Рішення № 3468188, 16.04.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2009 р. Справа № 09/768

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача –Мельник Д.І. за довіреністю, відповідача – Євтушенко М.П. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Кременчукм'ясо", м. Кременчук Полтавської області до приватного підприємства "Тесей-центр", м. Черкаси про стягнення 82271,92 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 82271,92 грн., у тому числі: 46503,90 грн. основного боргу за договором поставки №4/11-2 від 01 листопада 2008 року, 33929,86 грн. договірної пені та 1838,19 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 листопада 2008 року між сторонами був укладений договір поставки №4/11-2. Відповідач в порушення умов договору розраховувався за отриману продукцію несвоєчасно та не в повному обсязі, тому з нього підлягає стягненню основний борг, договірна пеня та інфляційні.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, яке частково задоволено ухвалою суду від 16 квітня 2009 року.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити повністю;

- представник відповідача визнав основну суму боргу по договору, не визнав нараховану позивачем пеню та інфляційні, посилаючись на те, що при нарахуванні пені позивачем не враховані законодавчі обмеження, встановлені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та те, що даний закон є спеціальним, інфляційні не передбачає; заперечив щодо задоволення клопотання представника позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, посилаючись на його безпідставність.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 14 по 16 квітня 2009 року для підготовки повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

01 листопада 2008 року сторони уклали договір поставки № 4/11-2 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач у справі) продає, а Покупець (відповідач у справі) купує ковбасні, м’ясні вироби, субпродукти й іншу продукцію вироблену Постачальником в асортименті, у кількості, за цінами і на суму, що зазначаються у накладних (товарно-транспортних накладних), згідно протоколу вільно-відпускних цін і на умовах, викладених у даному договорі.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума даного Договору складається з окремих сум здійснених поставок Товару, що вказані в товарних (товарно-транспортних) накладних, в період дії цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору ціни на реалізований Товар регламентуються Протоколом погодження вільно-відпускних цін.

Згідно з п. 5.1. Договору оплата за Товар проводиться згідно даних, зазначених у товарних (товарно-транспортних) накладних у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника, що зазначений у розділі 12 цього Договору, або шляхом внесення готівкою у касу Постачальника.

У пункті 5.2 Договору сторони визначили, що Покупець проводить оплату за отриманий Товар на умовах відстрочення платежу –не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати отримання кожної окремої партії Товару. День отримання Товару визначається відповідно до дати вказаної в товарній накладній на даний Товар.

У відповідності до п. 8.1. Договору за прострочення оплати, порушення строків оплати, зазначених у п. 5.2. даного Договору «Покупець»сплачує на користь «Постачальника»неустойку, а саме - пеню у розмірі:

- 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо таке прострочення складає не більше 10 (десяти) банківських днів;

- 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо таке прострочення складає більше 10 (десяти) банківських днів.

У відповідності до п. 8.2. Договору за прострочення оплати, «Покупець»також сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення.

Відповідно до п. 8.3. якщо Покупець прострочив оплату Товару, на прострочену суму (за користування чужими грошовими коштами) нараховуються проценти у розмірі 20 % річних від дня коли Товар мав бути оплачений згідно п. 5.2 цього договору та до дня його фактичної оплати.

Згідно з п. 8.4. Договору розмір процентів встановлений у п. 8.3. має бути, на вимогу однієї із сторін цього договору, обов’язково змінений відповідно до зміни облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 8.5. Договору в разі прострочення Покупцем строків оплати, встановлених у п. 5.2. цього Договору, усі наступні після прострочення платежі спрямовуються в першу чергу на оплату процентів за користування чужими грошовими коштами, і тільки після оплати процентів спрямовуються на погашення суми заборгованості.

Згідно з п. 9.1. Договору усі спори та розбіжності за даним договором вирішуються сторонами в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 10.3. Договору сторони зобов’язуються щомісячно проводити взаємозвірку проведених розрахунків за отриманий Товар, для чого Покупець не пізніше п’ятого числа кожного місяця надає Постачальнику Акт взаємозвірки розрахунків станом на перше число кожного місяця. Постачальник, в разі своєчасного отримання від Покупця Акта звірки, зобов’язується не пізніше десятого числа кожного місяця розглянути цей Акт, за результатом розгляду –підписати даний Акт, або, в разі наявності розбіжностей, надати Покупцю Акт звірки із запереченнями.

На виконання умов Договору позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 84 003,06 грн., що підтверджується товарними накладними від 10.11.2008 №101435 на суму 32081,04 грн., від 13.11.2008 №102458 на суму 9942,19 грн., від 17.11.2008 №103327 на суму 13459,07 грн., від 20.11.2008 №104270 на суму 6724,12 грн., від 25.11.2008 №105417 на суму 4414,03 грн., від 01.12.2008 №106857 на суму 2251,06 грн., від 04.12.2008 №107749 на суму 2147,76 грн., від 09.12.2008 №108841 на суму 527,17 грн., від 11.12.2008 №109479 на суму 2458,39 грн., від 15.12.2008 №110279 на суму 1859,56 грн., від 22.12.2008 №112135 на суму 4247,65 грн., від 24.12.2008 №113003 на суму 1726,51 грн., від 30.12.2008 №114472 на суму 2164,51 грн.

Відповідач повернув товар на загальну суму 5418,11 грн., що підтверджується товарними накладними від 04.12.2008 № 552 на суму 950,81, від 09.12.2008 № 557 на суму 1064,38 грн., від 15.12.2008 № 560 на суму 569,35 грн., від 22.12.2008 № 564 на суму 1677,74 грн., від 24.12.2008 № 566 на суму 1155,83 грн. та видатковими накладними (повернення) від 04.12.2008 № ТС-0000552 на суму 950,81 грн., від 09.12.2008 № ТС-0000557 на суму 1064,38 грн., від 15.12.2008 № ТС-0000560 на суму 569,35 грн., від 22.12.2008 № ТС-0000564 на суму 1677,74 грн., від 24.12.2008 № ТС-0000566 на суму 1155,83 грн.

В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 32081,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.11.2008 №17, від 27.11.2008 № 184, від 19.12.2008 № 492, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2008 року по 26.01.2009 року.

Позивач направив відповідачу лист-нагадування про необхідність виконання договірних зобов’язань (в порядку п. 9.1. Договору поставки) від 12.01.2009 року вих. № 02/09-юр. Відповідач у відповідь на цей лист 26.01.2009 року надав графік погашення дебіторської заборгованості з 30.01.09 по 26.02.09. Позивач відповідь щодо запропонованого відповідачем графіку погашення заборгованості не надав.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 46503,91 грн., що підтверджується вищезазначеними доказами та визнано представником відповідача у судовому засіданні.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.264 ГК України основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Враховуючи обставини справи, приписи ГК України, зокрема, ст.ст.264-271 ГК України суд вважає, що до правовідносин між позивачем та відповідачем, не врегульованих цим Кодексом, підлягають застосуванню відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Позивач (постачальник за договором) свої зобов’язання виконав належним чином, відповідач (покупець за договором) продукцію отримав, але зобов’язання з оплати за продукції виконав частково, вартість поставленої продукції у період з листопада по грудень 2008 року сплатив не повністю та з порушенням встановлених Договором строків оплати, заборгованість відповідача становить 46503,91 грн.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Сума боргу заявлена позивачем до стягнення (46503,90 грн.) менше на 0,01 коп., що не є істотним, тому підлягає стягненню заявлена сума основного боргу.

З огляду на вищевикладені обставини та норми законодавства, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 46503,90 грн. основного боргу по Договору.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зазначені норми даного Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Позивач нарахував передбачену договором пеню за прострочення виконання грошових зобов’язань у розмірі 0, 5 % та 1 % від суми простроченого грошового зобов’язання залежно від кількості днів прострочення, що становить більше, ніж передбачено вищезазначеним Законом, тому суд вважає, що нарахована пеня підлягає перерахунку з обмеженням подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Також позивачем при розрахунку пені були допущені помилки у визначенні періоду прострочення та сумі заборгованості, на яку нараховується пеня.

З врахуванням зазначених норм законодавства пеня повинна розраховуватись за період з початку прострочення грошового зобов’язання по кожній поставці по 17 лютого 2009 року (дати, зазначеної позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви) та її розмір становить 2400,23 грн., з наступного розрахунку:

- по поставці 10.11.2008 року –за період з 25.11.2008р. по 26.11.2008р. (дата сплати платіжним дорученням 9081,04 грн.) прострочення оплати в сумі 32081,04 грн., пеня становить 42,03 грн.; за період з 26.11.2008р. по 27.11.2008р. (дата сплати платіжним дорученням 12000 грн.) прострочення в сумі 23000,00 грн., пеня становить 30,16 грн.; за період з 27.11.2008р. по 19.12.2008р. (дата сплати платіжним дорученням 11000,00 грн.) прострочення оплати в сумі 11000,00 грн., пеня становить 165,90 грн., всього по даній поставці пеня складає 238,09 грн.;

- по поставці 13.11.2008 року –за період з 28.11.2008р. по 04.12.2008р. (дата повернення товару на суму 950,81 грн.) прострочення оплати в сумі 9942,19 грн., пеня становить 45,64 грн.; за період з 04.12.2008р. по 09.12.2008р. (дата повернення товару на суму 1064,38 грн.) прострочення оплати в сумі 8991,38 грн., пеня становить 35,38 грн.; за період з 09.12.2008р. по 15.12.2008р. (дата повернення товару на суму 569,35 грн.) прострочення оплати в сумі 7927,00 грн., пеня становить 36,39 грн.; за період з 15.12.2008р. по 22.12.2008р. (дата повернення товару на суму 1677,74 грн.) прострочення оплати в сумі 7357,65 грн., пеня становить 38,60 грн.; за період з 22.12.2008р. по 24.12.2008р. (дата повернення товару на суму 1155,83 грн.) прострочення оплати в сумі 5679,91 грн., пеня становить 11,17 грн.; за період з 24.12.2008р. по 17.02.2009р. (дата визначена позивачем у розрахунку) прострочення оплати в сумі 4524,08 грн., пеня становить 208,62 грн., в всього по даній поставці пеня складає 375,80 грн.;

- по поставці 17.11.2008 року - за період з 02.12.2008р. по 17.02.2009р. прострочення оплати в сумі 13429,07 грн., пеня становить 688,57 грн.;

- по поставці 20.11.2008 року - за період з 05.12.2008р. по 17.02.2009р. прострочення оплати в сумі 6727,12 грн., пеня становить 330,76 грн.;

- по поставці 25.11.2008 року - за період з 10.12.2008р. по 17.02.2009р. прострочення оплати в сумі 4414,03 грн., пеня становить 202,65 грн.;

- по поставці 01.12.2008 року - за період з 16.12.2008р. по 17.02.2009р. прострочення оплати в сумі 2251,06 грн., пеня становить 94,50 грн.;

- по поставці 04.12.2008 року - за період з 19.12.2008р. по 17.02.2009р. прострочення оплати в сумі 2147,76 грн., пеня становить 85,93 грн.;

- по поставці 09.12.2008 року - за період з 24.12.2008р. по 17.02.2009р. прострочення оплати в сумі 527,17 грн., пеня становить 19,36 грн.;

- по поставці 11.12.2008 року - за період з 26.12.2008р. по 17.02.2009р. прострочення оплати в сумі 2458,39 грн., пеня становить 87,08 грн.;

- по поставці 15.12.2008 року - за період з 30.12.2008р. по 17.02.2009р. прострочення оплати в сумі 1859,56 грн., пеня становить 60,99 грн.;

- по поставці 22.12.2008 року - за період з 06.01.2009р. по 17.02.2009р. прострочення оплати в сумі 4247,65 грн., пеня становить 120,12 грн.;

- по поставці 24.12.2008 року - за період з 08.01.2009р. по 17.02.2009р. прострочення оплати в сумі 1726,51 грн., пеня становить 46,55 грн.;

- по поставці 30.12.2008 року - за період з 14.01.2009р. по 17.02.2009р. прострочення оплати в сумі 2164,51 грн., пеня становить 49,83 грн.;

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1838,19 грн. збитків від інфляції за періоди по 17 лютого 2009 року. Однак, позивачем неправильно застосована методика розрахунку. З врахуванням Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданих Верховним Судом України від 03.04.1997р. №62-97р, інфляційні підлягають перерахунку наступним чином: 38365,23 грн. (сума простроченого боргу за грудень 2008 року) х 102,1% (індекс інфляції за грудень 2008 року); 46503,90 грн. (сума простроченого боргу, починаючи з січня 2009 року) х 102,9% (індекс інфляції за січень 2009 року) х 101,5% ( індекс інфляції за лютий 2009 року). Отже сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення виконання грошового зобов’язання збільшується на 2872,07 грн. За той же період прострочення виконання грошових зобов’язань позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних 1838,19 грн., тобто менша, що є його правом. За даних обставин суд не може вийти за межі позовних вимог, тому погоджується із заявленою позивачем сумою інфляційних 1838,19 грн.

Доводи представника відповідача про незастосування індексу інфляції є безпідставними, оскільки ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 46503,90 грн. основного боргу, 2400,23 грн. пені та 1838,19 грн. інфляційних, а всього: 50742,32 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 507,42 грн. витрат по оплаті державного мита та 72,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього: 580,20 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Тесей-Центр», м. Черкаси, вул. Смілянська, 129, ідентифікаційний код 25212335 на користь відкритого акціонерного товариства «Кременчукм’ясо», Полтавська область, м. Кременчук, пров. Героїв Бресту, 48, ідентифікаційний код 30068026 - 46503,90 грн. основного боргу, 2400,23 грн. пені, 1838,19 грн. інфляційних та 580,20 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя Н.М.Курченко