Рішення № 3466691, 07.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2009 р. Справа № 16/28-09

вх. № 1050/5-16

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Ольшанський В.В., довіреність №7 від 05.11.08 р.;

відповідача - нез`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Центрум", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Агро" с. Кам’янка

про стягнення 181329,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути відповідача 96849,66 грн. – основного боргу, 74794,76 грн. - штрафних санкцій відповідно до п. 6.4 договору та 9684,96 грн. - штрафних санкцій відповідно до п.6.5 договору, також до стягнення заявлено державне мито у розмірі 1813,29 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки №47/08-К від 04.02.2008р.

07.04.2009р. представник позивача надав до канцелярії господарського суду заяву, в якій відмовляється від стягнення штрафних санкцій відповідно до п. 6.5. договору №47/08-К в сумі 9684,96 грн., в іншій частині позовні вимоги підтримує.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі, до прийняття рішення по справі, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Суд вважає за можливе прийняти відмову від позову в частині стягнення пені в сумі 9684,96 грн. і припинити провадження у справі в цій частині відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення щодо позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзив та витребувані судом документи не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (А.С. 33), про причини неявки суд не повідомив, не скористався своїм правом, визначеним ст. 22 ГПК України.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

04.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Центрум» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід-Агро» (далі - Відповідач) було укладено Договір поставки №47/08-К (далі –Договор). У відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, зазначений у п. 1.1. Договору на загальну суму 106849,66 грн., а відповідач зобов'язався прийняти товар, зазначений у Договорі та сплатити за поставлений Товар грошові кошти терміном до 20 вересня 2008 року.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 106849,66 грн., а відповідач отримав зазначений в Договорі та рахунку-фактурі №К-00000065 товар в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №К-00000227 від 02.04.2008р. на суму - 33596,64 грн., (довіреність ЯОХ №644564 від 02.04.2008р.) та видатковою накладною №К-00000329 від 18.04.2008р. на суму -73253,02 грн. (довіреність ЯОХ №644570 від 18.04.2008р.)

Претензії щодо кількості та якості товару відповідач позивачеві не висунув.

Згідно до п. 5.2. Договору відповідач повинен здійснити повний розрахунок за товар до 20.09.2008 р.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач на момент звернення позивача вказаний товар оплатив частково, сплативши позивачу лише 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №114 від 29.10.2008р.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви до суду (1З.01.2009 р.) заборгованість відповідача за Договором складає 96849,66 грн. доказів, що підтверджували б її сплату відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 Цивільного кодексу України,порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

У пункті 6.4. Договору строни узгодили, що у разі порушення відповідачем строку оплати товару, вказанного у п.5.2. Договору, він зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 70 % (семидесяти відсотків) від вартості товару.

Прострочення виконання зобов’язання за Договором поставки наступило 20.09.2008р. позивач заявив вимогу про стягнення штрафних санкцій відповідно до п. 6.4. Договору за прострочення виконання з 21.08.2009 до дня подання позову (13.01.2009р.).

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися у т.ч. неустойкою.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, аналізуючи діюче законодавство суд приходить до висновку, що яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідач своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, заперечення на позов, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості- є однією із основних засад судочинства.

За таких підстав, судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним Договором в частині належної сплати вартості, а тому вимога позивача про стягнення 96 849,66 грн. основного боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі, суд частково задовольняє вимогу щодо стягнення 74 794,76 грн. штрафних санкцій відповідно до п. 6.4. Договору в сумі 7 561,40 грн., яка обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, оскільки ця сума і є тим граничним розміром відповідальності за прострочку платежу, який встановлений законом, в частині стягнення 67 233,36 грн. штрафних санкцій відповідно до п. 6.4. договору відмовляє, як не обгрунтовано заявлених до стягнення.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 548, 551, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 231, 343 Господарського кодексу України, пунктами 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, п.4, ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Агро" код, 32808644, (643415, Харківська область, Ізюмський район, с. Кам’янка (у т.ч. р/р 26006301750739 в ФАКБ «Національний Кредит», МФО 350705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Центрум", код 33676727, (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1 офіс 309 ( у т.ч. р/р 260080013110096 у філії ЗАТ «ОТП Банк»в м. Харкові, МФО 350750) - 96 849,66 грн. основного боргу, 7561,40 штрафних санкцій відповідно до п. 6.4. Договору, 1044,10 грн. державного мита та 67,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 67 233,36 грн. штрафних санкцій відповідно до п. 6.4. договору - відмовити.

Припинити ровадження у справі в частині стягнення пені в сумі 9684,96 грн.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2009р.