Рішення № 34670811, 07.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц778/5260/13 Головуючий у 1 інстанції: Нещеретна Л. М.

Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

РІ Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Савченко О.В.,

суддів Стрелець Л.Г.,

Гончар М.С.,

при секретарі: Мосіній О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договорами,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ПАТ «МетаБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договорами.

В обґрунтування позову зазначав, що 14.12.2006 року між АБ «Металург . правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк» та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 625600002441 за умовами якого, Банк надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 44 579,55 гривень на строк 60 місяців - до 14.12.2011 року, а ОСОБА_5 зобов'язалася щомісячно погашати кредит, а також сплачувати відсотки за користуванні кредитом у розмірі 15 % річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань з відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були укладені договори поруки.

Відповідач ОСОБА_5 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 30.01.2013 року складає 56092,40 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 31 202,82 гривень, простроченої заборгованості по процентам у розмірі 1183,09 гривень, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 23 706,49 гривень.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_3 як поручителів, згідно договорів поруки, суму боргу в розмірі 56092,40 гривень за кредитним договором та судові витрати.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_3 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором № 625600005441 від 14.12.2006 року у розмірі 56 092,40 грн., суму судового збору у розмірі 560,92 грн., а всього у сумі 56 653,32 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлений у суді першої інстанції.

Згідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 214 ЦПК передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Ухвалене по даній справі рішення суду не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що 14.12.2006 року між АБ «Металург" правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк» та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 625600002441 за умовами якого, Банк надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 44 579,55 гривень на строк 60 місяців - до 14.12.2011 року, а ОСОБА_5 зобов'язався щомісячно погашати кредит, а також сплачувати відсотки за користуванні кредитом у розмірі 15 % річних.

Відповідач ОСОБА_5 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 30.01.2013 року складає 56092,40 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 31 202,82 гривень, простроченої заборгованості по процентам у розмірі 1183,09 гривень, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 23 706,49 гривень.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З боку позивача умови кредитного договору виконані у повному обсязі, але відповідач ОСОБА_5 умови кредитного договору не виконав, оскільки не повернув кредит, проценти за користування кредитом сплатив лише частково, в зв'язку з чим утворилася основна заборгованість (неповернута сума кредиту) - 56092,40 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 31 202,82 гривень, простроченої заборгованості по процентам у розмірі 1183,09 гривень, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 23 706,49 гривень.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення коштів з ОСОБА_5

Відповідно до ст.ст. 553,554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою забезпечення повернення кредиту 14.12.2011 року були укладені окремі договори поруки з відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які зобов'язувалися відповідати перед позивачем за повне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_5, боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань.

Так, відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно п. 10 договору поруки вказаний договір діє до повного повернення Позичальником або Поручителями суми кредиту і сплати належних процентів за користування кредитом (а.с. 8).

Пунктом 1 кредитного договору встановлено строк повернення кредиту до 14.12.2011 року (а.с.4).

Таким чином, із договору поруки вбачається, що в ньому не встановлені строки, після яких порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед Банком або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Згідно із цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено. Строк виконання основного зобов'язання у кредитному договорі чітко визначений - строк повернення кредиту встановлено до 14.12.2011 року.

Відповідний позов Банком до поручителя ОСОБА_3пред'явлений до суду тільки 22.03.2013 року.

Як зазначено у п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду № 5 від 30.03.2012 року, згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Оскільки з відповідним позовом позивач звернувся після закінчення передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, дія договору поруки на момент пред'явлення позову вважається припиненою, а тому підстав для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3не вбачається.

За викладених обставин, рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому у відповідності до вимог п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову щодо ОСОБА_3 та в стягненні з нього судових витрат.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2013 рокув цій справі в частині стягнення суми боргу за кредитним договором з ОСОБА_3 на користь ПАТ „Мета банк" скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту:

В задоволенні позовних вимог ПАТ „Мета банк" до ОСОБА_3 про стягнення з нього, як з поручителя заборгованості за кредитним договором - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: