів у ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» відсутні основні фонди (будівлі, приміщення, транспортні засоби) та виробничі потужності, а також документи, які б підтверджували використання в господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів, металопрокату, запасних частин та електроенергії (акти списання паливно-мастильних матеріалів, товарно-транспортні накладні). Крім того, в акті перевірки було вказано, що ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг по лісозаготівлі та розпиловці лісопродукції, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до складу податкового кредиту, на підставі актів виконаних робіт, отриманих від приватних підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки для проведення таких робіт на території лісгоспів необхідно мати техніку (лісопромислові трактори, контактні установки, гужовий транспорт тощо), склад спеціалістів (звалювальник лісу, тракторист, оператор канатної установки), тоді як у зазначених приватних підприємців відсутні необхідні основні засоби та наймані працівники, що підтверджується інформаціями з Івано-Франківської державної інспекції держтехнагляду та Рожнятівського районного центру зайнятості. Крім іншого, в акті зазначено, що в бухгалтерських документах ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» відсутні будь-які платіжні документи (касові ордера, платіжні доручення), які засвідчують факт оплати за одержані послуги по лісозаготівлі та розпиловці лісопродукції, відсутні бухгалтерські документи, які відображають оприбуткування вказаних послуг та не виведена заборгованість (дебіторська чи кредиторська) перед вказаними приватними підприємцями. Також, в акті перевірки було вказано, що ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» неправомірно застосувало податкову соціальну пільгу директору підприємства з листопада 2006 року по травень 2007 року, оскільки ОСОБА_1 у цей період був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. Крім того, в акті перевірки було встановлено, що директор підприємства несвоєчасно звітував за одержані під звіт кошти.

22 січня 2008 року ДПІ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000012300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 239873,00 грн., у тому числі: 177302,00 грн. - за основним платежем, 62571,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

22 січня 2008 року ДПІ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000022300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 187230,00 грн., у тому числі: 124820,00 грн. - за основним платежем, 62410,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

22 січня 2008 року ДПІ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000001100/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 12901,00 грн., у тому числі: 3262,00 грн. - за основним платежем, 9622,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 17,00 грн. - пеня.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, а наявність у позивача орендованих основних фондів, необхідних для здійснення ним господарської діяльності, підтверджена відповідними договорами оренди, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд виходив з того, що факти порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зафіксовані у акті перевірки, знайшли своє підтвердження та не були спростовані позивачем в процесі розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» згіно довідкит статистики здійснює такі види діяльності: 02.01.1 - лісівництво та лісозаготівля; 20.10.0 - лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини; 51.53.1 - оптова торгівля деревиною; 20.51.0 - виробництво інших виробів з деревини; 45.25.1 - інші спеціалізовані будівельні матеріали.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для здійснення господарської діяльності позивач використовує орендовані у інших суб'єктів господарювання основні засоби, зокрема, трактор гусеничний, два вантажних автомобіля «Урал», вантажний автомобіль «Камаз», що підтверджується відповідними договорами оренди та свідоцтвами про реєстрацію машини (т.1 арк. справи 65-75).

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг) та їх використання у господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, накладними, рахунками, актами прийому виконаних робіт, актами на списання матеріальних цінностей у виробництво (т.1 арк. справи 14-25, 56-64, 85-87).

При цьому, суди правомірно відхилили як безпідставні посилання податкового органу на те, що контрагент позивача - приватний підприємець ОСОБА_2 (продавець) звітував про відсутність діяльності та, відповідно, не задекларував та не сплатив податок на додану вартість до бюджету, оскільки продавець товарів (послуг) самостійно відповідає за утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, а тому несплата цих зобов'язань при фактичному здійснені господарських операцій не впливає на податковий кредит покупця.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2008 року № 0000012300/0 і № 0000022300/0, та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області залишенню без задоволення, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна