Рішення № 3468036, 06.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.09 Справа № 4/64

Розглянувши матеріали справи за позовом

2-го Воєнізованого гірничорятувального загіну ( 2ВГРЗ) Державної воєнізованої гірничорятувальної служби України, м. Стаханов Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Альянс Л.Т.Д. " м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 37809 грн. 84 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

Секретар судового засідання: Чех.Т.М.

У присутності представників сторін:

від позивача –Василевська В.Є., дов. № 912 від 06.08.08,

від відповідача –не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 36000 грн. 00 коп., пені в сумі 1809 грн. 84 коп.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

В судовому засіданні 06.04.09 представник позивача надав письмові пояснення по справі про стягнення з відповідача заборгованості за виконані аварійно-рятувальні, технічні роботи у сумі 36000 грн. 00 коп., та пені за період жовтень –грудень 2008 року у сумі 1809 грн. 84 коп.

Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги, що:

Між сторонами у справі було укладено договір на виконання аварійно - рятувальних , виробничо - профілактичних , технічних та інших робіт № 14-АП від 01.01.07.

За умовами вказаного договору “Замовник” (відповідач у справі) доручає, а “Виконавець” (позивач у справі) виконує аварійно-рятувальні і виробничо-профілактичні, технічні та інші роботи.

Згідно розділу 2 договору відповідач зобов’язався забезпечити відшкодування витрат позивача.

За розділом 3 договору позивач зобов’язався виконувати вимоги відповідача та своєчасно оформляти відповідні документи.

У розділі 4 сторони узгодили, що оплата за аварійно-рятувальні роботи здійснюється по факту їх виконання на підставі відомостей обліку робочого часу особистого складу, затверджених першими керівниками обох сторін, не пізніше 10 днів з моменту підписання таких відомостей.

На виконання умов договору позивач виконував відповідні роботи, які відповідач в повному обсязі і своєчасно не оплачував, у зв’язку з чим, за розрахунком позивача, за ним утворилась заборгованість на суму 36000 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Також позивачем нарахована пеня в сумі 1809 грн. 84 коп.

Відповідач позовну вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача у їх сукупності, суд, прийшов до наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріли справи, між сторонами у справі укладено договір № 14-АП від 01.01.07 на виконання аварійно - рятувальних, виробничо - профілактичних, технічних та інших робіт.

За умовами договору, позивач надає відповідачу зазначені у договорі послуги, а останній –їх оплачує.

У розділі 4 договору сторони узгодили, що оплата за аварійно-рятувальні роботи здійснюється по факту їх виконання на підставі відомостей обліку робочого часу особистого складу, затверджених першими керівниками обох сторін, не пізніше 10 днів з моменту підписання таких відомостей. Оплата за виробничо-профілактичні роботи здійснюється в формі 100% передплати на підставі калькуляції вартості робіт, згідно замовлення.

Позивачем у відповідності до відомостей обліку робочого часу, затвердженого керівниками обох підприємств було виконано робіт на загальну суму 163 193 грн. 33 коп.

Для проведення оплати, відповідно до договору № 14-АП від 01.01.07 вказаної суми позивач виставляв відповідачу рахунки № 641 від 22.08.07; № 763 від 25.10.07;

№ 755 від 22.10.07; № 719 від 03.10.07 на загальну суму 163193 грн. 30 коп., які відповідачем оплачені частково у сумі 52500грн. 00коп, у зв’язку з чим, сторонами у справі було підписано графік погашення заборгованості на 2008 рік на суму 110 700 грн. 00 коп., в тому числі: січень –3 000 грн. 00 коп., лютий –2 000 грн. 00 коп., березень –6 000 грн. 00 коп., квітень –7 700 грн. 00 коп., травень –7 000 грн. 00 коп., червень –12 000 грн. 00 коп., липень –12 000 грн. 00 коп., серпень –13 000 грн. 00 коп., вересень –12 000 грн. 00 коп., жовтень –12 000 грн. 00 коп., листопад –12 000 грн. 00 коп., грудень –12 000 грн. 00 коп.

За графіком погашення заборгованості, узгодженого між сторонами по справі , відповідачем вказаний графік не дотримувався, так, у 2008 року відповідачем було перераховано 17000 грн. 00 коп., а саме: 22.01.08 на суму 3000 грн.; 26.02.08 на суму 2000 грн.; 28.03.08 на суму 4000 грн.; 17.04.08 на суму 3000 грн.; 30.05.08 на суму 2000 грн.; 26.06.08 на суму 3000 грн..

Оскільки відповідачем оплата виконаних робіт з урахуванням вказаного графіку в повному обсязі і у визначені строки не проводилася, позивач направив відповідачу претензію № 939 від 15.08.08, у якій просив останнього перерахувати кошти у сумі 93 693 грн. 30 коп. та пеню в сумі 14 935 грн. 55 коп. (з урахуванням погашення заборгованості за 2008 рік) - до 1 вересня 2008 року.

Відповідачем доказів оплати вказаної суми надано не було.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В даному випадку із матеріалів справи та наведених вище обставин вбачається, що відповідачем були припущенні порушення зобов’язань в частині оплатити виконаних робіт.

Як вбачається із позову, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за виконані в 2007 році рятувальні роботи, які останнім своєчасно оплачені не були.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.12.08 по справі № 6/184 позов 2-го Воєнізованого гірничорятувального загону ( 2ВГРЗ) Державної воєнізованої гірничорятувальної служби України, м. Стаханов Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю " Альянс Л.Т.Д. ", м. Лисичанськ Луганської області про стягнення 108628 грн. 85 коп.. задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість на суму 57 700 грн. 00 коп., пеню в сумі 3421 грн. 85 коп.. витрати по сплаті державного мита в сумі 611 грн. 22 коп. та на інформаційно - технічне забезпечення в сумі 66 грн. 39 коп.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Сума заборгованості судом була стягнута станом на 01.10.08.

В той же час, відповідно до вказаного графіку погашення заборгованості за аварійно- рятувальні роботи на 2008 рік відповідач за період жовтень –грудень 2008 року повинен сплатити 36 000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і зміна умов зобов'язання.

Разом з цим, згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Тобто, жодна із сторін не має права відмовити від виконання зобов’язань в односторонньому порядку.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадках його невизнання, порушення або оспорення.

В даному випадку, на момент звернення до суду із позовом, за відповідачем, згідно графіку, залишилась несплаченою заборгованість в сумі 57 700 грн. 00 коп. за період жовтень –грудень 2008 року , яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення пені слід визначити наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав відповідачу певні послуги, які останній в повному обсязі не оплатив.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.10.08 по 31.12.08 в сумі 1809 грн. 84 коп., на підставі п.6 ст. 231 ГК України.

Разом з цим, як було вказано вище, позивачем до уваги був прийнятий графік погашення заборгованості, за яким фактично була розстрочена заборгованість у сумі 110 700 грн. 00 коп. в період січень –грудень 2008 року, відповідачем графік дотримувався не в повному обсязі та фактично було сплачено 17 000 грн. 00 коп.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Вимоги позову щодо стягнення суми пені за період з 01.10.08 по 31.12.08 в сумі 1809 грн. 84 коп., нараховані позивачем відповідачу обґрунтовано. Підтверджені матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

В даному випадку матеріалами справи підтверджено та не оспорено відповідачем, що ним умови договору, з урахуванням узгодженого сторонами графіку, виконувалися неналежним чином, у зв’язку з чим на момент звернення позивачем до суду залишилась заборгованість за виконані роботи в сумі 36 000 грн. 00 коп.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 36000 грн. 00 коп., пені в сумі 1809 грн. 84 коп. такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст..15,525,526,546,548,610,611,615 ЦК України, ст.ст. 173,193, 218,131 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс –Л.Т.Д”,

м. Лисичанськ Луганської області, пр. Леніна, 119/111, код ЄДРПОУ 30627305 на користь 2-го Воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби України, м. Стаханов Луганської області, вул. Мічуріна, 2, код ЄДРПОУ 00159367, заборгованість за виконані роботи в сумі 36000 грн. 00 коп., пеню в сумі 1809 грн. 84 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 378 грн. 10 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –10.04.09

Суддя Г.М.Батюк