Рішення № 3466712, 02.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.09 Справа№ 9/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”, м. Київ,

До відповідача: Приватного агропідприємства „Галичина”, с. Сновичі, Золочівського району, Львівської області,

Про стягнення заборгованості в сумі 26494 грн. 57коп., в т.ч. 22560 грн. 00 коп. –основного боргу, 489 грн. 52 коп. –пені, 61 грн.05 коп. –3 % річних, 3384 грн. 00 коп. –штрафу, стягнення адвокатських витрат в сумі 2250 грн. 00 коп., 270 грн. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: Дорогань Олександр Михайлович, п/к за довіреністю від 25.03.2009р.,

Від відповідача: не прибув,

Представнику роз”яснено права і обов”язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді (стаття 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судді –не заявлено.

Представник відмовився від технічної фіксації судового процесу, про що подав письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”, м. Київ, до відповідача: Приватного агропідприємства „Галичина”, с. Сновичі, Львівської обл., про: стягнення заборгованості в сумі 26 494 грн. 57 коп., в т.ч. 22 560 грн. 00 коп. –основного боргу, 489 грн. 52 коп. –пені, 61грн. 05 коп. –3 % річних, 3 384 грн. 00 коп. –штрафу, нарахованого відповідно до п. 8.4. договору, адвокатських витрат в сумі 2250 грн. 00 коп., 270 грн. 00 коп. - державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 16.02.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.03.2009 року, про що сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, під розписку: Позивач –23.02.2009р., а Відповідач –21.02.2009р., рекомендованими кореспонденціями, відповідно № 4022531, № 4022523 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень –в матеріалах справи).

У зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання 10.03.2009р. розгляд справи було відкладено на 02.04.2009 року, про що сторони були повідомлені в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002 року № 75 –рекомендованою поштою.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом (оригінали –для огляду, копії –у справу), просить позов задовільнити повністю.

Відповідач, повторно, в судове засідання повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не подав, вимог ухвал суду –не виконав, про причини неприбуття представника в судове засідання, суд, належним чином, не повідомив.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув подані позивачем письмових доказів, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи судом ВСТАНОВЛЕНО.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (Позивачем –у справі) та Приватним агропідприємством „Галичина” (Відповідачем –у справі) 22 вересня 2008 року був укладений Договір № ЗУФ –142/09/08 купівлі –продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Пунктом 1.1. Договору визначені умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (надалі Товар) на умовах відстрочення платежу.

Предметом Договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому (п. 1.2. договору).

Як вбачається з умов договору, продавець (позивач) зобов”язувався передати покупцю (відповідачу) у власність покупця товар, з моменту підписання видаткових накладних, а покупець зобов”язувався прийняти товар у продавця та оплатити загальну вартість товару на умовах договору ( п. 5.1. договору), асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід”ємною частиною даного Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору, всі розрахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід”ємною частиною (п. 2.2. Договору).

Отже, підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п. 2.4 Договору).

Якість товару, умови поставки товару сторони виклали у розділі 4 Договору № ЗУФ –142/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Порядок та умови розрахунків сторони визначили у п. п. 5.1. –5.4. даного договору.

Позивач свої зобов”язання за даним договором виконав, що підтверджується матеріалами даної справи: поставив товар на загальну суму 22 560 грн. 00 коп. за видатковою накладною № РН-ЛВ00418 від 24.09.08р., який відповідач отримав за довіреністю серії НБІ № 858422 від 20.09.2008р., через Цоба Я.Г. (паспорт, серії КА № 178876 від 31.12.1996 р., виданий Золочівським РВ УМВС у Львівській області) (оригінали оглянуто в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - в матеріалах справи).

Пунктом 5.3 Договору сторони передбачили, що оплата товару проводиться наступним чином:

- 20 % від вартості товару оплачується Покупцем протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання Товару без обов’язкового виставлення рахунку-фактури;

- 80% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 26 грудня 2008 року без обов’язкового виставлення рахунку-фактури;

Враховуючи п. 5.3 Договору, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок за отриманий товар, згідно вищевказаної видаткової накладної - 26 грудня 2008 року.

Відповідач, в порушення вищевказаних умов договору, за поставлений позивачем товар на загальну суму 22 560 грн. 00 коп. –не розрахувався.

В судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами даної справи, основний борг відповідача перед позивачем, на час розгляду даної справи, складає 22 560 грн. 00 коп.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22 560 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 207 Цивільного Кодексу України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

Крім того, згідно ст. 334 Цивільного Кодексу України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Стаття 692 Цивільного Кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку - передачі товару), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Згідно з частиною 3 даної статті, сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В нашому випадку господарське зобов”язання виникло з господарського договору купівлі-продажу.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Частиною цієї статті встановлено, що зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами — громадянами, не є господарськими і регу люються іншими актами законодавства.

Згідно частини 4 зазначеної статті, суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 216 ГК України передбачено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 статті 216 ГК України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 217 ГК України передбачає, що господарські санкції є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання, а саме, частиною 1 цієї статті визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання,

в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обставин, які б підтверджували ситуацію, що склалася у відповідача згідно вимог частини 2 статті 218 ГК України, відповідач суду не представив.

Відтак, виходячи з вимог статті 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 489 грн. 52 коп., яка нарахована відповідно до пункту 8.2. Договору № ЗУФ –142/09/08 купівлі –продажу товару на умовах відстрочення платежу, у якому передбачено, що за прострочення виконання зобов’язання Покупець (Відповідач –у справі) зобов’язаний сплатити на користь Продавця (Позивач –у справі) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачуваного товару за кожен день прострочення (Розрахунок пені –поданий до позову Додатком за № 1 до позовної заяви).

Позивач, при розрахунку розміру пені виходив з того, що основний борг на час виникнення права на нарахування пені - 28.01.2009р., складав 22560 грн. 00 коп., з урахуванням відстрочення платежу; ставка НБУ відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008р. № 107 складала 12,0% (розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008р. закріплено на рівні 12,0%); кількість днів прострочення платежу –33 (з 27.12.2008р. по 28.01.2009р.), відтак розмір пені складатиме суму 489 грн. 52 коп. (22560,00 грн. основного боргу х 0,24 (12,0% х 2):100% = 0,24) х 33 дні прострочення платежу : 365 днів року = 489 грн. 52 коп.).

Правильність розрахунку пені була перевірена в судовому засіданні, розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України та статтям 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»(із змінами і доповненнями внесеними ЗУ від 10.01.2002р. № 2921-111).

Крім того позивач просить стягнути з відповідача на свою користь три відсотки річних в сумі 61 грн. 05 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України (Розрахунок трьох відсотків річних додано до позовної заяви - Додаток № 2 до позову).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правильність розрахунку трьох відсотків річних була перевірена в судовому засіданні, а саме: 22560,00 грн. основного боргу х 33 днів прострочення платежу (з 27.12.08р. по 28.01.09р.) х 1,84 - розмір 3% за 1 день (процент за день 0,0082) = 61,05 грн., відповідає розрахунку наведеному позивачем у Додатку № 2 до позовної заяви та у тексті позовної заяви, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 61 грн. 05 коп. підлягають до задоволення.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача штраф, який нараховано відповідно до п. 8.4. Договору № ЗУФ –142/09/08 купівлі –продажу товару на умовах відстрочення платежу, у розмірі 3384 грн. 00 коп. (22560,00 грн. основний борг х 15% - розмір штрафу, який передбачили сторони у п. 8.4. договору = 3384,00 грн.)(Розрахунок –у тексті позовної заяви).

Так, сторони у договорі (п. 8.4.) передбачили, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Правильність розрахунку штрафу була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у тексті позовної заяви, відтак позовні вимога позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь штрафу у розмірі 3384 грн. 00 коп. підлягає до задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши подані докази, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, пені, процентів річних та штрафу, нарахованого відповідно до п. 8.4 договору, підлягають до задоволення.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме: 270 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які сплачено платіжними дорученнями № 171, № 172 від 29 січня 2009р. та адвокатські витрати у розмірі 2 250 грн. 00 коп., які позивач сплатив на рахунок ТзОВ «Незалежна юридична компанія», платіжним дорученням № 173 від 29.01.2009 року, відповідно до договору № 21/01/09 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт укладеного 27 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія»(докази –в матеріалах справи).

Оглянувши та дослідивши подані докази в частині стягнення судових витрат, відповідно до статей 44-49 ГПК України, суд приходить до висновку, що в цій частині позову, вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Позивачем за даним позовом сплачено державне мито у розмірі 270 грн. 00 коп. платіжним дорученням № 171 від 29.01.09р. Ціна позову складає 26494 грн. 57 коп. (22560,00 + 489,52 грн. + 61,05 грн. + 3384,00 грн.), отже позивач повинен був сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено п/п «а»пункту 2 статті 3 Декрету КМ України від 21.01.93р. № 7-93 (із змінами і доповненнями), що складає 264 грн. 94 коп. від ціни позову 26494 грн. 57 коп.

Виходячи з наведеного, позивачем надмірно сплачено до Державного бюджету України 5 грн. 06 коп. (270,00 грн. –265,94 грн.), отже до задоволення підлягають вимоги позивача в частині стягнення з відповідача державного мита у розмірі 264 грн.94 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині надмірно сплаченого позивачем за даним позовом державного мита у розмірі 5 грн. 06 коп., видати позивачеві довідку на повернення з Державного бюджету України, відповідно до статті 47 ГПК України, надмірно сплаченого державного мита в сумі 5 грн. 06 коп.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача 2250 грн. 00 коп. адвокатських витрат –відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат в т.ч. входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатські послуги позивачу надавалися адвокатом Сербан Василем Федоровичем, який є адвокатом, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3310, яке видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру».

Однак позивач сплатив кошти в сумі 2250 грн. 00 коп. платіжним дорученням № 173 від 29 січня 2009р. –не адвокату Сербан Василю Федоровичу, а на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ”, яка в свою чергу, є юридичною особою, що підтверджується довідкою про включення до ЄДРПОУ № 25904107.

Слід також зазначити, що інтереси позивача в господарському суді Львівської області представляв представник позивача Дорогань Олександр Михайлович, на підставі довіреності від 25.03.2009 року, виданої ТзОВ «Тридента Агро»(докази –в матеріалах справи).

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є документально та нормативно обґрунтованими, відповідачем не спростованими, підлягають до задоволення частково.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4-1 –4-7, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44-49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Приватного агропідприємства „Галичина” (п. і. 80753, Львівська область, Золочівський район, село Сновичі, код ЄДРПОУ 03761946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (п.і. 03038, місто Київ, вулиця Ямська, 28 А, код ЄДРПОУ 25591321) 22560 грн.00 коп. –основного боргу, 489 грн. 52 коп. –пені, 61 грн. 05 коп. –відсотків річних, 3384 грн. 00 коп. –штрафу, передбаченого п. 8.4. договору, 264 грн. 94 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, повернути позивачеві: Приватному агропідприємству „Галичина” (п.і. 80753, Львівська область, Золочівський район, село Сновичі, код ЄДРПОУ 03761946) з Державного бюджету України надмірно сплачене ним за даним позовом державне мито у розмірі 5 грн. 06 коп., про що видати довідку.

3. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Данко Л.С.