Вирок № 34674453, 03.10.2013, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/2899/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 рокуХмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області, колегіально, в складі:

головуючого судді Трембача О.Л.,

суддів:ОСОБА_1 і ОСОБА_2В,

за участі секретарів Веселовської В.Ю., Базарника Є.Я.,

з участю прокурорів Кравець В.В., Пронозюк В.І., Заяц А.І.,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, не одруженій, утриманців не має, не судимої,

за ст. ст. 185 ч. 5, 14 ч. 1, 185 ч. 2, 357 ч. 3, 358 ч. 4 КК України,

ОСОБА_8, 21.10.1974р.н., українця, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, не судимого,

ОСОБА_9, 10.07.1958р.н., українця, громадянина України, виконавчого директора ТОВ «Медитиран», уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, утриманців не має, не судимого в силу ст. 89 КК України,

за ст. ст. 185 ч. 5, 14 ч. 1, 185 ч. 2, 357 ч. 3 КК України,

в с т а н о в и в :

Протягом червня-вересня 2011 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою, зловживаючи довірою ОСОБА_10, заволоділи майном останньої квартирою № 35, що у м. Хмельницькому по вул. Проспекту Миру, 71/3, вартістю 287 312 грн., чим заподіяли потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду у великому розмірі.

Так, скориставшись тим, що ОСОБА_10 є жінкою похилого віку, в середині серпня 2011р. ОСОБА_7 перевезла її з м. Хмельницького до м. Львова для догляду. 15.09.2011 року останню було госпіталізовано до Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де, того ж дня, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 посвідчив від її імені підписану ОСОБА_8 довіреність, виготовлену на бланку серії ВРМ № 169245, зареєстровану у реєстрі нотаріальних дій згаданого нотаріуса за № 2171 від 15.09.2011 та у Єдиному реєстрі довіреностей за № 36539193 від 15.09.2011р., згідно якої ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_7 управляти, користуватись і розпоряджатись всім належним ОСОБА_10 рухомим і нерухомим майном, та надала їй усі необхідні права для здійснення цих правомочностей.

Отримавши таким чином повноваження розпоряджатись належним ОСОБА_10 майном, 16.09.2011р. ОСОБА_7 у м. Хмельницькому, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, уклала із ОСОБА_12, якого підшукав ОСОБА_9 і який не був обізнаний про злочинні наміри обвинувачених, договір купівлі-продажу квартири № 35, що в м. Хмельницькому по вул. Проспект Миру, 71/3.

В подальшому ОСОБА_9 підшукав покупця на вказану квартиру і 29.09.2011р. її було відчужено укладенням договору купівлі-продажу між ОСОБА_12 та ОСОБА_13, з подальшим оформлення права власності на останнього. Отриманні від реалізації кошти ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розподілили між собою, спричинивши таким чином ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 287 312 грн..

Винуватість ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні даного злочину підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Показаннями ОСОБА_9 про те, що дійсно у вересні 2011 року на прохання ОСОБА_7, з якою в травні того ж року його познайомив давній приятель ОСОБА_8 підшукав серед своїх знайомих ОСОБА_14, який за винагороду 1 000 доларів США погодився та уклав з нею фіктивний договір купівлі-продажу належної ОСОБА_10 квартири. Пізніше на прохання ОСОБА_7 через ріелтора ОСОБА_15 підшукав покупця на дану квартиру ОСОБА_13, після продажу якому 29.09.2011р. отримав від ОСОБА_7 500 доларів США, які мав передати ріелтору за надані ним послуги. Також зазначив, що йому було відомо про догляд ОСОБА_7 за потерпілою ОСОБА_10, якій належала зазначена квартира.

Показаннями обвинуваченої ОСОБА_7 про те, що влітку 2011 року на пропозицію ОСОБА_9, за домовленістю з сином ОСОБА_10 про винагороду в 3 000 доларів США в рік, погодилась та забрала в середині серпня у Львів потерпілу для догляду за нею. Через отримання останньою травмою її було госпіталізовано до травматологічного відділення Львівської лікарні швидкої медичної допомоги. У звязку з необхідністю значних коштів для лікування ОСОБА_16 ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_9 про необхідність передачі значних коштів. У відповідь на, що ОСОБА_9 попросив ОСОБА_7 оформити довіреність від ОСОБА_16 на продаж квартир. На її прохання її давній приятель ОСОБА_8 привіз в лікарню приватного нотаріуса ОСОБА_11, який посвідчив від імені ОСОБА_10 генеральну довіреність на розпорядження нею, ОСОБА_7, всім належним останній майном. У звязку з фізичною неможливість підписання ОСОБА_10 довіреності, її на пропозицію нотаріуса підписав ОСОБА_8. Наступного дня у м. Хмельницькому вона із ОСОБА_14, якого ОСОБА_9 представив як племінника ОСОБА_10, уклала договір купівлі-продажу квартири. Пізніше вона була присутня в приміщенні нотаріальної контори де оформлявся договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_13, якого через знайомого ріелтора знайшов ОСОБА_9, та ОСОБА_14, де останній передав їй 3 000 доларів США на лікування ОСОБА_10. Разом з тим стверджує, що ОСОБА_10 цілком усвідомлювала свої дії, при переїзді з Хмельницького до Львова самостійно зібрала необхідні речі, документи та ключі. Крім того зазначає, що вона була цілком адекватною в побуті, спілкуванні, будь-яких ознак психічного розладу не виявляла. ОСОБА_10 бажала залишитись проживати з нею, оскільки потерпала від знущань з боку сина та пропонувала розпорядитись її майном на власний розсуд, щоб залишитись з нею до кінця життя.

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_8, який підтвердив, що у вересні 2011 року на прохання ОСОБА_7 привіз до лікарні швидкої допомоги м. Львова приватного нотаріуса ОСОБА_11, останній посвідчив довіреність якою потерпіла ОСОБА_10 надала повноваження ОСОБА_7 на розпорядження всім належним їй майном. На пропозицію нотаріуса він підписав дану довіреність від імені ОСОБА_10. Також підтвердив показання ОСОБА_7 щодо адекватності стану ОСОБА_10, зазначивши, що остання на запитання нотаріуса повідомляла відомості про себе, а також не заперечувала щодо підписання довіреності ним. Крім того, вказав про повну довіру ОСОБА_10 ОСОБА_7, яка називала останню донькою, дякувала за піклування, повністю довіряла щодо розпорядження належним їй майном.

Показаннями свідка ОСОБА_17 лікаря травматолога Львівської лікарні швидкої допомоги, про те, що ОСОБА_10 було госпіталізовано до травматологічного відділення Львівської лікарні швидкої допомоги.

Показаннями свідка ОСОБА_11 приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу, про те, що на прохання ОСОБА_8 здійснив виїзд до травматологічного відділення Львівської лікарні швидкої допомоги, де посвідчив довіреність від імені ОСОБА_10 на розпорядження всім належним їй майном ОСОБА_7. У звязку з фізичною неможливістю вчинити підпис, дану довіреність підписав присутній при цьому ОСОБА_8.

Показаннями ОСОБА_18, про те, що на пропозицію ОСОБА_9 у вересні 2011 року уклав із ОСОБА_7 фіктивний договір купівлі-продажу квартири. В подальшому, за її вказівкою він продав квартиру ОСОБА_13. Отриманні кошти від угоди передав ОСОБА_7 та отримав від останньої 1 000 доларів США.

Факт укладення договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_7 і ОСОБА_14 підтвердила приватний нотаріус ОСОБА_19.

Показаннями свідка ОСОБА_15, про те, що у вересні 2011 року, на прохання ОСОБА_9 допоміг ОСОБА_7, яка представилась племінницею власниці квартири № 35, у м. Хмельницькому по вул. Проспекту Миру, 71/3, реалізувати її, за що мав отримати від останньої 1 000 доларів США. Отриманими від продажу квартири коштами розпоряджалась ОСОБА_7.

Показаннями свідків ОСОБА_20, ОСОБА_13 та ОСОБА_21, про те, що квартиру № 35, у м. Хмельницькому по вул. Проспекту Миру, 71/3 вони придбали через ріелтора ОСОБА_15. Дану квартиру, на їх думку, продавала ОСОБА_7 через ОСОБА_14. Під час підписання договору купівлі-продажу вказаної квартири, у нотаріуса були присутні ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а також ОСОБА_20 та ОСОБА_13. Кошти за придбану квартиру в сумі 35 800 доларів США, вони передали ОСОБА_18, які він одразу ж передав ОСОБА_7. Остання говорила, що вона родичка ОСОБА_10. На даний час власником квартири є ОСОБА_21.

Свідок ОСОБА_22 приватний нотаріус Хмельницького нотаріального округу, підтвердила факт укладення договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_18 та ОСОБА_13.

Довіреністю, виготовленою на бланку серії ВРМ № 169245, зареєстрованою у реєстрі нотаріальних дій нотаріуса ОСОБА_11 за № 2171 від 15.09.2011 та у Єдиному реєстрі довіреностей за № 36539193 від 15.09.2011, згідно якої ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_7 управляти, користуватись і розпоряджатись всім належним ОСОБА_10 рухомим і нерухомим майном, та надала їй усі необхідні права для здійснення цих правомочностей, яку від імені ОСОБА_10 підписав ОСОБА_8.

Договорами купівлі-продажу квартири від 16.09.2011р., укладеними між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 і 29.09.2011р. між ОСОБА_12 та ОСОБА_13.

Роздруківками телефонних зєднань та легалізованими матеріалами оперативно технічних заходів прослуховування телефонних розмов ОСОБА_7 з ОСОБА_23 та ОСОБА_9, з яких вбачається узгодженість дій останніх спрямованих на заволодіння майном потерпілої та поділ отриманих коштів.

Протоколом обшуку в житлі ОСОБА_8, під час якого вилучено лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_10.

Протоколами виїмок в медичних установах м. Львова, у яких ОСОБА_10 перебувала на лікуванні аж до своєї смерті.

Покази обвинувачених про те, що умислу на заволодіння майном, а саме квартири ОСОБА_10 у них не було, та попередньо про це вони не домовлялися, судом до уваги не беруться та розцінюються як намір уникнути відповідальності за вчинене, оскільки вони є суперечним між собою та не узгоджуються із зібраними по справі доказами.

Зокрема, покази ОСОБА_7 про те, що вона вчиняла дії щодо догляду за ОСОБА_16 та розпорядження квартирою за проханням (вказівкою) ОСОБА_9 спростовуються показами самого ОСОБА_9, який такі факти заперечує та стверджує, що саме ОСОБА_7 була ініціатором всіх їх дій, та навпаки.

Заперечення ОСОБА_8 щодо його причетності до даного злочину спростовується зазначеними матеріалами ОТЗ, а також характером його дій: консультація у нотаріуса щодо посвідчення довіреності, надання документів нотаріусу для підготовки проекту довіреності, супроводження його у лікарні аж до палати хворої, перебування там під час вчинення нотаріальної дії, підписання довіреності замість ОСОБА_10, що свідчить про безпосередню його зацікавленість в оформленні такої довіреності та створені умов для заволодіння майном потерпілої.

Даючи оцінку діям ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 згідно предявленого обвинувачення у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 185 КК України в обґрунтування якого орган досудового слідства послався на висновки експертів психіатрів, суд враховує всі обставини справи в сукупності і вважає, що за характером дій, умисел обвинувачених був направлений на заволодіння майном потерпілої саме шляхом шахрайства. При цьому їх твердження про адекватний стан потерпілої під час підписання довіреності суд вважає не спростованими, оскільки висновки експертів психіатрів констатуючи наявність у ОСОБА_10 психічного захворювання, яке позбавляло її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не містять відомостей про зовнішні прояви такого хворобливого стану потерпілої на момент підписання довіреності. Такі висновки суду узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_24 (сусідки ОСОБА_10П.), яка суду показала, що потерпіла лише іноді проявляла неадекватну поведінку в побуті.

Отже, дії ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по даному епізоду обвинувачення слід перекваліфікувати зі ст. 185 ч. 5 КК України на ч. 3 ст. 190 КК України, як шахрайство вчинене у великих розмірах. Щодо визначення розміру шкоди, суд керується Законом України «Про державний бюджет на 2011р.» у якому визначено мінімальну заробітну плату на період підписання довіреності та договорів відчуження квартири та відповідно розрахований розмір соціальної пільги, який на той час становив 480 грн.. Так, відповідно висновку експерта № 128п/013 від 06.09.2013р., вартість квартири № 35, що у м. Хмельницькому по вул. Проспекту Миру, 71/3, станом на 29.09.2011р. складала 287 312 грн., що є великим розміром шкоди. Судом не приймається до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи № 01/13 від 03.01.2013р., оскільки оцінка даної квартири була проведена за період з вересня 2012р. по січень 2013р., без проведення огляду даної квартири та оцінки її стану на час відчуження, тобто вересень 2011 року.

В середині вересня 2011 року ОСОБА_25 та ОСОБА_7 у невстановлений досудовим слідством спосіб заволоділи паспортом громадянина України ОСОБА_26 серії НА № 860649, виданим Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області 24.05.2000р..

21.06.2012р. ОСОБА_25, скориставшись послугами відділення № 4 TOB «Нова Пошта» у м. Хмельницькому по вул. Проспект Миру, 102/1, за товаро транспортною накладною № 56121000988610 переслав до м. Львова ОСОБА_7 бандероль оголошеною цінністю 400 грн., до якої вклав паспорт ОСОБА_26 серії НА № 860649, виданий Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області 24.05.2000, та депозитний договір № 732 від 30.05.2011, укладений між Хмельницьким обласним управлінням AT «Ощадбанк» та ОСОБА_26.

Вказану бандероль ОСОБА_7 отримала 25.06.2012 у відділенні № 8 TOB «Нова пошта» в м. Львові по вул. Гетьмана Івана Мазепи, 37.

З'ясувавши під час отримання бандеролі, що у паспорті ОСОБА_27 відсутні фотографії його власника, тобто, що він не придатний для використання, свої наміри до кінця довести не змогли.

Незважаючи на створення ОСОБА_9 та ОСОБА_7 умов для вчинення закінченого кримінального правопорушення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), свій умисел на його вчинення до кінця вказані особи не довели та припинили з причин, що не залежали від їх волі (у зв'язку з відсутністю у паспорті ОСОБА_26 фотографій його власника).

Вина ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за даним епізодом обвинувачення підтверджується наступними доказами.

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_9, який свою вину визнав повністю та показав, що взимку 2012р. ОСОБА_7 передала йому паспорт на імя ОСОБА_26 та депозитний договір з «Ощадбанком». На підставі даних документів ОСОБА_9 на прохання останньої повинен був зробити фіктивну довіреність для отримання коштів з вказаного рахунку. За відсутності такої можливості 21.06.2012р. ОСОБА_9 через «Нову пошту» надіслав на імя ОСОБА_7 до м. Львів паспорт ОСОБА_26 та депозитний договір.

Показаннями обвинуваченої ОСОБА_7, яка заперечила свою причетність до даних злочинів та показала, що дійсно ОСОБА_9 надіслав їй бандероль у яку вклав паспорт на імя ОСОБА_26 та договір на депозитний вклад у «Ощадбанку». Проте, вона очікувала отримати не дані документи а банківську карточку на якій повинні бути 5 000 доларів США, які їй був винен ОСОБА_9. Тому, того ж дня паспорт на імя ОСОБА_26 вона передала потягом на Хмельницький для передачі його ОСОБА_9.

Протоколом виїмки депозитної справи на вклад ОСОБА_26 в «Ощадбанку».

Протоколом виїмки документів в ТОВ «Нова Пошта», відповідно якого 21.06.2012р. ОСОБА_9, скориставшись послугами відділення № 4 ТОВ «Нова Пошта» у м. Хмельницькому по вул. Проспект Миру, 102/1, за товаро-транспортною накладною № 56121000988610 переслав до м. Львова ОСОБА_7 бандероль оголошеною цінністю 400 грн., вказану бандероль ОСОБА_7 отримала 25.06.2012р. у відділенні № 8 ТОВ «Нова пошта» в м. Львові по вул. Гетьмана Івана Мазепи, 37;

Легалізованими матеріалами ОТЗ прослуховування телефонних розмов ОСОБА_7 з ОСОБА_9, з яких вбачається, що до вказаної бандеролі ОСОБА_9 вклав паспорт ОСОБА_26 серії НА № 860649, виданий Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області 24.05.2000р. та депозитний договір № 732 від 30.05.2011, укладений між Хмельницьким обласним управлінням АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_26. При отриманні бандеролі ОСОБА_7 зясувала, що у паспорті відсутня фотографія його власника.

Протоколом обшуку в квартирі ОСОБА_7, в ході якого було вилучено примірник депозитного договору № 732 від 30.05.2011, укладеного між Хмельницьким обласним управлінням АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_26.

Таким чином, суд вважає доведеним, що вказаними діями обвинуваченні ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вчинили викрадення паспорта ОСОБА_26, тобто кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 357 КК України, а також готування до вчинення крадіжки за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 185 КК України.

За цим же епізодом предявлено обвинувачення і ОСОБА_8. проте жодних доказів щодо причетності до вчинення даного злочину суду не представлено, а сам ОСОБА_8 повністю заперечив свою участь у вчиненні таких вказаних злочинів.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_8 по даному обвинуваченню слід виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.

Крім цього, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ставиться у вину те, що в першій половині жовтня 2011 року ОСОБА_9 за допомогою ОСОБА_14 та ОСОБА_28, яким про свої наміри нічого не повідомив, вивезли з квартири АДРЕСА_1 належні потерпілій ОСОБА_10 речі, зокрема електричну люстру з підвісками зі скла вартістю згідно висновку експерта 156 грн., а також меблі, побутову техніку, одяг та інші побутові речі, встановити місцезнаходження та вартість під час досудового розслідування не представилось можливим.

Такі дії обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кваліфіковано як крадіжка за ч. 5 ст. 185 КК України з урахуванням вартості квартири АДРЕСА_1.

Проте, на переконання суду таке обвинувачення жодним доказом не доводиться, у звязку з чим обвинуваченні ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягають виправданню за недоведеністю. Оскільки органами досудового слідства не доведено сам факт вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Відповідно ст. 185 КК України крадіжкою є таємне викрадення чужого майна. Зі змісту обвинувального акту вбачається, що вказане майно було вивезено ОСОБА_9 з вказаної квартири, а не викрадено, як саме зазначено у диспозиції ст. 185 КК України. Разом з тим, дослідженими судом доказами встановлено, що майно потерпілої ОСОБА_10 не було таємно викрадене з належної їй квартири, а саме вивезено на вимогу нового власника, що не утворює склад злочину за ст. 185 КК України.

Крім цього, органами досудового слідства ОСОБА_7, ОСОБА_8Ю, та ОСОБА_9 обвинувачуються в тому, що з метою реалізації умислу на неправомірне заволодіння належній ОСОБА_10 квартирою № 35, розташованою у м. Хмельницькому по вул. Проспекту Миру, 71/3, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в середині серпня 2011 року незаконно заволоділи паспортом громадянина України ОСОБА_10 серії НА № 353714, виданим Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області 21.06.1997.

В подальшому, 15.09.2011, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 використали вказаний паспорт для підтвердження особи ОСОБА_10 під час посвідчення приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11, довіреності від 15.09.2011р., відповідно якої ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_7 управляти, користуватись і розпоряджатись всім належним ОСОБА_10 рухомим і нерухомим майном.

Обвинуваченні ОСОБА_7, ОСОБА_8Ю, та ОСОБА_9 заперечили свою причетність до вчинення даного злочину. Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7, допитана в судовому засіданні показала, що під час переїзду ОСОБА_10 з м. Хмельницького до м. Львів, для постійного проживання, остання взяла із собою свій паспорт. Даний паспорт знаходився зі ОСОБА_10 у Львівській лікарні швидкої медичної допомоги.

Окрім цього, в період з червня 2012 року по 16 жовтня 2012 року ОСОБА_7 використовувала завідомо підроблений документ паспорт громадянки України серії КС № 664523, виданий на її ім'я Личаківським РВ Львівського МУ ГУМВС України в Львівській області 29.09.2008р..

Відповідно до ч. 4 ст. 358 КК України передбачено кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа. За змістом закону під використанням розуміється надання підробленого документа фізичним чи юридичним особам або його предявлення. Разом з тим, за змістом предявленого обвинувачення таких дій із зазначенням часу, місця та обставин ОСОБА_7 не інкримінується. Обвинувачення містить лише формальне посилання на використання завідомо підробленого документа. Більше того, жодний із досліджених судом доказів не підтверджує вчинення ОСОБА_7 обєктивної сторони злочину за ч. 4 ст. 358 КК України. За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення, у звязку з чим вона підлягає виправданню.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Органами досудового слідства не надано суду жодних доказів причетності ОСОБА_7, ОСОБА_8Ю, та ОСОБА_9 до таємного викрадення речей ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_2 а також щодо викрадення паспорта належного останній, не встановлено таких доказів і в суді, а тому ОСОБА_7, ОСОБА_8Ю, та ОСОБА_9 по обвинуваченню за ч. 5 ст. 185 та за ч. 3 ст. 357 КК України слід виправдати через недоведеність їх участі у вчинені цього злочину.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, що помякшують та обтяжують їм покарання. При цьому враховує, що всі вони вчинили тяжкий корисливий злочин, а ОСОБА_7 і ОСОБА_9, крім того середньої і невеликої тяжкості.

Судом враховується, що ОСОБА_29 та ОСОБА_8 притягується до кримінальної відповідальності вперше, а ОСОБА_9 в силу ст. 89 КК України є несудимим. Всі обвинуваченні за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебувають.

В якості обставини, що помякшує покарання ОСОБА_8 суд визнає наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, відносно ОСОБА_9 часткове визнання вини та розкаяння у вчиненому (по епізоду готування до викрадення коштів з депозитного рахунку ОСОБА_26 в АТ «Ощадбанк»).

В якості обставини, що обтяжує покарання всіх обвинувачених є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобовязаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що помякшують і обтяжують покарання.

Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, суд при його призначенні враховує роль і характер дій кожного з обвинувачених при вчинені злочину.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку щодо призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі та можливості звільнити його від відбування цього покарання із встановленням іспитового строку.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є особами антисоціальними та кримінальної цілеспрямованості і являють собою небезпеку для суспільства, що не дає підстав для застосування до них звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому їм слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі. Таке покарання, на думку суду, буде відповідати вимогам Закону (ст. 65 КК України), є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення підсудних та попередження нових злочинів.

Процесуальні витрати по справі за проведення експертиз в сумі 7 123,28 грн., в силу ст. 124 КПК України стягнути з обвинувачених ОСОБА_25, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави, по 2 374,43 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 357 (за епізодом заволодіння паспортом ОСОБА_26О.), ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання:

-за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 3 років обмеження волі;

-за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити його у виді позбавлення волі строком на 5 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 03.10.2013р., зарахувавши в цей строк час утримання її під вартою з 16 жовтня 2012 року по 02 жовтня 2013 року включно.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7, до набрання вироком чинності, залишити попередню тримання під вартою.

ОСОБА_8 визнати винним у вчинені злочину, за ч. 3 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, встановивши йому іспитовий строк 2 роки.

В строк призначеного ОСОБА_8 покарання зарахувати термін утримання його під вартою з 17 жовтня 2012 року по 02 жовтня 2013 року включно.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_8, до набрання вироком чинності, змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти з зали суду.

ОСОБА_9 визнати винним у вчинені злочину передбаченого за ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 3 років обмеження волі;

-за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити його у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 03.10.2013р., зарахувавши в цей строк час утримання його під вартою з 22 жовтня 2012 року по 01 жовтня 2013 року включно.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_9, до набрання вироком чинності, залишити попередню тримання під вартою.

За ч. 3 ст. 357 КК України ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (за епізодом викрадення паспорта ОСОБА_10П.), виправдати через не доведення вчинення кримінального правопорушення.

За ч. 5 ст. 185 КК України (в частині викрадення речей ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_3) виправдати через не доведення їх участі у вчиненні злочину.

ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК України виправдати через не доведення вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 185 КК України виправдати через не доведення його участі у вчиненні злочину.

Процесуальні витрати по справі за проведення експертиз в сумі 7 123,28 грн., в силу ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинувачених ОСОБА_25, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави, по 2 374,43 грн. з кожного.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя(підпис) О.Л.Трембач

судді(підпис)О.В.Антонюк(підпис) ОСОБА_1

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду ОСОБА_30