Рішення № 34679480, 31.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/12539/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Скрипка О.І.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр» про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

встановила:

У квітні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Автолайф центр» про витребування з чужого незаконного володіння належного позивачу майна - автомобіля «Land Rover Freelander 2 LR2 , 2.2 TD4», д.н. НОМЕР_1.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що судом не здійснено оцінки наявних у матеріалах справи доказів, що підтверджують той факт, що відповідач забороняє позивачу у прямому доступі до власного майна. Натомість судом здійснено посилання на акт передання-прийняття ДТЗ та на притримання як спосіб забезпечення зобов'язань, хоча вказаний акт окремо оспорюється в рамках цивільної справи, що розглядається Дніпровським районним судом м. Києва, і по даній справі призначена судова почеркознавча експертиза.

Судом неправильно застосовані норми матеріального права - ст. 594, 595, 596 ЦК України, оскільки відповідач є неправомірним володільцем та до даного часу продовжує нараховувати кошти за начебто існуюче зберігання автомобіля.

Висновок спеціаліста ДНДЕКЦ МВС України за № 13 від 30.05.2013 року, що прийнятий судом до уваги, є сумнівним та не може бути покладений в основу рішення, оскільки не є висновком експертизи і не може бути засобом доказування.

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити, посилаючись також на висновок судово-почеркознавчої експертизи від 21.08.2013 року, проведеної в рамках цивільної справи про стягнення заборгованості. Відповідно до вказаного висновку експерта, підписи від імені ОСОБА_2 у акті передання-приймання ДТЗ та наряді-замовленні від 24.12.2011 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_2

Представник відповідача вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., вислухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_2 посилався на те, що 24.12.2011 року він звернувся до відповідача за послугами діагностики та ремонту належного йому на праві власності автомобіля «Land Rover Freelander 2 LR2 , 2.2 TD4», д.н. НОМЕР_1, що зафіксовано у відповідному акті № 27637 від 24.12.2011 року, складеному представниками відповідача. 24.12.2011 року відповідачем було здійснено діагностику несправностей автотранспортного засобу, про що свідчить наряд-замовлення № Н000027637 від 24.12.2011 року та відповідачем було прийнято рішення відносно заміни распредвалу, ТНВД, установочного комплекту, та автомобіль було залишено на території відповідача.

01.02.2012 року позивач звернувся до відповідача з офіційною заявою, відповідно до якої вимагав провести повну діагностику двигуна та безкоштовний післягарантійний ремонт, однак відповідач відмовив у наданні такої послуги та перенаправив звернення до виробника та продавця автомобіля. В подальшому позивачем було направлено відповідні заяви продавцеві автомобіля та офіційному імпортеру, а також подано скаргу до Комітету захисту прав споживачів.

З огляду на те, що ремонт та технічне обслуговування із заміни несправних деталей відповідачем так і не було здійснено, автомобіль весь час знаходився на відкритому повітрі, що в майбутньому могло призвести до корозійних утворень та непрямого пошкодження ( зносу), позивач звернувся до відповідача із бажанням забрати транспортний засіб, на що відповідачем було безпідставно відмовлено. Також відповідач перешкоджає у прямому доступі до майна йому як власнику, через що позивач позбавлений можливості володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Посилаючись на викладені обставини, позивач вважає, що відповідач є недобросовісним та безпідставним володільцем майна позивача, оскільки фактично та незаконно утримує це майно у себе, чим позбавляє його, як чинного власника, права розпоряджатися даним майном, в зв'язку з чим просив задовольнити його вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що вимогипозивача є необґрунтованими, оскільки судом встановлено правомірність знаходження автомобіля позивача у відповідача в зв'язку з укладенням між сторонами правочину про його притримання через невиконання позивачем своїх зобов'язань по сплаті за надані послуги. Даний правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Так, відповідно до п.16 акту передання-прийняття дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту по замовленню № За00032004 від 24.12.2011 року, підписуючи цей акт сторони укладають правочин із забезпечення виконання зобов'язання притриманням у випадку порушення замовником його зобов'язань прийняти послуги виконавця та оплатити їх. Виконавець має право притримати ДТЗ замовника до повного виконання замовником всіх своїх зобов'язань. Сторони керуються ст.ст.594-597 ЦК України ( притримання).

Оскільки жодної оплати за надані послуги позивачем не було здійснено, тому автомобіль притримується ТОВ «Автолайф Центр» в якості забезпечення зобов'язання згідно укладеного між сторонами правочину, і відповідачем пред'явлено до суду позов про стягнення з позивача заборгованості за надані послуги.

При цьому суд першої інстанції вважав, що дослідження обставин щодо проведення чи не проведення ремонтних робіт, підстав відмови в їх проведенні виходять за межі предмету позову, а тому не можуть предметом дослідження в даному судовому розгляді, оскільки є предметом розгляду справи, яка на даний час розглядається Дніпровським районним судом м. Києва за позовом ТОВ «Автолайф центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з діагностики та зберігання автомобіля.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, та прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля «Land Rover Freelander 2 LR2, 2.2 TD4», 2007 року випуску, д.н.НОМЕР_1 ( а.с. 48).

Згідно наряду-замовлення № Н000027637 за заявкою № За00032004 від 24.12.2011 року та акту від 24.12.2011 року, позивач звернувся до відповідача в зв'язку з несправністю автомобіля. Відповідачем було проведено зчитування кодів несправності, вартість надання вказаних послуг становить 566 грн. 44 коп. ( а.с. 18).

За результатами діагностики комісією ТОВ «Автолайф Центр» було прийнято рішення про необхідність проведення заміни насосу високого тиску, заміну распредвалу, заміну установочного комплекту, про що складено акт № 27637 від 24.12.2011 року (а.с.17).

Як вбачається з матеріалів справи і сторони підтвердили в судовому засіданні, що з 24.12.2011 року автомобіль було залишено на території відповідача, де він знаходиться по даний період часу.

У заяві, поданій до ТОВ «Автолайф Центр» 01.02.2012 року, ОСОБА_2 просив провести повну діагностику автомобіля та безоплатний післягарантійний ремонт по акції Goodwheel ( а.с. 20).

У відповідь на вказану заяву відповідачем 08.02.2012 року було повідомлено позивача, що згідно інформації, наданої імпортером автомобілів Land Rover, виробник вказаних автомобілів відмовив у гарантійному ремонті транспортного засобу ОСОБА_2 Також у листі вказано, що послуги, які замовлялись ОСОБА_2 підприємству відповідача, надані ще 27.12.2011 року, у зв'язку з чим пропонувалось оплатити фактично надані послуги та забрати автомобіль ( а.с. 101).

Заперечуючи проти видачі автомобіля позивачу, представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_2 не було проведено оплату за надані послуги з діагностики ( зчитування кодів несправності ДТЗ), послуги за зберігання автомобіля на території відповідача та наявність у зв'язку з цим права притримання автомобіля, що передбачено актом передання-прийняття дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту по замовленню № За00032004 від 24.12.2011 року, підписаного сторонами.

Однак вказані заперечення не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції як підстава для відмови у позові, враховуючи наступне.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Притримання, відповідно до ст. 546, 594-597 ЦК України, є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Посилання представника відповідача на наявність права притримання, що виникло у зв'язку з невиконанням позивачем ОСОБА_2 зобов'язання з оплати наданих послуг, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з наявних у матеріалах справи заяв позивача та листів відповідача ТОВ «Автолайф Центр» вбачається, що сторони не досягли згоди з істотних умов договору про надання послуг з ремонту автомобіля, а саме: обсягу необхідних ремонтних робіт та вартості таких послуг (позивач вимагав безоплатного проведення ремонту), а тому відсутні підстави вважати про наявність між сторонами зобов'язань за договором про надання послуг технічного обслуговування та ремонту автомобіля.

Представником відповідача визнається той факт, що ОСОБА_2 звертався до відповідача з приводу ремонту автомобіля на безоплатній основі (по акції), однак йому було відмовлено у цьому.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки притримання є видом забезпечення виконання зобов'язання, то за відсутності самого зобов'язання, відсутнє і право притримання.

Що стосується оплати вартості проведеної діагностики (зчитування кодів несправностей), то вказані вимоги ТОВ «Автолайф Центр» є предметом іншого спору, що розглядається Дніпровським районним судом м. Києва за позовом ТОВ «Автолайф Центр» до ОСОБА_2

Та обставина, що позивач звертався до відповідача з приводу повернення автомобіля підтверджується змістом його скарги до Прокуратури Дніпровського району м. Києва від 21.02.2013 року та скарги до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21.02.2013 року.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.7 ст. 319 ЦК України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як визначено ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 400 ЦК України передбачає, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого , інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи встановлені колегією суддів обставини та положення зазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно утримує у себе автомобіль марки «Land Rover Freelander 2 LR2 , 2.2 TD4», д.н. НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є законними і обґрунтованими.

Інші доводи представника відповідача щодо наявності у нього права утримувати автомобіль позивача колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не мають правового значення для вирішення даного спору.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі сплаченого судового збору при пред'явленні позову (114 грн. 70 коп.) та при подачі апеляційної скарги (57 грн. 05 коп. ), а всього - 171 грн. 75 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2013 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр» про витребування майна - задовольнити.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр» (код ЄДРПОУ 35222000) на користь ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2) належний йому на праві власності автотранспортний засіб марки «Land Rover Freelander 2 LR2 , 2.2 TD4», д.н. НОМЕР_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору на суму 171 грн. 75 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: