Рішення № 34675941, 04.11.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2719/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 23 Клочко О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В. В. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Пономаренко В. В. суддів Гончар Н. І. , Качан О. В. при секретарі Воропай О.В. за участю:

представника позивача Зубачевського В.С.

відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2013 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по договору про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання, -

в с т а н о в и л а :

19 квітня 2013 року Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» (далі ПрАТ «Лізинг ІТ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 квітня 2008 року між ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» та ОСОБА_7 було укладено договір про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання №08042401, за умовами якого позивач передав відповідачці на умовах фінансового лізингу обладнання, а остання зобов'язувалась щомісячно сплачувати відповідні платежі.

Однак, ОСОБА_7 порушила умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість з врахуванням збільшених позовних вимог в сумі 17603,48 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПрАТ «Лізинг ІТ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції винесено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач знав про порушення відповідачкою умов договору ще у 2009 році, проте до цього часу не звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості, комп'ютерне обладнання за договором лізингу 02.02.2009 року було вилучено у колишнього чоловіка відповідачки ОСОБА_8, на прохання якого вона підписала договір лізингу, та передано позивачу, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, суд прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором лізингу, і відмовив в задоволенні позову з викладених підстав.

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Судом встановлено, що 24 квітня 2008 року між ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій», та ОСОБА_7 укладено договір № 08042401 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання (а.с. 5).

За умовами вказаного договору позивач надав відповідачці на умовах фінансового лізингу комп'ютерне обладнання, загальною вартістю 4183 грн., а відповідачка зобов'язалась сплачувати на користь позивача платежі згідно з пакетом LeaseIT Інвайт та цим договором, на підставі рахунку щомісяця рівними частинами протягом двох років в строк до 20 числа поточного місяця (а.с. 5-17).

З наданої позивачем структури грошових нарахувань та надходжень за вказаним договором вбачається, що відповідачкою було здійснено лише два платежі за період з 01.06.2008 року по 21.07.2008 року на загальну суму 650 грн. (а.с. 36-37), з яких лише 582 грн. 63 коп. складає місячний платіж, як компенсація вартості товару, а решта - 67 грн. 37 коп. штрафна санкція. Не заперечувала факту невиконання умов договору і відповідачка.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, не допускається одностороння відмова від виконання договірних зобов'язань, та згідно ст. 526 ЦК України, забороняється в односторонньому порядку змінювати умови договору без погодження з іншою стороною.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідачки на те, що вона взагалі не читала умови договору, оскільки вважала, що всі наступні дії по виконанню цього договору буде здійснювати на той час її чоловік, з яким вона не проживала.

Так, відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписанням вказаного договору, фактом отримання і використання обладнання, частковою сплатою платежів відповідачкою підтверджено, що остання в повному обсязі ознайомлювалась з умовами договору лізингу і прийняла на себе зобов'язання щодо його виконання. Крім того, взаємні права та обов'язки сторін детально визначені у підписаному сторонами договорі та правилах отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT, які є невідомою частиною договору лізингу.

Згідно п. 14.5 Правил отримання ІТ-обладнання, у випадку несплати клієнтом платежу протягом 30 календарних днів, клієнт зобов'язаний за першою вимогою оператора LeaseIT протягом 10 календарних днів з моменту отримання вимоги одноразово сплатити платіж, який розраховується як сума всіх платежів, що підлягають оплаті на користь оператора LeaseIT з місяця сплати останнього платежу до закінчення строку сплати всіх платежів, встановлених пакетом LeaseIT.

Відповідно до п. 7.2 договору лізингу, у випадку несплати клієнтом двох платежів поспіль, клієнт зобов'язаний за першою вимогою оператора LeaseIT протягом 10 календарних днів з моменту отримання вимоги від оператора LeaseIT достроково сплатити на користь оператора LeaseIT всі платежі, належні до сплати згідно пакету LeaseIT.

Згідно з п. 7.3 договору лізингу, оператор LeaseIT має право вимагати повернення обладнання, якщо клієнт не сплатив платіж у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів.

Пунктом 14.2 Правил отримання ІТ-обладнання, які є невід'ємним додатком до договору від 24.04.2008 року, визначено, що у разі несвоєчасної оплати клієнтом нарахованого платежу клієнт сплачує на користь оператора LeaseIT плату за прострочення платежу: в розмірі п'яти відсотків від погашеної суми простроченого платежу, якщо погашення простроченого платежу здійснюється у розрахунковому періоді, на який припадає дата оплати за договором; в розмірі десяти відсотків від суми платежу, якщо погашення здійснюється після закінчення розрахункового періоду, на який припадає дата оплати за договором. Сплата плати за прострочення платежу не звільняє клієнта від обов'язку в повному обсязі оплатити платежі, передбачені пакетом LeaseIT.

Відповідно до п.6.12 Правил отримання ІТ-обладнання, у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, оператор LeaseIT залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється клієнт в рахунку на оплату чергового платежу.

Пакетом LeaseIT (а.с.12) передбачено вартість пакету (процентів за надання фінансування) - 2% від первинної вартості обладнання за кожний місяць до повної виплати вартості обладнання.

Згідно до ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що передане відповідачці на умовах лізингу комп'ютерне обладнання, 02.02.2009 року було вилучено у колишнього чоловіка відповідачки - ОСОБА_8 та повернуто позивачу (а.с. 51). Однак, повернення належного позивачу обладнання не звільняє відповідачку від обов'язку сплатити встановлені договором лізингу платежі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачкою було порушено умови укладеного між сторонами договору про надання в оренду обладнання, що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунками позивача станом на 29.05.2013 року складає 17603,48 грн. (а.с. 36-37).

Згідно наданої позивачем структури грошових нарахувань та надходжень №2013052919 від 29.05.2013 року, клієнта ОСОБА_7, особовий рахунок в системі LeaseIT №40000101621, заборгованість відповідача складається з: компенсації вартості товару/послуги в сумі 4183 грн.; фінансової комісії в сумі 5103 грн. 26 коп.; індексації в сумі 8063 грн. 25 коп. (що включає: індексацію місячного платежу в сумі 3035 грн. 02 коп.; індексацію простроченої заборгованості в сумі 5005 грн. 96 коп.; індексацію платежів розрахункового періоду в сумі 22 грн. 27 коп.) та штрафні санкції в сумі 903 грн. 97 коп. (що включають: штрафні санкції за несплату рахунків в сумі 67 грн. 37 коп. та штрафні санкції за відсутність обладнання в сумі 836 грн. 60 коп.), а свього 17 603 грн. 48 коп.

Колегія суддів, з врахуванням того, що відповідачем сплачено 582 грн. 63 коп. місячних платежів, як компенсація вартості товару, приходить до переконання, що відповідач на користь позивача по зазначеному договору зобов'язана сплатити заборгованість в сумі 11 738 грн. 88 коп., яка складається з: компенсації вартості товару/послуги в сумі 3600 грн. 37 коп. (4183-582,63=3600,37); фінансової комісії в сумі 5103 грн. 26 коп. та індексації місячного платежу в сумі 3035 грн.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Представник позивача не довів вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексації простроченої заборгованості в сумі 5005 грн. 96 коп. та індексації платежів розрахункового періоду в сумі 22 грн. 27 коп., тому дану частину позовних вимог суд залишає без задоволення.

Колегія суддів приходить до переконання про відмову в задоволенні також позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій в розмірі 903 грн. 97 коп., що включають: штрафні санкції за несплату рахунків в сумі 67 грн. 37 коп. (за період з 01.06.2008 р. по 20.01.2011 р.) та штрафні санкції за відсутність обладнання в сумі 836 грн. 60 коп. (за період з 03.11.2008 р. по 20.01.2018 р.), оскільки відповідно до ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. ( ст.267 ЦК України).

Відповідач в заяві (а.с.54), поданій до суду першої інстанції, зазначила про застосування строку позовної давності, а тому, застосовуючи строк позовної давності, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 903 грн. 97 коп., не підлягають задоволенню.

Порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та відмова у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 не впливають на правовідносини, що виникли з договору лізингу, укладеного між сторонами 24.04.2008 року, тому посилання суду першої інстанції на приховування позивачем даних обставин є безпідставними.

Суд першої інстанції також прийшов до помилкового висновку щодо пропущення позивачем строку позовної давності.

Так, відповідно до ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

П. 8.1 Договору визначено, що укладений між сторонами договір діє до моменту його розірвання з ініціативи будь-якої із сторін або з підстав, передбачених цим договором та правилами, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 6.2 Правил отримання ІТ-обладнання строк, протягом якого клієнт повинен сплачувати платежі за отримане ІТ-обладнання та оплачувати вартість інших отриманих товарів та послуг, а також кількість таких платежів, визначається обраним Пакетом LeaseIT. Строк, протягом якого клієнт повинен сплачувати платежі, починається з дня передачі обладнання клієнту, і закінчується в останній день останнього календарного місяця встановленого пакетом LeaseIT строку.

Відповідачка обрала пакет LeaseIT Інвайт, за умовами якого строк лізингу складає два роки (а.с. 12), тобто з 24.04.2008 року по 24.04.2010 року.

З урахуванням наведеного, відповідно до ст.253, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності за даним договором починається з 25.04.2010 року і триває до 25.04.2013 року. Позовну заяву позивачем подано 19 квітня 2013 року, згідно штампу на конверті (а.с. 26), тобто до закінчення строку позовної давності.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо пропущення позивачем строку позовної давності та відмовив у задоволенні позову з цих підстав.

Ч. 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п. 11 постанови від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якої, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Так, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Лізинг ІТ» як по сутті вимог, так і з підстав пропущення строку позовної давності.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2013 року ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції в неповному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, тому зазначене рішення підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача на суму 11 738 грн. 65 коп., а в решті задоволення позовних вимог відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, тому колегія суддів з врахуванням задоволення позовних вимог позивача на 66,68%, стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в сумі 229 гривень 46 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2013 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по договору про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання - скасувати та ухвалити нове.

Позов Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 03.11.2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» (адреса реєстрації 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28, р/р 26008037217801 в АТ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005, Код ЄДРПОУ 33149830) заборгованість за невиконання договірних зобов'язань за договором №08042401 від 24 квітня 2008 року про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, у розмірі 11 738 грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» судові витрати в сумі 229 гривень 46 коп.

В решті позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» - відмовити.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :