Постанова № 34670079, 06.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року 810/5436/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренергохолдінг" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренергохолдінг" (далі-позивач, товариство) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами про поставку товарів. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують господарські операції між позивачем та контрагентами. Позивач вказав, що на законних підставах сформував податковий кредит, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і вказаними контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Відповідач до суду не прибув, позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити, надав письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Росукренергохолдінг” є юридичною особою, що зареєстрована 31.05.2010 виконавчим комітетом Обухівської міської ради.

На підставі наказу від 22.05.2013 №291 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Росукренергохолдінг» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів при взаємовідносинах з ПП «Транс-Атлантика Сервіс» і ТОВ «Шоковіта» за весь період взаємовідносин. За результатами перевірки складено акт від 03.06.2013 №308/22/37142650, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2. п. 198.3. п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 14327 грн. в тому числі по періодах: травень 2012 р. - на суму 5500 грн; липень 2012 р. - на суму 4400 грн; жовтень 2012 р. - на суму 1265 грн; листопад 2012 р. - на суму 3162,60 грн.

У ході перевірки встановлено, що податковим органом отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року. Згідно з цим актом встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, податковим органом отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Шоковіта» під час здійснення господарських відносин з БПП «СУРА» за вересень 2011 р., ТОВ "КОМПАНІЯ "ХІМАГРОСЕРВІС" за листопад 2011 р. Згідно з цим актом ТОВ «Шоковіта» за вересень, листопад 2011 р. сформовано податковий кредит на загальну суму 3902624,95 грн. від підприємств БПП «СУРА», ТОВ «КОМПАНІЯ ХІМАГРОСЕРВІС», якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання. Перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році.

Отже, правочини, нібито укладені між ТОВ «Росукренергохолдінг» та ПП «Транс-Атлантика Сервіс», із ТОВ «Шоковіта» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Крім того, при проведенні перевірки підприємством не надано жодних пояснень щодо використання отриманого товару у господарській діяльності, а також відсутній будь-який документ, який вказує на вид транспортування товару, та відсутні товарно-транспортні накладні. Таким чином, у ТОВ «Росукренергохолдінг» відсутнє реальне здійснення господарських операцій.

У зв’язку з встановленням неточностей, викладених в акті від 03.06.2013 №308/22/37142650, податковим органом 19.06.2013 винесено уточнення трактування. Згідно з цим трактуванням зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2. п. 198.3. п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 14327 грн, в тому числі по періодах: жовтень 2012 р. - на суму 1265 грн; січень 2013 р. - на суму 9900 грн; лютий 2013 р. - на суму 3162 грн.

На підставі Акту перевірки від 03.06.2013 №308/22/37142650 та уточнюючого трактування від 19.06.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 №0001002201, яким збільшено суму грошового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 17808,75 грн, у тому числі за основним платежем - 14327 грн, за штрафними санкціями - 3481,75 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області від 09.09.2013 залишено без змін це податкове повідомлення-рішення, а скаргу платника - без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Росукренергохолдінг» (покупець) укладено усний договір поставки з ТОВ «Шоковіта» (постачальник) на придбання товару (рукав НЖ Ф 100 L 6м). Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався двома податковими та двома видатковими накладними. На підтвердження транспортування товару транспортом позивача надано два подорожніх листа та документи щодо використання позивачем вказаних автомобілів, а також дві довіреності на осіб, які здійснювали доставку товару. Факт надходження товару оформлено двома прибутковими накладними. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с. 42-53).

Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «Шоковіта», що підтверджується, платіжним дорученням.

Крім того, ТОВ «Росукренергохолдінг» (покупець) укладено усний договір поставки з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (постачальник) на придбання товару (рукав НЖ Ф 100 L 6м). Факт надання товару, його доставка та оприбуткування оформлювався двома податковими та двома видатковими накладними, двома подорожніми листами, однією прибутковою накладною, а також двома довіреностями на осіб, які здійснювали доставку товару, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.54-65).

Оплата по цих правочинах здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», що підтверджується платіжним дорученням.

Відображення позивачем цих господарських операцій із вказаними контрагентами у бухгалтерському обліку підтверджується також оборотно-сальдовою відомістю по рахунках, яка свідчить про зміну ресурсів підприємства та джерела їх формування.

Отриманий товар позивачем було використано у власній діяльності, а саме введено в експлуатацію на дослідно-промисловій установці по стабілізації газового конденсату в блочно-комплектному виконанні, а також введено в експлуатацію на нафтобазах позивача, що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, наказом №12 про введення в експлуатацію необоротних активів та карткою №125 складського обліку матеріалів (т.1 а.с.67-93).

Наявність у позивача транспортних засобів для перевезення вказаного товару підтверджується наступним.

Так, 21 березня 2012 року між позивачем (наймач) та ТОВ «Побутрембудматеріали» (наймодавець) укладено договір №21/03-12 найму транспортних засобів, предметом якого є передача в тимчасове платне володіння та користування наймачеві автомобілів відповідно до переліку, визначеному в додатку №1 до даного договору. На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано акт приймання-передачі транспортних засобів від 21 березня 2012 року, чотири рахунки-фактури, копію технічного паспорту автомобіля, яким здійснювалися перевезення товару, а на підтвердження перевезення товару надано також копії наказів на відрядження осіб, які здійснювали перевезення товару (т.1 а.с.129-146).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов’язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з завищенням податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за відповідні періоди 2012 року, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, відсутністю доказів транспортування товару та відмінностями в одиницях вимірювання товару.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачем від ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», використання отриманого товару у власній господарській діяльності та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання усних господарських договорів ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» є належним чином зареєстровані юридичні особи, які мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», які засвідчують отримання товарів (робіт, послуг), у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді 2012 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв’язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Що стосується твердження податкового органу про те, що ознакою нереальності господарських операцій є відсутність доказів транспортування товару та наявність відмінностей в одиницях вимірювання товару, то суд відкидає їх з наступних підстав. Так, позивачем надано докази, що підтверджують наявність у нього у користуванні автомобільного транспорту, надано подорожні листи, які оформлені для перевезення вказаними автомобілями цього товару, а також накази на відрядження осіб, які здійснювали перевезення товару. Наявні відмінності у зазначенні в окремих документах одиниць вимірювання товару рукав НЖ Ф 100 L (штук чи погонні метри) не впливають на можливість установити суть цієї господарської операції, оскільки при зазначенні одиниці вимірювання в штуках вказано довжину одного рукава НЖ Ф 100 L, яка складає 6м, відтак це надає можливість встановити загальну довжину поставлених рукавів і у погонних метрах.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, суд також бере до уваги, що до акту перевірки від 03.06.2013 №308/22/37142650 податковим органом було внесено зміни від 19.06.2013 шляхом складання листа «про уточнення трактування». При цьому суд зазначає, що винесення податковим органом такого документа як «уточнення трактування» акта перевірки не передбачено ні приписами ст. 86 ПК України, ні нормами Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №1003 від 24.12.2010. Це означає, що акт перевірки та лист про уточнення його трактування, на підставі яких винесено спірне податкове повідомлення-рішення, з указаних підстав в силу приписів ч.3 ст.70 КАС України не є допустимим доказом у справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Шоковіта» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за 2012 р. та неправомірне віднесення коштів, сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001002201 від 19.06.2013, видане Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренергохолдінг" судовий збір у сумі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 09 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 листопада 2013 р.