Постанова № 34683981, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року 11:34 № 826/16353/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Посольство краси» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлення-рішенняза участю представників:

від позивачаМінко О. Є. (довіреність), Юркевич М. В. (довіреність)від відповідачаПироженко С. В. (довіреність)ВСТАНОВИВ:

16.10.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Посольство краси» (надалі - Позивач/ТОВ «Посольство краси») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві/Відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0005052202 від 19.04.2013 р., яке винесене ДПІ у Печерському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві про донарахування податку на додану вартість 102 063,00 грн., з яких: за основним платежем 68 042,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 34 021,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених в позовній заяві, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Господарського кодексу України (надалі - ГК України) під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема Відповідачем не враховано подану Позивачем уточнюючу податкову звітність.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, простить в задоволенні позову відмовити із підстав викладених в запереченнях, зокрема зазначає про дотримання Відповідачем положень чинного законодавства під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, зазначає, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення чинного законодавства, зокрема ПК України, ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996), п.2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (надалі - Положення №88); п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 (надалі - Інструкція №99).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст було виголено та підписано 05.11.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «Посольство краси» зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 20.03.2001 р. та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 04.04.2013 р.

Основними видами діяльності Позивача є: неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними при належностями в спеціалізованих магазинах; рекламні агентства; посередництво в розміщені реклами в засобах масової інформації; загальна медична практика; надання послуг перукарнями та салонами краси.

В період з 02.04.2013 р. по 04.04.2013 р. Відповідачем на підставі наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва №1033 від 02.04.2013 р., направлення №719/22.2 від 02.04.2013 р. було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Посольство краси» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин в період з 01.02.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем було складено Акт №309/22.2/31351616 від 04.04.2013 р. «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Посольство краси» код ЄДРПОУ 313 51616, з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт №309), в якому зафіксовано висновки про порушення Позивачем положень чинного законодавства, зокрема:

ь ст.185, с.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, а також п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №969 від 21.12.2010 р. ТОВ «Посольство краси» занижено податок на додану вартість на суму 68 042 грн. за грудень 2012 р.

19.04.2013 р., на підставі Акту №309, Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0005052202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 102 063,00 грн. (із яких за основним платежем 68 042,00 грн., та за штрафними санкціями 34 021,00 грн.).

Позивач не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку (до Державної податкової служби у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України), які залишили винесення рішення без змін.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, Позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування, оскільки вважає, що Відповідачем порушені права та інтереси Позивача.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджується поясненнями сторін, під час проведення перевірки, Відповідачем перевірялись взаємовідносини між ТОВ «Посольство краси» та Приватним підприємством «Сворог» (надалі - ПП «Сворог»).

Однак, ні під час проведення перевірки, ні в судовому засіданні, Позивачем не надано жодних документів, які б посвідчували наявність у Позивача господарських правовідносин із ПП «Сварог» (договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, банківські виписки, податкові накладні тощо).

При цьому, п.50.1 ст.50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Водночас, 21.03.2013 р. Позивачем було подано до Відповідача (через електронний зв'язок) Уточнюючу податкову звітність (надалі - Уточнююча податкова звітність за 21.03.2013 р.), зокрема: Розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів за грудень 2012 р., Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в яких було уточнено контрагента, зокрема замість ПП «Сварог» вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Взлет-Ера» (код ЄДРПОУ 32257266).

Однак, суд критично ставиться до посилання Позивача що Відповідачем протиправно не прийнято до уваги поданої Уточнюючої податкової декларації 21.03.2013 р. (за грудень 2012 р.), з огляду на наступне.

Так, пп.49.1.1 п.49.1 ст.49 ПК України визначено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п.48.4 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови - у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджено поясненнями Відповідача, Уточнююча податкова звітність від 21.03.2013 р. (за грудень 2012 р.) не була прийнята Відповідачем про що Позивача було повідомлено листом №14487/10/15.1-10 від 27.03.2013р.

Вказану відмову ДПІ у Печерському районі м. Києва, ТОВ «Посольство краси» не оскаржило ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Таким чином, суд погоджується із доводами Відповідача, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС правомірно не взяло до уваги Уточнюючу податкову декларацію 21.03.2013 р. (за грудень 2012 р.), яка подавалась Позивачем.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Однак, Позивачем не надано первинної документації, а судом не встановлено, яка б посвідчувала наявність господарських операцій між ТОВ «Посольство краси» та ПП «Сварог» в грудні 2012 р.

Натомість, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

В пп.А) п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Отже, відсутність підтверджуючих документів щодо фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Посольство краси» та ПП «Сворог», та не прийняття Відповідачем Уточнюючої податкової звітності від 21.03.2013 р., свідчать про протиправність віднесення Позивачем суми в розмірі 68 042,00 грн. до податкового кредиту за грудень 2012 р.

В той же час, в якості доказів наявності в грудні 2012 р. правовідносин із ТОВ «Взлет-Ера» (а не із ПП «Сварог») Позивачем надано копії наступних документів:

ь видаткові накладні - №480 від 01.12.2012 р. на суму 21 545,54 грн.; №481 від 01.12.2012 р. на суму 45 802,87 грн.; №482 від 01.12.2012 р. на суму 9 706,90 грн.; №483 від 01.12.2012 р. на суму 1 310,74 грн.; №484 від 03.12.2012 р. на суму 1 997,55 грн.; №485 від 03.12.2012 р. на суму 30 566,22 грн.; №486 від 04.12.2012 р. на суму 2 573,00 грн.; №487 від 05.12.2012 р. на суму 109,20 грн.; №488 від 05.12.2012 р. на суму 38 086,14 грн.; № 489 від 06.12.2012 р. на суму 704,00 грн.; №490 від 07.12.2012 р. на суму 26 610,79 грн.; №491 від 10.12.2012 р. на суму 845,50 грн.; №492 від 10.12.2012 р. на суму 218,40 грн.; №493 від 11.12.2012 р. на суму 2 488,00 грн.; №494 від 12.12.2012 р. на суму 350,00 грн.; №495 від 12.12.2012 р. на суму 29 602,20 грн.; №496 від 14.12.2012 р. на суму 26 636,33 грн.; №497 від 15.12.2012 р. на суму 59,59 грн.; №98 від 17.12.2012 р. на суму 3 340,00 грн.; №499 від 17.12.2012 р. на суму 467,50 грн.; №500 від 18.12.2012 р. на суму 59,60 грн.; №501 від 18.12.2012 р. на суму 28 030,94 грн.; №502 від 18.12.2012 р. на суму 418,00 грн.; №503 від 19.12.2012 р. на суму 119,18 грн.; №504 від 19.12.2012 р. на суму 356,40 грн.; №505 від 20.12.2012 р. на суму 18 407,00 грн.; №506 від 20.12.2012 р. на суму 431,82 грн.; №5097 від 20.12.2012 р. на суму 26 730,00 грн.; №508 від 23.12.2012 р. на суму 249,57 грн.; №509 від 24.12.2012 р. на суму 30 836,78 грн.; №511 від 25.12.2012 р. на суму 47,00 грн.; №512 від 27.12.2012 р. на суму 815,15 грн.; №513 від 27.12.2012 р. на суму 328,95 грн.; №514 від 27.12.2012 р. на суму 572,90 грн.; №515 від 27.12.2012 р. на суму 2 119,05 грн.; №516 від 27.12.2012 р. на суму 21 077,60 грн.; №517 від 28.12.2012 р. на суму 34 832,35 грн.; №518 від 28.12.2012 р. на суму 600,00 грн.; №519 від 28.12.2012 р. на суму 900,00 грн.; №520 від 31.12.2012 р. на суму 245,00 грн.;

ь податкові накладні - №1085 від 01.12.2012 р. на суму 21 545,54 грн.; №1086 від 01.12.2012 р. на суму 45 802,87 грн.; №1087 від 01.12.2012 р. на суму 9 706,90 грн.; №1088 від 01.12.2012 р. на суму 1 310,74 грн.; №1089 від 03.12.2012 р. на суму 1 997,55 грн.; №1090 від 03.12.2012 р. на суму 30 566,22 грн.; №1091 від 04.12.2012 р. на суму 2 573,00 грн.; №1092 від 05.12.2012 р. на суму 109,20 грн.; №1093 від 05.12.2012 р. на суму 38 086,14 грн.; №1094 від 06.12.2012 р. на суму 704,00 грн.; №1095 від 07.12.2012 р. на суму 26 610.79 грн.; №1096 від 10.12.2012 р. на суму 845,50 грн.; №1097 від 10.12.2012 р. на суму 218,40 грн.; №1098 від 11.12.2012 р. на суму 2 488,00 грн.; №1099 від 12.12.2012 р. на суму 350,00 грн.; №1100 від 12.12.2012 р. на суму 29 602,20 грн.; №1101 від 14.12.2012 р. на суму 26 636,33 грн.; №1102 від 15.12.2102 р. на суму 59,59 грн.; №1103 від 17.12.2012 р. на суму 3 340,00 грн.; №1104 від 17.12.2012 р. на суму 467,50 грн.; №1105 від 18.12.2012 р. на суму 59,60 грн.; №1106 від 18.12.2012 р. на суму 28 030,94 грн.; №1107 від 18.12.2012 р. на суму 418,00 грн.; №1108 від 19.12.2012 р. на суму 119,18 грн.; №1109 від 19.12.2012 р. на суму 356,40 грн.; №1110 від 20.12.2012 р. на суму 18 407,00 грн.; №1111 від 20.12.2012 р. на суму 431,82 грн.; №1112 від 20.12.2012 р. на суму 26 730,00 грн.; №1113 від 23.12.2012 р. на суму 249,57 грн.; №1114 від 24.12.2012 р. на суму 30 836,78 грн.; №1116 від 25.12.2012 р. на суму 47,00 грн.; №1117 від 27.12.2012 р. на суму 815,15 грн.; №1118 від 27.12.2012 р. на суму 328,95 грн.; №1119 від 27.12.2012 р. на суму 572,90 грн.; №1120 від 27.12.2012 р. на суму 2 119,05 грн.; №11212 від 27.12.2012 р. на суму 21 077,60 грн.; №1122 від 28.12.2012 р. на суму 34 832,35 грн.; №1123 від 28.12.2012 р. на суму 600,00 грн.; №1124 від 28.12.2012 р. на суму 900,00 грн.; №1125 від 31.12.2012 р. на суму 245,00 грн.

Суд звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Проте, суд критично ставиться до посилання Позивачем про наявність господарських відносин між ТОВ «Посольство краси» та ТОВ «Взлет-Ера» (замість ПП «Сварог») з огляду на наступне.

Так, суд акцентує увагу, що відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України податкові накладні видаються платником податку (на вимогу покупця/отримувача) підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності).

Однак, як вбачаться із наданих Позивачем податкових накладних, в них відсутня будь-яка ідентифікації уповноваженої особи, яка її видала.

При цьому, суд критично ставиться до посилання Позивача на протиправні висновки Відповідача, що Позивачем не включено податкові накладні ТОВ «Взлет-Ера» в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки ні в Акті №309, ні в рішенні про результати розгляду заперечень №17206/10/222-10 від 16.04.2013 р., ні в рішеннях про результати розгляду скарг (№128/10/12-1-03 від 21.06.2013 р. та №7764/6/99-99-10-0-15 від 29.07.2013 р.) не міститься висновку, що такі податкові накладні, видані ТОВ «Взлет-Ера» не приймаються Відповідачем до уваги, так як вони не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, в п.2 Інструкції №99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

При цьому, в п.6 Інструкції №99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

З врахуванням положень інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., судом витребовувувались від Позивача копії Журналу обліку виданих довіреностей на отримання ТМЦ та копії довіреностей, на отримання ТМЦ.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, Позивачем не надано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Взлет-Ера», що унеможливлює ідентифікувати осіб, які приймали участь у здійсненні господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Взлет-Ера» та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Взлет-Ера» знаходиться в Полтавській області, м. Полтава, вул. Чураївни, 3/2.

З метою з'ясування реальності постачання товару від ТОВ «Взлет-Ера» до Позивача, судом витребовувувались від Позивача: або докази транспортування товару від ТОВ «Взлет-Ера» до Позивача (товарно-транспортні накладні, чеки або квитанції отримання товарів від кур'єра) або пояснення причини їх відсутності.

Однак, Позивач витребувані судом докази (або пояснення їх відсутності), без поважних причин, до суду не надав, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень (якщо вони таким суб'єктом вилучались у Позивача) не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Як наслідок, відсутність вказаних документів унеможливлює ідентифікувати безпосередній факт транспортування товару від ТОВ «Взлет-Ера» до Позивача.

Крім того, Позивачем не надано до суду рахунки на оплату постачальнику, що зафіксовані в видаткових накладних та сертифікати якості на отримані товари.

Більше того, суд приймає доводи представника Відповідача, що кошти від Позивача до ТОВ «Взлет-Ера» були перераховані саме в березні 2013 р., тобто не до отримання товарів від ТОВ «Взлет-Ера», а під час подання Уточнюючої податкової звітності від 21.03.2013 р.

Вказані обставини посвідчуються платіжними дорученнями Позивача №2916 від 20.03.2013 р. на суму 30 566,22 грн., №2917 від 20.03.2013 р. на суму 26 610,79 грн., №2918 від 20.03.2013 р. на суму 29 602,20 грн., №2919 від 20.03.2013 р. на суму 26 363,33 грн., №2920 від 20.03.2013 р. на суму 28 030,94 грн., №2922 від 27.03.2013 р. на суму 38 086,14 грн., №2923 від 27.03.2013 р., №2924 від 27.03.2013 р. на суму 30 836,78 грн., №2925 від 27.03.2013 р. на суму 21 077,60 грн., №2926 від 34 832,35 грн., №2936 від 29.03.2013 р. на суму 45 802,87 грн., №2937 від 29.03.2013 р. на суму 21 717,53 грн., №2938 від 29.03.2013 р. на суму 21 307,98 грн., №266 від 30 052,02 грн., та виписками зі рахунку Позивача, що відкритий в ПУАТ «Фідобанк».

Крім того, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Проте, Позивачем не надано до суду доказів руху активів у процесі здійснення господарської операції (прибуткові ордери; акти передачі товару працівникам для використання їх в господарській діяльності товариства; надання послуг, із застосуванням товарів, що були придбані від ТОВ «Взлет-Ера» тощо).

Більше того, суд приймає до уваги посилання Відповідача, що в податковій звітності ТОВ «Взлет-Ера» за грудень 2012 р. (зокрема, «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів») відсутні будь-які відомості про видані Позивачу податкові накладні.

Таким чином, враховуючи, що Відповідачем не прийнято Уточнюючої податкової звітності від 21.03.2013 р. (за грудень 2012 р.), поданої Позивачем, приймаючи до уваги наявність вищевказаних помилок у складенні первинних документів, а також відсутність первинної документації у Позивача, суд критично сприймає доводи ТОВ «Посольство краси» щодо наявності правовідносин між ТОВ «Посольство краси» та ТОВ «Взлет-Ера» (замість ПП «Сворог») в грудні 2012 р.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судові витрати не відшкодовуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3, 11, 69, 70, 71, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Посольство краси» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до апеляційного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін