Ухвала суду № 34678041, 28.10.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 731/553/13-ц Провадження № 22-ц/795/2195/2013 Головуючий у I інстанції: Семенченко О.М.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

28 жовтня 2013 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Мамонової О.Є., Ішутко В.М.,

при секретарі - Биховець Н.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 200 000 (двісті тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення районного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про невиконання батьківських обов'язків позивача щодо своєї дочки, що призвело до того, що загибла опинилась в нічну пору доби на великій відстані від місця проживання, а тому не можна виключати вини позивача у смерті дочки.

Крім того, апелянт вказує, що позивачем ОСОБА_1 не обгрунтовано в чому полягає моральна шкода та в чому саме проявляються її моральні страждання. Також зазначає, що суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не врахував ступеня його вини, матеріального стану, засад розумності, виваженості та справедливості.

Вислухавши суддю-доповідача, осіб які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності доказів вини відповідача у скоєнні злочину, а саме неправомірних дій, що призвели до смерті дочки позивача - ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_4 повинен відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, яка виразилася у непоправній втраті матір'ю своєї дитини та тяжких душевних стражданнях, які вона переживає, а також вимушені зміни, які вона зазнала у своїх життєвих стосунках та сподіваннях, звичному способі життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд у рішенні зазначив, що враховуючи глибину та тривалість душевних страждань матері, яка втратила дитину, ступеня тяжкості змін у її житті та життєвому укладі, ступінь вини відповідача, а саме необережну форму вини відповідача ОСОБА_4, вважав справедливим і рівноцінним розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 200 000 гривень.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що вироком апеляційного суду Чернігівської області від 23 січня 2013 року ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за ч.2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, за те, що 31 липня 2012 року близько 23 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, здійснював керування транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-2105 д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Варва-Озеряни в напрямку смт. Варва. В порушення вимог п.п.1.5, 2.9 „а", 2.3 „б", 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху, які забороняють керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність та відволікся від керування автомобілем, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, різко змінив напрямок руху і виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого доїжджаючи близько 100 м до повороту в напрямку с. Калиновиця Варвинського району, допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_5, яка загинула на місці пригоди.

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 вимог п.п.1.5, 2.9 „а", 2.3 „б", 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, а саме - спричинення смерті ОСОБА_5

Вказаний вирок набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Позивач ОСОБА_1 є потерпілою особою від даного злочину, оскільки згідно свідоцтва про народження приходиться загиблій ОСОБА_5 матір'ю (а.с.5), а тому має право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ , завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Відповідно до положень ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, глибини душевних страждань, ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією або бездіяльністю, згідно частини першої статті 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Оскільки вина відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу у зв'язку зі смертю її дочки ОСОБА_5 доведена вище вказаним вироком суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції застосував законодавство, яке їх регламентує та правильно встановив правовідносини сторін.

Враховуючи, що моральна шкода позивачу завдана в результаті злочинних дій відповідача, глибину її душевних страждань пов'язаних з втратою єдиної дочки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив саме із засад розумності, виваженості та справедливості в зв'язку з чим вірно визначився з розміром відшкодування моральної шкоди у сумі 200 000 грн.

Доводи апелянта про те, що позивач неналежно доглядала за своєю дочкою, не можуть бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди, завданої злочином, крім того спростовуються поясненнями позивача, згідно яких її дочка їхала на велосипеді не сама, а в супроводі дорослої рідної тітки, про що зазначено і в вироці суду.

Інші доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення розміру морального відшкодування, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки намагаючись спростувати висновки районного суду, апелянт не навів жодних суттєвих обставин або нових доказів, що не враховані судом першої інстанції і могли б призвести до зміни рішення суду.

Таким чином апеляційна скарга є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: