Постанова № 34662876, 08.11.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року Справа № 803/2179/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, до Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (ПАТ «Креді Агріколь Банк»), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, звернулося з позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (Перший відділ ДВС Луцького МУЮ), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 17 жовтня 2013 року ВП №40283393 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язати відповідача звернутись із заявою до реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції про вилучення запису з Державного реєстру речових прав про накладення арешту на частину нежитлового приміщення, що належить на праві власності ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 22 жовтня 2013 року отримав повідомлення від боржника ОСОБА_2 про прийняття 17 жовтня 2013 року відповідачем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 40283393 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у сумі 111943,83 грн. Оскарженою постановою накладено арешт на все майно боржника, в тому числі на частину нежитлового приміщення загальною площею 165,6 кв.м. в будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

Позивач вважає, що зазначена постанова суперечить Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки нею накладено арешт на предмет іпотеки, визначений договором іпотеки від 24 вересня 2008 року №1090 між позивачем та ОСОБА_2 Одночасно із нотаріальним посвідченням договору іпотеки 24 вересня 2008 року нотаріусом було зареєстровано обтяження іпотекою предмету іпотеки. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2011 року задоволено позов ПАТ «Креді Агріколь Банк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 24 вересня 2008 року № 9/21/08-кі.

В силу Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

17 жовтня 2013 року відповідачем прийнято постанову про повернення виконавчого листа, виданого ПАТ «Креді Агріколь Банк» (через відсутність попиту предмет іпотеки з прилюдних торгів не продався). Разом з тим, 17 жовтня 2013 року державний виконавець наклав арешт на предмет іпотеки з метою забезпечення виконання постанови про виконавчий збір, чим порушено права позивача як іпотекодержателя на задоволення своїх грошових вимог за рахунок іпотечного майна.

08 листопада 2013 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову від 17 жовтня 2013 року ВП №40283393 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на частину нежитлового приміщення загальною площею 165,6 кв.м. (АДРЕСА_1), належної ОСОБА_2 (а.с.68).

Відповідач письмові заперечення проти позову не подав.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, однак подали письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.67, 70, 72).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням клопотань осіб, які беруть участь у справі, про судовий розгляд за їх відсутності, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких мотивів і підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2008 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» як іпотекодержателем та ОСОБА_2 як іпотекодавцем укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки за реєстровим № 1090 (а.с.8-9). Відповідно до пункту 2.1 договору предметом іпотеки є належна іпотекодавцю на праві власності частина нежитлового приміщення в будинку № АДРЕСА_1 загальною площею 165,6 кв.м. Договір укладено з метою забезпечення кредитного договору від 24 вересня 2008 року № 9/21/08-кі між тими ж самими сторонами на суму 145000 доларів США із процентною ставкою 13,5% річних за користування кредитом і кінцевою датою погашення не пізніше 23 вересня 2023 року (пункт 1.1 договору).

24 вересня 2008 року нотаріусом у зв'язку із посвідченням договору іпотеки накладено заборону відчуження предмету іпотеки, про що свідчать копії витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (а.с.10), витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.11).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2011 року у справі № 2-1915/2011 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Індустріально- експортний банк» заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2008 року № 9/21/08-кі у сумі 1117618,00 грн. та судові витрати у сумі 2520,00 грн. (а.с.14). Рішення набрало законної сили, у зв'язку із чим позивачу 18 листопада 2011 року видано виконавчий лист (а.с.29).

На підставі копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 795121 (а.с.25), витягу зі Статуту ПАТ «Креді Агріколь Банк» (а.с.27-28) встановлено, що 21 березня 2011 року Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією проведено зміну найменування юридичної особи: Акціонерне товариство (потім Публічне акціонерне-товариство) «Індустріально-експортний банк» на Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк».

17 жовтня 2013 року постановою старшого державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького МУЮ ВП № 30205532 виконавчий лист, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 18 листопада 2011 року у справі № 2-1915/2011 про стягнення на користь позивача 1119438,31 грн. заборгованості та судових витрат, повернуто стягувачу ПАТ «Креді Агріколь Банк» на підставі пункту 3 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» - стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення (а.с.13).

Станом на 26 вересня 2013 року ринкова вартість об'єкта оцінки - предмета іпотеки становить 572900,00 грн. без ПДВ, про що свідчить копія висновку про вартість майна суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 (а.с.69).

Крім того, 17 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ прийнято постанову в межах виконавчого провадження № 40283393 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження при виконанні постанови від 10 жовтня 2013 року ВП №30205532 про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у сумі 111943,83 грн. (а.с.63, 65). Зазначеною постановою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання постанови відповідача про стягнення виконавчого збору у сумі 111943,83 грн. в межах суми боргу. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване обтяження на нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі постанови ВП № 40283393 від 17 жовтня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.66).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 04 липня 2013 року № 402-VII) у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначені особливості звернення стягнення на заставне майно. Так згідно з частинами першою, другою вказаної статті звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Частинами третьою, четвертою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» допускається звернення стягнення на заставне майно стягувачів, які не є застоводержателями. Зокрема, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

З аналізу вищевказаної статті Закону суд приходить до висновку, що старший державний виконавець Першого відділу ДВС Луцького МУЮ при винесенні 17 жовтня 2013 року постанови про арешт на все майно ОСОБА_2, в тому числі на предмет іпотеки, під час виконання постанови про стягнення на користь держави виконавчого збору у сумі 111943,83 грн. повинен був перевірити наявність обтяження майна ОСОБА_2, повідомити іпотекодержателя ПАТ «Креді Агріколь Банк» про накладення арешту та роз'яснити іпотекодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Однак в матеріалах виконавчого провадження № 40283393 відсутні докази сумлінного виконання державним виконавцем встановлених Законом України «Про виконавче провадження» обов'язків.

Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Суд також звертає увагу на те, що запис про заборону на відчуження нерухомого майна - частини приміщення площею 165,6 кв.м. в будинку АДРЕСА_1, вчинений на користь іпотекодержателя - позивача 24 вересня 2008 року - тобто, раніше, ніж державним виконавцем винесено постанову про від 17 жовтня 2013 року про накладення арешту на все майно ОСОБА_2 На день прийняття постанови, що оскаржується, вартість предмета іпотеки за ринковими цінами не перевищує розмір заборгованості боржника іпотекодержателю.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надаючи оцінку діям та рішенням відповідача, які є предметом оскарження, суд відповідно до частини третьої статті 2 КАС України перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доведення правомірності винесення постанови про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_2 в частині арешту нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Оскільки договір іпотеки є чинним, заборона відчуження предмету іпотеки зареєстрована 24 вересня 2008 року у встановленому порядку, то накладення арешту на предмет іпотеки 17 жовтня 2013 року для задоволення вимог стягувача, що не є заставодержателем, порушує права позивача. З цих підстав, постанова відповідача від 17 жовтня 2013 року ВП № 40283393 про арешт усього майна боржника ОСОБА_2 в частині накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 165,6 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 є протиправною по відношенню до позивача, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позов суд задовольняє, то за правилами частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити судові витрати у сумі 34,41 грн., що сплачені ним за ставкою, визначеною статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру та підтверджені платіжним дорученням від 24 жовтня 2013 року № 378559 (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 41, 71, 94, 122, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 17 жовтня 2013 року ВП №40283393 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на частину нежитлового приміщення загальною площею 165,6 кв.м. в будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та є предметом іпотеки згідно із договором від 24 вересня 2008 року № 1090.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, ідентифікаційний код 14361575) судові витрати у сумі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк