Ухвала суду № 34683883, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7494/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Ковальчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ТОВ «Каффеін Коммунікейшнз» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.01.2013 року № 0000202250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення позивачем приписів податкового законодавства; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000202250 підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності перерахування та повноти сплати податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» за період з 01.01.2010 по 30.09.2010.

Перевіркою встановлено, зокрема, факт порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 345 719,48 грн.

За результатами проведеної перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва складено акт від 02.01.2013 №1/16-10/32775064 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000202250, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 432 149,35 грн., у тому числі: 345 719,48 грн. - основний платіж, 86 429,87 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність даного податкового повідомлення - рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктом 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Каффеін Коммунікейшнз» (замовник) та ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» (виконавець) укладені договори щодо надання різного роду рекламних послуг від 15.01.2010 №1501/10-1, від 15.01.2010 №15/01/10-ПС, від 19.01.2010 №190110-1, від 03.02.2010 №0302/10, від 10.02.2010 №100202-10, від 01.03.2010 №010310, відповідно до яких виконавець зобов'язується виконати для замовника різноманітні рекламні роботи, зокрема, розробити концепції рекламної компанії, розробити макети реклами, виконати роботи щодо вивчення ринку поліграфічних послуг, розмістити рекламні макети замовника у пресі, виготовити аудіовізуальний твір - рекламний ролик.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів від 15.01.2010 №1501/10-1, від 15.01.2010 №15/01/10-ПС, від 19.01.2010 №190110-1, від 03.02.2010 №0302/10, від 10.02.2010 №100202-10, від 01.03.2010 №010310 та додатків до них, копії рахунків-фактур за відповідні періоди, копії актів здачі-прийняття робіт за відповідні періоди, копії податкових накладних за відповідні періоди, копії виписок по рахунку за відповідні періоди, диск з аудіовізуальним твором, роздруківки рекламних макетів, звіти за результатами вивчення ринку поліграфічних послуг, докази на підтвердження розміщення рекламних макетів у друкованих виданнях.

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за договорами укладеними між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс Престиж», оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, податковим органом не враховано, що питання реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» вже було предметом розгляду в адміністративній справі №2а-5853/11/2670.

Так, постановою Окружного адміністративного суду від 13.07.2011 в адміністративній справі №2а-5853/11/2670, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, встановлено правомірність формування товариством з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» податкового кредиту за травень-червень 2010 року по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж».

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем незважаючи на рішення суду, що набрало законної сили, неправомірно повторно визначено товариству з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» грошове зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» за той самий період (травень-червень 2010 року).

Також, колегія суддів враховує, що відповідачем на підтвердження своєї правової позиції не надано вироків у кримінальних справах щодо наявності мети, суперечної інтересам держави та суспільства чи вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз». Крім того, під час перевірки ТОВ «Каффеін Коммунікейшнз» відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс Престиж», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 4 листопада 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.