Постанова № 34663024, 29.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

h=52>

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

">П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2013 року 15:47 № 826/14991/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор»

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області

про

визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Навігатор») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (далі по тексту – відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафних санкцій №000055 від 27 серпня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 08 жовтня 2013 року.

У судове засідання 08 жовтня 2013 року з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, що в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 15 жовтня 2013 року.

У судове засіданні 15 жовтня 2013 року з’явився представник позивача, який підтримав позов з урахуванням уточнень та просив його задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 15 жовтня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

17 жовтня 2013 року через канцелярію суду відповідачем подано заперечення та витребувані судом документи.

За результатами ознайомлення із поданими відповідачем запереченнями, 21 жовтня 2013 року представником позивача через канцелярію суду подано свої заперечення на подані відповідачем пояснення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

13 та 14 серпня 2013 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань перевірки характеристик продукції – планшету «ImPad» із зарядним пристроєм, модель 8213, дата виготовлення 05 червня 2013 року, зарядний пристрій модель YHX HO15-050-200, за результатами якої складено Акт перевірки характеристик продукції від 14 серпня 2013 року №000065 (далі по тексту – акт №000065).

За наслідками перевірки контролюючим суб’єктом виявлено порушення ТОВ «Навігатор» вимог пунктів 7, 16, 22 Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 року №679 (далі по тексту – Технічний регламент №679) та пункту 12 Технічного регламенту модулів оцінки відповідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2003 року №1585 (далі по тексту – Технічний регламент №1585), а саме технічна документація планшету «Impression ImPad», модель 8213 не містить протоколу випробувань, зазначений планшет введено в обіг без декларації про відповідність та національний знак відповідності нанесений на планшет, що не відповідає вимогам технічного регламенту.

У зв’язку з виявленням зазначених порушень, 14 серпня 2013 року посадовою особо відповідача також складено протокол №000054 про виявлене(і) порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

За результатами розгляду матеріалів перевірки, 27 серпня 2013 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафних санкцій №000055, якою до позивача застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 25500,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010р. №2735-VІ з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України від 02.12.2010р. №2735-VІ).

Відповідно до визначень, які закріплені у статті 1 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ, органом державного ринкового нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду). У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» повноваження також через свої територіальні органи, термін «орган ринкового нагляду» позначає також його територіальні органи.

Під державним ринковим наглядом (далі - ринковий нагляд) Закон розуміє діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Сферою дію зазначеного Закону є відносини щодо:

- здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині п'ятій цієї статті;

- здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п'ятій цієї статті.

Права та обов’язки суб’єктів господарювання та повноваження органів ринкового нагляду, також врегульовані нормами Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ.

Так, положеннями статті 11 названого Закону закріплено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять, зокрема, перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

На реалізацію наданих повноважень посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред'явлення службового посвідчення та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об'єкта:

а) торговельні та складські приміщення суб'єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб'єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

б) місця, зазначені в пункті 3 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб'єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п'ятої статті 26 цього Закону;

в) місця, зазначені в пункті 4 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції;

3) вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб'єкти господарювання зобов'язані за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;

4) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;

7) залучати у разі потреби в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, які залучені в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов'язки, визначені пунктами 1 - 5 частини першої статті 17 цього Закону;

8) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів внутрішніх справ за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.

У той же час, відповідно до статті 17 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ, названі посадові особи зобов'язані:

1) додержуватися вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та виданих відповідно до них нормативно-правових актів;

2) об'єктивно та неупереджено здійснювати ринковий нагляд і контроль продукції у межах повноважень, визначених законами України;

3) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та декларантами;

4) не перешкоджати під час вжиття заходів ринкового нагляду і контролю продукції здійсненню господарської діяльності;

5) забезпечувати відповідно до вимог цього Закону конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) пред'являти службові посвідчення, а посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, - також посвідчення (направлення) на проведення перевірки;

7) ознайомлювати керівників суб'єктів господарювання, їх заступників або уповноважених ними осіб, фізичних осіб - підприємців та декларантів з результатами перевірок, проведених у межах ринкового нагляду і контролю продукції, у строки, передбачені законодавством.

Аналізуючи наведені вище приписи Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про дотримання з боку посадових осіб Інспекції чинного законодавства під час проведення позапланової перевірки позивача.

Щодо дотримання контролюючим суб’єктом порядку проведення перевірки, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до статті 22 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Порядок проведення перевірок характеристик продукції врегульований статтею 23 названого Закону, в якій зазначено, що під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Згідно частини 5 названої статті, перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Питання, які підлягають з’ясуванню під час проведення виїзних та невиїзних перевірок, визначені у частини 7 та 8 статті 23 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ.

Особливості проведення перевірок характеристик продукції у її розповсюджувачів та виробників, визначені статтями 24 та 25 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ, відповідно.

Саме у відповідності до положень статті 24 Закону, за результатами проведеної Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області перевірки у розповсюджувача продукції – ТОВ «АЛЛО» було виявлено планшет «Impressio ImPad» із зарядним пристроєм, модель 8213, дата виготовлення 05 червня 2013 року, зарядний пристрій модель YHX H015-050-200 на зарядному пристрої – відсутній національний знак відповідності, на електричне обладнання (апаратуру) відсутні декларації про відповідність. Виробником зазначеної продукції було вказано ТОВ «Навігатор».

Наведене, в силу приписів пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ, є підставою для проведення позапланової перевірки виробника.

Посилання позивача на ненадання представниками відповідача перед початком перевірки копії документа, який став підставою для її проведення, що є порушенням вимог частини 3 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V (далі по тексту – Закон України від 05.04.2007р. №877-V) суд до уваги не приймає.

Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів перевірки позивача, підставою для проведення контрольного заходу став лист Державної інспекції України з питань захист прав споживачів від 31 липня 2013 року №3450-3-7/6, в якому міститься згода на проведення позапланової перевірки, зокрема, позивача.

Посилання на відповідний лист міститься і у направленні від 12 серпня 2013 року №94 на проведення перевірки, з яким ознайомився позивач.

Відповідно до положень частини 5 статті 7 України від 05.04.2007р. №877-V суб’єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ненадання представниками відповідача документів, обов’язкових для пред’явлення перед початком перевірки було підставою для недопущення таких осіб до її проведення. Проте, допущення суб’єктом господарювання посадових осіб до проведення перевірки, на думку суду, свідчить про надання останніми всіх обов’язкових для пред’явлення документів.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ під час проведення перевірки характеристик продукції у її виробників:

1) на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є:

а) наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності;

б) наявність супровідної документації, що має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкції щодо користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами), та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо її складення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, а також відповідність такої декларації встановленим вимогам;

г) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції;

б) у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам: перевірка повного складу технічної документації на відповідну продукцію, передбаченого технічним регламентом; перевірка документів щодо системи якості чи системи управління якістю, якщо їх надання передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Під час проведення позапланової перевірки, на виконання вимоги органу ринкового контролю позивачем було надано: технічні умови У 26.2-23704614-006:2013 на комп’ютер планшетний «IMPAD», декларацію про відповідність Технічному регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року №1149, (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2012 року №810) на комп’ютери планшетні «IMPAD», декларацію про відповідність вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №785 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2013 року №235) на комп’ютери планшетні «IMPAD», декларацію про відповідність Технічному регламенту радіообладнання і телекомунікаційного термінального (кінцевого) обладнання на комп’ютери планшетні «IMPAD», протокол №14-04-05/13 випробувань планшетного комп’ютера «IMPRESSION» мод. «IMPAD» 9705, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-06/31094 на комп’ютер планшетний «ImPad», технічні умови на комп’ютери переносні – ноутбуки «MPRESSION», зміни до зазначених технічних умов, повідомлення про зміни зазначених технічних умов, декларацію про відповідність вимогам Технічному регламенту з електромагнітної сумісності обладнання на комп’ютери переносні – ноутбуки «MPRESSION», декларацію про відповідність вимогам Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання на комп’ютери переносні – ноутбуки «MPRESSION», креслення та схеми на планшетний комп’ютер «ImPad», опис та пояснення щодо роз’яснення креслень та схем, сертифікат на систему управління якістю та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на комп’ютери переносні – ноутбуки «MPRESSION».

Проте, як вбачається з направлення на проведення перевірки та акту перевірки характеристик продукції, предметом перевірки було визначено планшет «ImPad» із зарядним пристроєм, модель 8213.

Відповідно до Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 року №679 з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час проведення перевірки (далі по тексту – Технічний регламент №679), який встановлює вимоги до радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, процедуру оцінки відповідності такого обладнання, правила маркування та введення його в обіг, введення в обіг пристроїв на території України дозволяється лише за умови дотримання вимог цього Технічного регламенту.

Введення в обіг пристроїв без декларації про відповідність, оформленої згідно з додатком до цього Технічного регламенту, та національного знака відповідності, нанесеного згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року N 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності», забороняється.

Відповідно до пункту 16 Технічного регламенту №679 виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи постачальник вчиняє такі дії:

готує технічну документацію, наведену в пункті 12 Технічного регламенту модулів оцінки відповідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 року N 1585 (далі по тексту - Технічний регламент 1585), та складає декларацію про відповідність пристрою цьому Технічному регламенту;

залежно від виду пристрою здійснює підтвердження відповідності за однією з процедур, передбачених цим Технічним регламентом.

Згідно з пунктом 17 Технічного регламенту №679 виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи постачальник подає споживачеві разом із пристроєм:

декларацію про відповідність вимогам цього Технічного регламенту, на зворотному боці якої може міститься відмітка центрального органу виконавчої влади в галузі зв'язку про погодження застосування засобів телекомунікацій у телекомунікаційних мережах загального користування;

настанову щодо безпечної експлуатації (викладену державною мовою).

До технічної документації, яку відповідно до вимог пункту 16 Технічного регламенту №679, має підготувати виробник або уповноважена ним особа – резидент України чи постачальник, згідно з пунктом 12 Технічного регламенту №1585, віднесено:

загальний опис продукції;

технічний проект і виробничі креслення, схеми елементів, складальних вузлів, принципові електричні схеми;

описи та пояснення щодо креслень і схем та такі, що стосуються застосування продукції;

список стандартів з переліку національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів.

У разі часткового застосування стандартів в технічній документації зазначаються ті частини (положення) стандартів, що були застосовані;

результати проектних розрахунків, випробувань;

протоколи випробувань.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає сам позивач у адміністративному позові, декларація про відповідність Технічному регламенту №679 на комп’ютери планшетні «Impression IMPAD» модель 8213 складена лише 30 серпня 2013 року, а протокол №03-06-07/13 випробувань планшетного комп’ютера «Impression IMPAD» модель 8213 затверджено випробувальною лабораторію 31 липня 2013 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач як виробник допустив введення в обіг пристрою комп’ютеру планшетного «Impression IMPAD» модель 8213 без декларації про відповідність Технічному регламенту №679 та протоколу випробувань, вимога щодо складення якого закріплена у пункті 12 Технічного регламенту №1585.

Посилання позивача на допущені, на його думку, під час проведення відповідачем перевірки характеристик зазначеної продукції, порушення вимог законодавства щодо процедури такої перевірки, жодним чином не спростовують допущення суб’єктом господарювання виявлених під час такої перевірки порушень.

Відповідно до пункту 30 Технічного регламенту №679 на пристроях, які відповідають усім визначеним для них вимогам, повинен бути нанесений національний знак відповідності, зазначений у пункті 7 цього Технічного регламенту. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи постачальник.

Згідно вимог пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про правомірність накладення на позивача штрафних санкцій на підставі наведеної правової норми, а надані під час розгляду справи документи – декларація про відповідність та протокол випробування планшетного комп’ютера «Impression IMPAD» модель 8213 не спростовують допущення суб’єктом господарювання порушень вимог Технічних регламентів №679 та №1585 на момент проведення перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували правомірність оскаржуваного рішення, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені вище обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І. Савченко