Постанова № 34670052, 05.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 листопада 2013 р. Справа № 820/9595/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Супрун Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд: стягнути в ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивача Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості вартість матеріального забезпечення у загальній сумі 3131,95 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2, знаходячись на обліку як такий, що потребує працевлаштування, працював в Обслуговуючому кооперативі "Авто Воєнвед", чим завдав збитки установі позивача та безпідставно отримав кошти у розмірі 3131,95 грн..

Від представника позивача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду подано клопотання про здійснення розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку про можливість розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Судом встановлено, що 01.01.2009 року відповідач вперше звернувся за сприянням в працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки № 200700408122500021.

Відповідачем 08.01.2009 року подано заяву про надання статусу безробітного. Згідно поданої заяви відповідачу наказом від 08.01.2009 року № НТ090108 надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіття з 01.01.2009 року по 15.04.2009 року та виплачена у розмірі 2607,89 грн..

З 18.05.2009 року відповідач був знятий з обліку у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів.

Вдруге відповідач звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості 03.08.2009 року, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки № 203915309080300011. Відповідачу було поновлено статус безробітного 03.08.2009 року та поновлена виплата допомоги по безробіттю з 03.08.2009 року по 19.11.2009 року та виплачена в розмірі 524,06 грн..

З 21.12.2009 року відповідач був знятий з обліку у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів.

Відповідно до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.2.2007 року за № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не зареєстрований як фізична особа-підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах.

Згідно вимог п. 4. Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13.02.2009 р. для проведення перевірки обґрунтованості виплат матеріального забезпечення центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботі за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.

Відповідно до вищевказаних вимог позивачем проведені перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати її матеріального забезпечення.

В результаті звірки встановлено наступне, що Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова 05.07.2013 року за № 4988-02/32 надана інформація щодо трудової діяльності ОСОБА_2 в Обслуговуючому кооперативі "Авто Воєнвед" в період отримання допомоги по безробіттю з 01.01.2009 року по 15.04.2009 року та з 03.08.2009 року по 19.11.2009 року.

Згідно з актом № 1681-СЛ розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.08.2013 року встановлено, що відповідач був працевлаштований в Обслуговуючому кооперативі "Авто Воєнвед" з 05.02.2009 року по 01.04.2009 року та отримував дохід у період перебування на обліку з 01.01.2009 року по 18.05.2009 року, а тому у цей час відповідач відносився до категорії зайнятого населення.

Згідно з актом № 92 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що відповідач на день повторної реєстрації 03.08.2009 року не мав права на реєстрацію в Харківському міському центрі зайнятості.

Враховуючи наведене позивачем складено наказ № 742 від 13.08.2013 року "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2" за період з 01.01.2009 року по 15.04.2009 року у сумі 2607,89 грн..

14.08.2013 року позивачем направлено ОСОБА_2 лист-притензія щодо повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення з 05.02.2009 року по 14.04.2009 року у сумі 2607.89 грн., в якому пропонувалось повернути кошти добровільно.

На підставі акту № 92 від 12.08.2013 року виданий наказ № 743 "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2" за період з 31.10.2009 року по 18.11.2009 року у сумі 524,06 грн..

14.08.2013 року позивачем направлено ОСОБА_2 лист-притензія щодо повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення за період з 31.10.2009 року по 18.11.2009 року у сумі 524,06 грн., в якому пропонувалось повернути кошти добровільно.

Відповідно ст. 25 Закону України «Про зайнятість населення», держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Відповідно частини 2 ст. 36 Закону 1533-ІЇЇ передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Підпунктом 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних передбачено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу та безробітні, знімаються з обліку з дня: працевлаштування, в тому числі укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13.02.2009 р., рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Згідно пункту 3 статті 36 Закону України 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 307, від 20.11.2000 р. визначено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю, безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання зазначеної вимоги, відповідач, як суб'єкт владних повноважень надав до суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, чим довів правомірність його дій.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідачем в добровільному порядку не сплачена та на час розгляду адміністративної справи є узгодженою, суд вважає за необхідне стягнути її в примусовому порядку.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137А, р/р 37177300802007 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 36224721) вартість матеріального забезпечення в сумі 3131 (три тисячі сто тридцять одна) гривень 95 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Супрун Ю.О.