Рішення № 3468181, 26.03.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2009 р. Справа № 14/762

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю представників за довіреностями –Думнова С.О. (керівник, за посадою), Циганенка О.П. (від позивача), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача

товариства з обмеженою відповідальністю «Макфа-Україна»

до відповідача

товариства з обмеженою відповідальністю «НВ-Торгсервіс»

про

стягнення 113238,74 грн., –

УСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 113238,74 грн. (з них: 52196,26 грн. основного боргу, 10018,24 грн. пені, 51024,54 грн. штрафу за прострочення виконання) з підстав несплати відповідачем коштів у визначений договором строк за отримані відповідачем макаронні вироби, муку, напівфабрикати з муки (далі –товар) та відшкодування у зв’язку з цим 10000 грн. за послуги адвоката 1132,39 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача надав докази понесення витрат на оплату послуг адвоката на суму 4000 грн. та розрахунок цих витрат, а також надав уточнені розрахунки сум пені (11267,56 грн.) та штрафу (71641,82 грн.), однак позовні вимоги в частині пені і штрафу підтримав у межах заявлених сум і пояснив, що після отримання товару, вартість якого становить 597039,83 грн. відповідач розрахувався частково, на суму 544843,57 грн., у зв‘язку з чим просив стягнути суму, що є предметом позову.

Відповідач двічі був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак, наданих законом прав на подання відзиву та участь представника у судовому засіданні не використав, на пропозицією суду в ухвалі про порушення провадження у справі заперечень на позов не надіслав, про наявність поважних причин їх неподання і неявки представника не повідомив.

Відповідно до ст.75 ГПК України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників позивача та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Згідно з договором поставки №19 від 12.11.2007 по накладним від 20.11.2007 №870, від 19.12.2007 №946, від 29.01.2008 №59, від 21.02.2008 №126, від 18.03.2008 №212, від 11.04.2008 №295, від 23.04.2008 №326, від 22.05.2008 №396, від 27.06.2008 №488, від 20.08.2008 №668, за відповідними довіреностями типової форми №М-2 через своїх представників, відповідач отримав від позивача товар в кількості, асортименті та по цінах, вказаних у накладних, на загальну суму 597039,83 грн. Позивач вказує про проведення розрахунку з ним на суму 544843,57 грн. (в т.ч. зарахування у погашення боргу повернення товару на суму 268,50 грн.).

Вказані обставини відповідачем не заперечуються і підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваними договором, накладними, довіреностями, а також актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2009, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, витягами з банківського реєстру про перерахування коштів, витягом із установчих документів позивача відповідача, письмовими поясненнями позивача, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців про місцезнаходження відповідача.

Заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 52196,26 грн. обрахована з урахуванням сум внесків, зроблених відповідачем у різні періоди, є обгрунтованою, відповідає обставинам справи і відповідачем не заперечується. Невиконання відповідачем взятого на себе зобов’язання у строки, встановлені п.3.3 договору, є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу у примусовому порядку.

За невиконання грошового зобов‘язання, відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, п.4.1 договору, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу у розмірі 10018,24 грн. за заявлений період. Розрахунок позивача є невірним, однак враховуючи, що заявлений розмір не перевищує суми, на яку позивач має право, пеня підлягає стягненню у заявленій сумі.

Разом з тим застосування за одне і теж порушення (прострочення оплати) одночасно з пенею іншого виду неустойки –штрафу у вигляді 20% від суми прострочення, передбаченого п.4.2 договору, суперечить ст.61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, ст.231 і 232 Господарського кодексу України, передбачають, що штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання можуть установлюватись у вигляді відсотків за строк не більше шести місяців від дня прострочення. Тобто штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання можуть установлюватись лише у вигляді пені (а не штрафу), поняття якої міститься у ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», передбачає, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін», однак, «розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня». Вищеназвані нормативні акти є спеціальними у питанні визначення відповідальності за такий вид порушення виконання зобов’язання як прострочення виконання грошового зобов’язання.

У зв’язку з цим доводи позивача про застосування інших норм чинного законодавства суд відхиляє, оскільки пріоритетними у застосуванні є норми закону, а не договору. Так, спеціальним законом установлені обмеження у стягненні неустойки за невиконання грошового зобов’язання (по виду неустойки –пеня, по періоду нарахування –перші шість місяців, по максимальному розміру процентів –дві облікові ставки НБУ) перевищення яких шляхом змін до договору не допускається. Тому в частині стягнення 51024,54 грн. штрафу слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги роз’яснення Вищого господарського суду України, дані у п.11 листа від 13.02.2002 №01-8/155, оцінюючи ті обставини, що докази фактичних витрат адвоката на вказані ним у розрахунку потреби не надані, що проведені обчислення суми позову складні, а також враховуючи кількість фактів у справі та матеріалів, доданих до позовної заяви, ступінь складності юридичної оцінки фактів, кількість вчинених для виконання доручення дій і проведених судових засідань, затрати часу для представництва інтересів, суд вважає вказаний і сплачений позивачем (згідно з платіжним дорученням від 24.03.2009 №168 на суму 4000 грн.) розмір витрат на послуги адвоката обгрунтованим.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 622,15 грн. витрат на оплату державного мита, 64,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст.193 ч.1, 231 Господарського кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НВ-Торгсервіс»(м. Черкаси, вул. Ярославська, б.7, кв.903, ідентифікаційний код 30759344) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Макфа-Україна» (м.Харків, пров. Кільцевий, 1, ідентифікаційний код 32018768) 52196,26 грн. основного боргу, 10018,24 грн. пені, 4000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 622,15 грн. витрат на оплату державного мита, 64,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –разом 66901,48 грн.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя Хабазня Ю.А.