Рішення № 3466114, 08.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2009 р. Справа № 16/19-09

вх. № 588/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Альошина Ю.А., довіреність від 07.04.2009р.;

відповідача -Боровик С.І., довіреність від 05.01.2009 р.;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Текстиль-контакт", м. Київ

до Фірми "Трикотажне об'єднання" у вигляді колективного підприємства м. Харків

про стягнення 127679,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 105113,00 грн. основного боргу, 6727,23 грн. інфляційних, 8639,42 грн. пені та 7199,52 грн. річних, також до стягнення заявлено витрати по сплаті державного мита в сумі 1276,79 грн. та витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 118,00 грн. Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №1413 від 23.05.2008р.

19.02.2009р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив в якому вказує, що позивач надіслав відповідачу проект договору №1413 від 23.05.2008р. (без підписів та печатки) по факсу, відповідач підписавши та завіривши його печаткою зі своєї сторони, надіслав обидва екземпляри по пошті позивачу, але позивач не повернув відповідачу його екземпляр договору, в зв’язку з чим вважає, що договір №1413 від 23.05.2008р. укладено не було. Факт отримання 22.09.2008р. полотна на суму 215 112,98 грн. не заперечує, але зазначає, що правочин не може бути предметом розгляду в суді за тими документами, які надав позивач, оскільки жоден з цих документів не має формального відношення до реальних дій сторін.

07.04.2009р. представник позивача надав до канцелярії господарського суду пояснення, в якому вказує, що позивач відпустив відповідачу товар згідно накладної №20025 від 22.09.2008р. на суму 215 112,98 грн., на підтвердження цого в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії зазначеної видаткової накладної, довіреності на цю поставку товару, заначені документи оформлені та підписані представником відповідача. Зазначає, що позивачем було надано відповідачу податкові накладні на зазначену поставку товару за: №19948 від 03.09.2008р., №20241 від 05.09.2008р, №21444 від 19.09.2008р., № 21528 від 22.09.2008р., де зазначено, що поставка здійснена за накладною №20025 від 22.09.2008р. Вказує, що позивач направляв відповідачу претензію за вих. №439 від 17.11.2008р., яку відповідач залишив без розгляду та задоволення і не надав відповіді на неї.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, всі витребуванні судом документи не надала.

Представник відповідача у судовому засідання позовні вимоги не визнає, надав пояснення щодо суті спору, не погоджується, що отримав товар за договором №1413 від 23.05.2008р. та накладною №20025 від 22.09.2008р., оскільки договір №1413 від 23.05.2008р. укладено на загальну суму 60 000,00 грн., рахунок №22107 від 21.08.2008р. виставлено на 189 631,800 грн. зазначає, що фактично отримав трикотажне полотно за накладною № 19940 від 22.09.2008р. (в якій зазначено "бельевой трикотаж") на загальну суму 215 112,98 грн., накладна №19940 не містить в собі посилання ні на договір №1413 від 23.05.2008р., ні на рахунок №22107 від 21.08.2008р. на загальну суму 189 631,80 грн., при цьому в накладній №19940 вказано, що розрахунок за поставку здійснюється на умовах 100% передоплати, оскільки позивач відпустив товар за цією накладною, а передоплати відповідач здійснити не встиг, вважає, що позивач своїми діями анулював свої вимоги щодо 100% передоплати, при цьому ніяких нових умов оплати встановленно не було.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

22.09.2008р. за накладною №20025 приватне підприємство „Текстиль-Контакт” (далі- позивач) передало фірмі „Трикотажне об’єднання” у вигляді колективного підприємства (далі – відповідач) товар на загальну суму 215 112,98 грн. (при цьому відповідачу було надано таку ж накладну №11940). Розрахунок за поставку у зазначеній накладній визначено як 100% передоплата. Посилання на договір купівлі-продажу №1413 від 23.05.2008р. або будь-який інший договір, у накладній відсутні.

Факт передачі товару від позивача відповідачу підтверджується підписом представника відповідача на накладній №20025 від 22.09.2008р., довіреністю серія ЯПЖ №402448/50 від 19.09.2008р. та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач 19.09.2008р. перахував позивачу грошові кошти в сумі 110 000,00 грн., згідно до рахунку №22107 від 21.08.2008р. (копія банківської виписки а.с. 15-17), які позивач зарахував як передоплату за договором купівлі-продажу №1413 від 23.05.2008р. та накладною №20025 від 22.09.2008р., інших поставок між сторонами в цем період не було.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач заборгованость у розмірі 105 113,00 грн. визнає, але заперечує, що товар, який було отримано 22.09.2008р. було відпущено за договором купівлі-продажу №1413 від 23.05.2008 р.

Згідно п. 1.2. договору купівлі-продажу №1413 від 23.05.2008 р., загальний обсяг купівлі-продажу по цьому договору становить: вартість товару 50 0000,00 грн., ПДВ 10 000,00грн., загальна сума договору 60 000,00 грн.

До того ж, у п. 2.7 договору купівлі-продажу №1413 від 23.05.2008 р., встановлено, що після підписання представниками обох сторін накладної про здачу – приймання товару накладна, що свідчить про погодження сторонами асортименту, кількості та ціни кожного найменування, загальної вартості партії товару, стає невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно до ст. 34 ГПУ України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних доказів того, що накладна №20025 від 22.09.2008р. відповідно до якої було позивачем здійснено відповідачу відпуск товару, була виписана на виконання договору купівлі-продажу №1413 від 23.05.2008 р.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене,суд приходить до висновку, що відпуск товару за накладною №20025 від 22.09.2008р. є позадоговірною поставкою, а між сторонами склались позадоговірні відносини.

Суд визнає претензію про сплату 105 113,00 грн., яка була направлена на адресу відповідача вимогою про оплату товару, що був поставлений 22.09.2008 р., а не по договору купівлі-продажу №1413 від 23.05.2008 р.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості- є однією із основних засад судочинства.

За таких обставин позовні вимоги позивача в сумі 105 113,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню, у частині стягнення 6727,23 грн. інфляційних, 8639,42 грн. пені та 7199,52 грн. річних, суд відмовляє як необгрунтовано заявлених до стягнення.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 509, 526, 530, Цивільного кодексу України, статтями 193, Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фірми "Трикотажне об'єднання" у вигляді колективного підприємства, код, 00307454, (61000, м.Харків, вул. Основ’янська, 55 (у т.ч. р/р 260043014380 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351931) на користь Приватного підприємства "Текстиль-контакт", код 30606568, ( місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2, поштова адреса: 02152, м.Київ, вул. Серафимовича, 3-а ( у т.ч. р/р 26003401028299 в Київській регіональній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904) - 105 113,00 грн. основного боргу, 1051,13 грн. державного мита та 97,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 6727,23 грн. інфляційних, 8639,42 грн. пені та 7199,52 грн. річних - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2009р.