Рішення № 3467498, 23.04.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2009 Справа № 13/33-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Баядєра"

до Малого приватного підприємства "Таврія"

за участі представників сторін:

позивача –Журавель М.С. (представника за дорученням),

відповідача –не з’явився,

про стягнення 236263 грн,

в с т а н о в и в:

24 лютого поточного року позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 236263 грн, з яких: 170266,80 грн основного боргу; 3589,36 пені, 51080,04 грн штрафу; 1532,40 грн інфляційних та 9794,40 грн річних. Позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки № В-5 від 08.01.2008 р. щодо сплати вартості отриманої продукції.

В подальшому, 07.04.2009 р. позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог шляхом стягнення додатково 81739,77 грн основного боргу, 2193,34 грн пені, 2384,89 грн річних та 2452, 19 грн інфляційних. Ця заява судом не прийнята до розгляду, оскільки вона ґрунтується на договорі поставки № 36 від 24.10.2008 р., укладеному Херсонською базою приватного підприємства „Баядєра” та МПП „Таврія” щодо поставки продукції. При цьому судом враховано, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Тобто, зміна підстав і предмету позову викладена в диспозиції статті альтернативно, а саме через застосування слово-сполучника „або”, що виключає процесуальну можливість одночасної зміни і підстав, і предмету позову. Зокрема, за першою заявою предметом позову є стягнення заборгованості за одним договором, а за заявою від 07.04.2009 р. –стягнення грошової суми за іншим договором. Аналогічне сприйняття положень статті 22 ГПК України узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 2 Інформаційного листа ВГСУ „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, згідно до якого зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива, а тому у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

В свою чергу, відповідач позовні вимоги не визнає з посиланням на відсутність заборгованості, хоча відповідних доказів цьому ним не надано. В судове засідання жодного разу не з’явився, що розцінюється судом як спосіб захисту від заявленого до нього позову.

Поряд з цим, відповідно до ухвали суду від 17.03.2009 р. між сторонами проведено звірку взаємних розрахунків, за результатами якої встановлено, що борг відповідача складає 164766,80 грн.

Безпосередньо розгляд справи проводився в судових засіданнях, які відбулися 17 березня, з відкладенням до 9 квітня та оголошенням перерви до 23 квітня поточного року.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 8 січня 2008 року між сторонами укладено договір № В-5, за умовами якого позивач зобов’язався поставляти відповідачу алкогольну продукцію та товари народного споживання, а відповідач –отримувати його та сплачувати вартість. Пунктами 2.1. та 2.2. договору сторони визначили, що ціна кожної одиниці товару визначається у видаткових накладних. За пунктами 4.1. та 4.2. договору відповідач зобов’язався сплачувати ціну товару в безготівковій формі шляхом оплати партії товару протягом 7 календарних днів за дати такої партії.

Поряд з цим, пунктом 7.2.1. договору сторони обумовили можливість нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення у випадку несвоєчасної оплати відповідачем отриманого товару. Цим же пунктом сторонами обумовлено нарахування 10% річних від суми заборгованості у випадку несвоєчасної оплати товару. Пунктом 7.2.2. договору сторонами також обумовлено нарахування штрафу в розмірі 30% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено, у випадку якщо заборгованість не буде погашена протягом 15 днів з дати її виникнення.

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору згідно до розрахунку стягуваних сум від 08.04.2009 р., а також видаткових накладних (а.с. 14-30) позивач за видатковими накладними поставив відповідачу товару на загальну суму 170266,80 грн, зокрема: № 193626 від 30.04.2008 р. на загальну суму 44363,14 грн (з урахуванням поверненого товару на суму 8330,10 грн); № 195095 від 21.05.2008 р. на загальну суму 19564,54 грн (з урахуванням поверненого товару на суму 1020 грн); № 195507 від 28.05.2008 р. на загальну суму 1976,90 грн; № 195536 від 28.05.2008 р. на загальну суму 32610,59 грн; № 196384 від 06.06.2008 р. на загальну суму 13095,84 грн (з урахуванням поверненого товару на суму 1115,75 грн); № 197280 від 18.06.2008 р. на загальну суму 28610,03 грн (з урахуванням поверненого товару на суму 2751,90 грн); № 198189 від 27.06.2008 р. на загальну суму 30045,76 грн.

В свою чергу відповідач вартість отриманого товару в повному обсязі не сплатив, у зв’язку з чим заборгував перед позивачем 164766,80 грн, що вбачається зі складеного сторонами акту звірки взаємних розрахунків (а.с. 76).

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем основної заборгованості в розмірі 164766,80 грн є порушенням господарських зобов’язань за вказаним договором поставки.

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання позивач на підставі названого вище пункту 7.2.1. договору нарахував йому до сплати 3589,36 пені, виходячи з розрахунків: по борговій сумі 44363,14 грн за період з 06.05.2008 р. по 26.05.2008 р., нарахувавши 612,57 грн; по борговій сумі 19564,54 грн за період з 27.05.2008 р. по 02.06.2008 р., нарахувавши 90,02 грн; по борговій сумі 34587,49 грн за період з 03.06.2008 р. по 11.06.2008 р., нарахувавши 204,66 грн; по борговій сумі 13095,84 грн за період з 12.06.2008 р. по 23.06.2008 р., нарахувавши 103,32 грн; по борговій сумі 28610,03 грн за період з 24.06.2008 р. по 02.07.2008 р., нарахувавши 169,29 грн; по борговій сумі 30045,76 грн за період з 03.07.2008 р. по 01.11.2008 р., нарахувавши 2409,50 грн. Нарахування цієї суми пені є правомірним з огляду на приписи статті 230 ГК України, за якою пенею є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, а також врахуванням приписів статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, згідно до якої розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України. При цьому суд зазначає, що позивачем обраховано суму пені за періоди значно менші ніж наявна сума заборгованості, але виходячи з того, що позивач самостійно обрав саме такі періоди нарахування пені, позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань позивачем нараховані відповідачу 1532,40 грн інфляційних виходячи з обрахунку: 170266,80 грн (суми заборгованості) х 1,009 (суми індексів інфляції за період з травня по жовтень 2008 року) = 1532,40 грн; та 9794,40 грн річних з розрахунку: 170266,80 грн (суми заборгованості) х 10% (розмір відсотків річних за договором) : 365 днів = 9794,40 грн. Зокрема, згідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В даному випадку пунктом 7.2.1. договору сторонами розмір процентів встановлено на рівні 10%, а тому застосування саме цього відсотку є правомірним. Проте, при розрахунку річних позивачем взято період нарахування з 06.05.2008 р. по 01.12.2008 р., що є помилковим, оскільки в цей період суми заборгованості були різними, а безпосередньо борг в розмірі 170266,80 грн виник лише станом на 09.09.2008 р., що слідує з акту звірки взаємних розрахунків. Водночас, як зазначено вище нарахування інфляційних здійснено за період з травня по жовтень 2008 року, виходячи із загальної заборгованості 170266,80 грн, але як вказано така сума боргу виникла лише починаючи з 09.09.2008 р. Таким чином, позивачем не доведена правомірність нарахування річних та інфляційних, виходячи з реальної заборгованості за період нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивачем також нарахований штраф в розмірі 30% на суму 51080,04 грн. Обрахунок штрафу здійснено також виходячи із суми боргу –170266,80 грн. Приймаючи до уваги, що заборгованість виникала за кожною з видаткових накладних та в різний період, а нарахування штрафу пов’язане з прострочкою платежу протягом 15 днів, що випливає з пункту 7.2. договору, позивачем не доведена правомірність нарахування штрафу виходячи із суми 170266,80 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є неправомірними.

З урахуванням викладених обставин та положень статей 44 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеній сумі стягнення. При цьому клопотання позивача про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає, оскільки ним не доведено шляхом надання відповідних доказів необхідності таких дій.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з малого приватного підприємства „Таврія” (розташованого за адресою: Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул.Степова, 22-А; код 14129039, розрахунковий рахунок 2600502002346 в ХФ „Кредо-банк”, МФО 352413) на користь приватного підприємства „Баядєра” (розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Шмідта, 10; код 31491057; розрахунковий рахунок 26007120088081 в КВ ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 305017) –164766,80 грн основної заборгованості, 3589,36 пені, 1683,56 грн витрат по сплаті державного мита та 84,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

4.Видати позивачу довідку про повернення державного мита в розмірі 887,70 грн, сплаченого за заявою про збільшення позовних вимог від 07.04.2009 р.

Суддя М.К. Закурін