Постанова № 34682429, 06.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року № 905/3497/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився Єпішев О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на рішення та постановугосподарського суду Донецької області від 22 липня 2013 р. Донецького апеляційного господарського суду від 09 вересня 2013 р. у справі№ 905/3497/13 за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_4допублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"про зобов'язання укласти договір ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 р. позивач звернулася в суд з позовом про зобов'язання відповідача вчинити певні дії - укласти з нею договір на постачання електричної енергії до об'єкту нерухомого майна - нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, шляхом надання відповідачем їй на підпис підписаного відповідачем та скріпленого його печаткою проекту договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів з дня набрання рішенням господарського суду за цим позовом законної сили.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.07.2013 р. (суддя Величко Н.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2013 р. (головуючий - Стойка О.В., судді - Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, звертаючись до господарського суду з позовом, просив зобов'язати відповідача укласти договір про постачання електричної енергії, але будь-якої редакції проекту договору про постачання електричної енергії суду не надав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом позовних вимог позивач вважає порушеним своє право споживача електричної енергії на укладення договору про постачання електричної енергії.

Згідно до вимог ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Встановлений в додатку № 3 до Правил користування електричною енергією типовий договір на постачання електричної енергії не містить істотних умов стосовно конкретного об'єкту позивача та сам по собі не зможе створювати будь-яких правових наслідків для сторін з приводу постачання електричної енергії на цей об'єкт, а тому обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права не призводить до поновлення його права на укладення конкретного договору на постачання електричної енергії за визначеним об'єктом.

Доводи ж позивача про недотримання відповідачем вимог п. 5.3 Правил в частині обов'язку надати на розгляд проект відповідного договору, не є підставою до задоволення позову, оскільки цей обов'язок є лише частиною встановленого Правилами алгоритму дій сторін для укладення такого договору та не є моментом укладення договору в розумінні ч. 2 ст. 180 ГК України.

А тому, на думку суду, будь-який спір між сторонами стосовно укладення конкретного договору на даний момент відсутній, оскільки ані позивачем, ані відповідачем, конкретний проект договору з істотними умовами не виготовлявся та у якості пропозиції іншій стороні не надавався.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки вони суперечать нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін та наявним матеріалам справи.

Порядок укладення договорів визначений у статтях 179 - 188 ГК України.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині 1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені статтею 184 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 вказаної статті укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, між сторонами 20.12.2011р. укладено договір № 703 про постачання електричної енергії (а.с.26).

На підставі укладеного 29.12.2011р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, позивач є власником приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яке не є об'єктом енергопостачання за договором № 703 від 20.12.2011р.

Постачання електричної енергії на вказаний об'єкт здійснювалося відповідачем за договором № 1414 від 18.10.2004р., укладеним з попереднім власником ОСОБА_5 на постачання електричної енергії на об'єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 115-120).

Позивач листами від 26.06.2012р. № 5 та від 01.10.2012р. № 6 зверталася до відповідача з проханням укласти договір на постачання електричної енергії шляхом укладення окремого договору або внесення доповнень до чинного договору № 703 про постачання електричної енергії від 20.12.2011р., проте листами № 1457 від 27.08.2012р., № 1949 від 30.11.2012р. відповідач відмовив в укладенні такого договору на підставі п. 6.18 Правил користування електричною енергією (далі - Правила) через те, що вже існує такий договір з попереднім власником приміщення - ФОП ОСОБА_5, дія якого не припинена.

Разом з тим, ФОП ОСОБА_5 31.01.2012р. було подано заяву відповідачу про розірвання договору на постачання електричної енергії № 1414 від 18.10.2004р. та заяву про закриття особового рахунку за вказаним договором (а.с. 17, 18).

Відповідно до частин 2, 4 статті 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначаються Законом України "Про електроенергетику", який також регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Згідно з частиною 6 статті 24 та статтею 26 вказаного Закону споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

Отже, за наявності такої відмови споживач вправі звернутися до господарського суду із заявою про спонукання відповідного енергопостачальника до укладення договору на постачання електричної енергії.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електроенергетику" відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. N 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 р. за N 417/1442.

Пунктом 1.13 Правил користування електричною енергією передбачено, що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Згідно з пунктом 1.6 вказаних Правил договір про постачання електричної енергії укладається договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом

Пунктом 5.1 цих Правил встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (пункт 5.2 Правил користування електричною енергією).

Згідно з пунктом 5.3 вказаних Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов'язаний надати на розгляд проект договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю до 150 кВт та протягом 14 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю 150 кВт та більше від дати прийняття від споживача документів, зазначених у пункті 5.4 цих Правил.

Пунктом 5.4 Правил користування електричною енергією визначено, що для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання або договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача заявник має надати відповідній організації передбачені цим пунктом документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надала відповідачу необхідні документи для укладення договору про постачання електричної енергії.

За таких обставин, враховуючи, що дії відповідача не узгоджуються з приписами законодавства, яке регулює спірні відносини, порушене право позивача підлягає захисту шляхом спонукання відповідача до укладення договору з позивачем на постачання електричної енергії, виходячи із приписів чинного законодавства, зокрема, частини 6 статті 179 Господарського кодексу України. Зазначеною нормою регламентовані основні засади укладення публічних договорів. За визначенням частини 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Таким чином, кваліфікуючою ознакою публічного договору у сфері господарської діяльності є те, що зобов'язаний укласти договір суб'єкт господарювання здійснює діяльність, пов'язану, зокрема, з енергопостачанням, наданням послуг, перевезенням тощо.

Оскільки позивачем виконано приписи, встановлені Правилами користування електричною енергією, та вимоги, які були йому доведені енергопостачальною організацією відповідними листами, то остання має виконати вимоги п.5.3 вказаних Правил та надати позивачу проект договору про постачання електричної енергії, істотні умови якого визначаються, як на підставі типового договору, так і документів, які були надані позивачем відповідно до вимог п.5.4 Правил та свідчать про ініціювання ним укладення договору відповідно до вказаної норми.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути відшкодування витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 2 523,4 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 22 липня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09 вересня 2013 року у справі за № 905/3497/13 скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (ЄДРПОУ 00131268) укласти з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний персональний номер НОМЕР_1) договір про постачання електричної енергії на основі типового договору згідно додатку N 3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. N 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.96 р. за N 417/1442, щодо нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" ( 84601, м. Горлівка,пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний персональний номер НОМЕР_1) 2 523,4 грн. відшкодування судового збору.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко