Рішення № 3467621, 07.04.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2009 р.

Справа № 17/16-351

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Грохольській В.В.

Розглянув справу

за позовом: Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача Підгороднянської сільської ради, с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення 77102,30 грн. збитків

За участю представників сторін:

Позивача: Сушко А.С., гол. спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 2/324 від 01.06.07р.;

Відповідача: Флиста Н.З., уповноважена, довіреність без номеру від 23.12.08р.;

Прокурор: Янків В.В., ст. помічник міжрайонного природоохоронного прокурора, посвідчення № 49 від 20.08.08р.; Аветисян Н.С., помічник прокурора, посвідчення № 57 від 24.09.08р.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу судом не здійснювалася.

Тернопільський міжрайонний природоохоронний прокурор Тернопільської області звернувся до господарського суду Тернопільської області 26.02.2009р. з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль, до Підгороднянської сільської ради, с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області, про стягнення 77102,30 грн. збитків, заподіяних порушенням правил складування, розміщення та утилізації відходів.

Позов обґрунтовується актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 20.06.2008р.; претензією № 1-1/1438-1 від 26.06.2008р.; розрахунком розміру відшкодування збитків; протоколом № 000973 від 20.06.2008р. про адміністративне правопорушення; постановою № 000973 від 20.06.2008р. про накладення адміністративного стягнення; довідкою Підгороднянської сільської ради №93 від 20.06.2008р.; іншими матеріалами.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Окрім того, позивачем на вимогу суду надано додатково витребувані документи.

Відповідач в судовому засіданні не заперечив факту наявності сміттєзвалища, котре виявлене в результаті перевірки працівниками екоінспекції 20.06.2008р., однак згідно поданого відзиву на позов від 24.03.2009р. просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 року № 171, на підставі якої проводився розрахунок заявлених до стягнення збитків, встановлено порядок розрахунку розміру відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами. Однак, Підгороднянська сільська рада є бюджетною організацією, і не відноситься до суб’єктів господарювання.

Таким чином, відповідач вважає, що розрахунок розміру збитків здійснено неправомірно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та думку прокурора, заперечення відповідача, судом встановлено.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст.ст. 20, 361 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

20 червня 2008 року працівниками Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в присутності сільського голови Чапрак С.В. та землевпорядника сільської ради Гуля В.І. проведено перевірку на предмет дотримання Підгороднянською сільською радою вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено Акт.

На підставі даного акту 20.06.2008 р. щодо сільського голови складено протокол № 000973 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що правопорушником не вжито заходів по ліквідації несанкціонованих місць складування ТПВ, чим порушено норми статті 21 Закону України «Про відходи».

Як випливає з акту перевірки, на території Підгороднянської сільської ради виявлено несанкціоноване стихійне сміттєзвалище твердих побутових відходів, площею 18060 м.кв., об’ємом 180 м.куб., яке розташоване на землях під відкритими розробками глиняного кар’єру –землях промисловості. Заміри площі засмічених земель та об’єму відходів проведено повіреною мірною стрічкою. Даний акт підписаний представниками відповідача без заперечень.

Правове обґрунтування позову полягає в порушенні відповідачем вимог ст.ст. 42, 43 Закону України «Про відходи», ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Згідно положень статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, визначено у статті 69 цього закону, в якій, зокрема, зазначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Аналогічні приписи містить Закон України «Про відходи», зокрема статті 42, 43, де зазначено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів (пункти "а" та "б" частини першої ст. 42 закону).

Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України (стаття 43 Закону).

Відповідно до п. "в" частини першої ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Стаття 33 Закону України "Про відходи" регламентує вимоги щодо зберігання та видалення відходів, згідно з якими зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення); забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Пунктом 10 частини 1 статті 21 Закону України «Про відходи» передбачено обов’язок органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечувати, зокрема ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Неналежне виконання відповідачем обов'язків, визначених ст. 21 Закону України "Про відходи", зокрема, щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, призвело до засмічення земельної ділянки та завдало шкоди навколишньому природному середовищу.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір заподіяної шкоди середовищу визначено в порядку, передбаченому “Методикою визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997р. № 171, (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007р. №149), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2007р. за №422/13689).

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку, розмір шкоди заподіяної державі внаслідок засмічення відповідачем земель, складає 77102,30 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 1-1/1438-1 від 06.06.08р. на суму 77102,30 грн. Однак, як вбачається з відповіді на претензію №104 від 21.07.2008р., органом місцевого самоврядування претензія не визнана з тих же підстав, які наведені у відзиві на позов.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи зі змісту цієї норми підставою цивільно-правової відповідальності за завдання майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка заподіювача (дії чи бездіяльність), причинний зв’язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.

Тому, відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України прокурор повинен довести факт протиправної поведінки відповідача, настання шкоди (її розмір) та причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача та настанням шкоди, а відповідач повинен довести відсутність своєї вини у завданні майнової шкоди.

Як стверджує позивач, і такі твердження не заперечуються відповідачем, земельна ділянка, на якій розміщено несанкціоноване сміттєзвалище, знаходиться на території Підгороднянської сільської ради. Наведене підтверджується довідкою № 93 від 20.06.2008 р., виданою сільською радою.

Також, 20 червня 2008 року державним інспектором Державної екологічної інспекції у Тернопільській області Глущенком М.Г. було винесено постанову за № 000973, згідно якої притягнуто Чапрака С.В., до адміністративної відповідальності на підставі статей 82, 242-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 42 Закону України «Про відходи»у вигляді накладення штрафу в розмірі 100,00 грн.

Таким чином, заподіяна шкода навколишньому природному середовищу підтверджується наданими позивачем доказами у справі: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 20.06.2008р.; протоколом про адміністративне правопорушення №000973 від 20.09.08р., які підписані представником відповідача без заперечень, постановою про накладення адміністративного стягнення №000973 від 20.06.2008р., яка не оспорена у встановленому законом порядку, отже є чинною.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи, що статтею 35 Закону України "Про охорону земель" на землекористувачів земельних ділянок покладений обов'язок забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення, господарський суд вважає, що матеріалами справи доведено порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства, сума шкоди в добровільному порядку не відшкодована, відповідачем не надано доказів вжиття заходів по ліквідації виявленого сміттєзвалища, доказів здійснення контролю як органом місцевого самоврядування за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 30, 40 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” , ст. 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" , а тому позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений та неоспорений відповідачем.

Надані позивачем та прокурором докази та встановлені судом обставини справи в сукупності підтверджують відсутність з боку сільської ради вчинення контролю щодо поводження з відходами на території села Підгороднє, запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей, вжиття відповідачем заходів, направлених на запобігання, зменшення обсягів утворення несанкціонованих звалищ відходів, їх ліквідації та відвернення негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище, а тому вина відповідача у виникненні виявленого несанкціонованого звалища твердих побутових відходів є доведеною.

Разом з тим, посилання відповідача на неправомірність здійснення позивачем розрахунку розміру заподіяної шкоди згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 року № 171 (надалі –Методика № 171 від 27.10.1997 року), оскільки відповідач як орган місцевого самоврядування не належить до суб’єктів господарювання та посилання відповідача на п. 1.2. даної Методики, не заслуговують на увагу суду з огляду на таке.

Методикою № 171 від 27.10.1997 року встановлюється порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Пунктом 1.2. Методики констатується сфера застосування Методики. Наведене не може бути підставою для звільнення винної особи від відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 1.3 Методики, остання застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Беручи до уваги, що згідно з ст. 9 Закону України "Про відходи" територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об’єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи), тому відсутність контролю з боку сільської ради за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території є підставою для нарахування шкоди, розмір якої правомірно визначено позивачем на підставі Методики № 171 від 27.10.199р. Чинне законодавство України не містить інших нормативно-правових актів, які б регулювали порядок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення, засмічення земель, промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідач також не навів суду нормативного акту, який на думку сільської ради повинен бути застосований при визначенні розміру шкоди, а тому відповідні заперечення щодо не застосування даної Методики є неспроможними.

Отже, суд вважає, що в даному випадку наявна протиправна поведінка (протиправні дії чи бездіяльність) відповідача та його вина у виникненні несанкціонованого звалища, відтак, наявність складу цивільного правопорушення, як підстава для відшкодування відповідачем шкоди, а тому позовні вимоги прокурора підлягають до задоволення як правомірні, документально підтверджені та не заперечені відповідачем належними доказами.

Сума шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь спеціального фонду місцевого бюджету Підгороднянської сільської ради відповідно до п. 15 ч.1 ст. 48 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, згідно якої грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності є джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2009 році.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача у справі.

За згодою представників сторін та прокурора в судовому засіданні 07.04.2009р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення господарського суду.

З огляду на наведене, керуючись Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України «Про відходи», Законом України "Про охорону земель", ст.ст. 1, 2, 20, 22, 29, 33, 34, 43, 44, 49, 81-1, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Підгороднянської сільської ради (с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області, вул. Зелена, 2, ідентифікаційний код 14029197) :

- 77102,30 грн. збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства на користь спеціального фонду місцевого бюджету Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, р/р 33116331700543, код бюджету 24062100, УДК у Тернопільській області, МФО 838012, ідент. код 23589225;

- 771,02 грн. державного мита в дохід Державного бюджету України;

- 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід Державного бюджету України (р/р 31214259700002 в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код 23588119).

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "_16_"_квітня__2009 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.О. Андрусик