Рішення № 3466208, 14.04.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2009 р. Справа № 20/26

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РЗВА-Електрик”

до відповідача Закритого акціонерного товариства “Завод “Технопривод”

про стягнення в сумі 22 338 грн. 30 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Смоловик О.Ю. (дов. № 5 юр. від 20.01.2009р.).

Від відповідача: Ходакевич І.С. (дов. № 020/010-20 від 11.02.2009р.).

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз’яснені.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “РЗВА-Електрик” (надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Закритого акціонерного товариства “Завод “Технопривод” (надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість по договору № 200р від 6 жовтня 2008 року (а.с. 10-12; надалі - Договір) в сумі 21 568 (двадцять одна тисяча п’ятсот шістдесят вісім) грн. 06 коп. та 770 (сімсот сімдесят) грн 24 коп. штрафних санкцій.

5 березня 2009 року представник Відповідача, через канцелярію господарського суду, подав відзив № 013/010-50 від 5 березня 2009 року (надалі –Відзив; а.с. 33-34), в якому позовні вимоги визнає частково.

Зокрема Відповідач визнає борг в сумі 21 568 (двадцять одна тисяча п’ятсот шістдесят вісім) грн. 06 коп., водночас, що дана заборгованість частково була сплачена Відповідачем платіжним дорученням № 212 від 16 лютого 2009 року в сумі 12 338 (дванадцять тисяч триста тридцять вісім) грн. 30 коп.. Відповідач також не заперечує проти відшкодування Позивачу сплаченого державного мита та послуг інформаційно-технічного забезпечення.

В судовому засіданні від 10 березня 2009 року представник Позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 10 березня 2009 року (а.с. 41), в якій, в зв’язку зі частковою сплатою Відповідачем заборгованості в сумі 12 338 (дванадцять тисяч триста тридцять вісім) грн. 30 коп., Позивач зменшує суму позовних вимог та просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. в т.ч. 770 (сімсот сімдесят) грн 24 коп. штрафних санкцій.

В судовому засіданні від 2 квітня 2009 року представник Позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 2 квітня 2009 року (а.с. 48), в якій, в зв’язку зі частковою сплатою Відповідачем заборгованості в сумі 9 229 (дев’ять тисяч двісті двадцять дев’ять) грн. 76 коп., Позивач зменшує суму позовних вимог та просить стягнути з Відповідача на свою користь 770 (сімсот сімдесят) грн 24 коп. штрафних санкцій.

Слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи (в тому числі й самої позовної заяви), Позивач під 770 (сімсот сімдесят) грн. 24 коп. штрафних санкцій має на увазі пеню в сумі 711 (сімсот одинадцять) грн 74 коп. та 3% річних в сумі 58 (п’ятдесят вісім) грн. 50 коп..

Крім того, в судовому засіданні від 2 квітня 2009 року, представником Позивача подано заяву (а.с. 49), в якій Позивач в зв’язку з подачею заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 48), просить суд вирішити даний спір у більш тривалий строк, ніж встановлений частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України та відкласти розгляд справи до 14 квітня 2009 року. Дана заява погоджена представником Відповідача.

Ухвалою суду від 2 квітня 2009 року строк вирішення спору по справі № 20/26 продовжено до 14 квітня 2009 року, розгляд справи відкладено на 14 квітня 2009 року на 9 год. 15 хв..

В судовому засіданні 14 квітня 2009 року представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник Відповідача - заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 711 (сімсот одинадцять) грн 74 коп. та 3% річних в сумі 58 (п’ятдесят вісім) грн. 50 коп..

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що Позивачем відповідно було прийнято замовлення Відповідача, яке зроблено Відповідачем листом № 014/010-183 від 1 серпня 2008 року (а.с. 9), на виготовлення матриць та пресформу.

6 жовтня 2008 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір, відповідно до пункту 1.1, якого Позивач в порядку і на умовах даного Договору зобов’язується виготовити та передати у власність Відповідачу технологічне оснащення, з Відповідач в порядку і на умовах даного Договору, зобов’язується прийняти та оплатити оснащення.

Згідно пункту 1.2 Договору: тип оснащення, комплектність, кількість, ціни і терміни поставки зазначені в специфікації (Додаток № 1), що є невід’ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору: загальна вартість договору становить 41 568 (сорок одна тисяча п’ятсот шістдесят вісім) грн. 06 коп..

У відповідності до пункту 5.3 Договору: в зв’язку з необхідністю закупівлі комплектуючих та матеріалів оплати продукції здійснюється таким чином: 50% вартості договору (аванс) перераховується Відповідачем на протязі 10 банківських днів після підписання договору; 50% на протязі 5 календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

На виконання вимог пункту 5.3. Договору Відповідачем було перераховано Позивачу 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується платіжною вимогу-дорученням № 1808 від 22 вересня 2008 року (а.с. 22).

Таким чином, на момент подачі позовної заяви до господарського суду Рівненської області за Відповідачем рахувалася заборгованість перед Позивачем за виготовлення оснащення в сумі 21 568 (двадцять одна тисяча п’ятсот шістдесят вісім) грн. 06 коп., однак в процесі розгляду справи Відповідачем була сплачена вказана заборгованість.

Станом на 14 квітня 2009 року заборгованість в сумі 21 568 (двадцять одна тисяча п’ятсот шістдесят вісім) грн. 06 коп. повністю погашена відповідачем, в зв’язку з чим Позивачем зменшено позовні вимоги на суму основної заборгованості (заяви а.с. 41, 48).

Згідно пункту 6.2 Договору: за несвоєчасну оплату поставки, передбачену пунктом 5.3 цього договору Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0.1% від вартості договору за кожний день прострочки.

Позивачем Відповідачу, на підставі пункту 6.2 Договору, за період з 24 грудня 2008 року по 26 січня 2009 року нараховано пеню в сумі 711 (сімсот одинадцять) грн. 74 коп.

Відповідно до частини 2 стаття 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за період з 24 грудня 2008 року по 26 січня 2009 року нараховано 3% річних в сумі 58 (п’ятдесят вісім) грн. 50 коп..

У Відзиві (а.с. 33-34) Відповідач не погоджується з позовними вимогами щодо стягнення штрафних санкцій з останнього, вказуючи на той факт, що із-за системного обвалу платежів як наслідку світової фінансово-економічної кризи Відповідач опинився в VI кварталі 2008 року та на початку 2009 року в надзвичайно тяжкому фінансовому становищі, а отже фактично Відповідач опинився в форс-мажорних обставинах, і що за таких обставин вимога Позивача щодо сплати штрафних санкцій є безпідставною, незаконною та такою, що суперечить змісту пункту 7 Договору.

У відповідності до пункту 7.1 Договору: Сторони погодилися, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (дії нездоланої сили, яка не залежить від волі Сторін), а саме: війни, воєнних дій, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, інших дій держав, які не уможливлюють виконання Сторонами своїх зобов’язань, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ, зокрема таких як замерзання моря, проток, портів, тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів, сторони звільняються від виконання своїх зобов’язань на час дії зазначених обставин.

Наведені у Відзиві доводи суд вважає необґрунтованими і без підставним та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки пунктом 7.1 Договору передбачено виключний перелік обставин за яких сторони не несуть відповідальність за невиконання своїх зобов’язань за цим Договором, а обставини вказані у Відзиві не входять до цього переліку.

Враховуючи усе вищевикладене, на основі пункту 6.2 Договору, статтей 546-551, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтей 232 Господарського кодексу України, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 711 (сімсот одинадцять) грн 74 коп. та 3 % річних в сумі 58 (п’ятдесят вісім) грн. 50 коп. ґрунтуються на Законі та Договорі, та підлягають до задоволення.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Завод “Технопривод”, 35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2, код 32200047 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РЗВА-Електрик”, 33001, м. Рівне, вул. Біла, 16, код 34704105 – 711 (сімсот одинадцять) грн 74 коп. пені та 58 (п’ятдесят вісім) грн. 50 коп. 3% річних, 223 (двісті двадцять три) грн. 38 коп. витрат по держмиту та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 17.04.2009р.

Суддя Василишин А.Р.