Ухвала суду № 34660635, 05.11.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/871/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєнко Олена МихайлівнаНомер провадження 11-кп/788/223/13 Суддя-доповідач - Крамаренко В. І. Категорія - Грабіж

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Крамаренка В. І.,

суддів - Захарченка О. П., Яременка Г. М.,

при секретарі судового засідання - Сокол О.В.

з участю прокурора - Савостьянової Л.В.

адвоката - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань № 12013200260000370 від 5 березня 2013 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3 та прокурора прокуратури Сумського району Сумської області Фролової Т.А, на вирок Сумського районного суду Сумської області від 8 серпня 2013 року відносно

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, українця,

уродженця м. Суми, який проживає

в АДРЕСА_1

не має судимості,

який визнаний винним за ст. 186 ч.2 КК України та призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі; за ст. 186 ч.3 КК України призначено покарання - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертизи 782 грн. 84 коп.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.. 100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Як встановив суд ОСОБА_4 в період 20-23 лютого 2013 року знаходячись в смт. Степанівка Сумського району та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння близько 19 год. прийшов до домоволодіння ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 з метою придбання спиртного. Після вживання спиртних напоїв у нього виник умисел на відкрите викрадення грошей потерпілого. ОСОБА_4 став вимагати у ОСОБА_6 передати йому гроші, а з метою подолання його опору наніс йому не менше 3 -х ударів ногами в область тулуба, тобто застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. При цьому ОСОБА_4 продовжував висловлювати погрози подальшого побиття потерпілого в разі відмови передати йому гроші . Побоюючись продовження побиття та погроз застосування насильства ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 гроші в сумі 300 гривень.

26 лютого 2013 року ОСОБА_4 близько 15 год. після розпиття спиртних напоїв з потерпілим ОСОБА_7 біля під'їзду №2 будинку №38а по вул. Горького в м. Суми, став вимагати позичити йому гроші. Коли потерпілий відмовив йому в цьому, ОСОБА_4 повалив його на землю і наніс не менше 10 ударів ногами по різних частинах тіла, заподіявши ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження, а потім у барсетки відкрито викрав 400 грн. та ланцюжок з срібла вартістю 433 гривні.

Близько 19 годин 26 лютого 2013 року ОСОБА_4 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння з метою відкритого заволодіння коштами зайшов до будинку ОСОБА_6 в смт. Степанівка, АДРЕСА_2 і став вимагати передати йому гроші. 3 метою подолання опору з боку потерпілого він став наносити йому удари ногами в область тазу заподіявши останньому фізичний біль. Реально сприймаючи погрози застосування насильства та побиття, потерпілий ОСОБА_6 передав йому 400 грн. Знаходячись в будинку, ОСОБА_4 відкрито заволодів мобільним телефоном Нокия - 1280 вартістю 79 грн. 90 коп., який належав ОСОБА_6

2 березня 2013 року перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_4 з метою відкритого заволодіння грошима зайшов на подвір'я ОСОБА_6 в АДРЕСА_2. За допомогою держака лопати ОСОБА_4 розбив скло у вікні проник до будинку і став вимагати від потерпілого ОСОБА_6 негайно передати йому гроші, висловлюючи на його адресу погрози побиття, тобто застосування насильства яке не є небезпечним для життя та здоров'я .

Побоюючись реальності здійснення погроз потерпілий передав ОСОБА_4 гроші в сумі 1000 грн.

Близько 10 годин 3 березня 2013 року з метою відкритого заволодіння майном ОСОБА_4 зайшов до домоволодіння ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 і погрожуючи застосування насильства став вимагати передати йому гроші. Побоюючись здійснення погроз потерпілий передав ОСОБА_4 гроші в сумі 500 грн.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_4 вказує, що суд не звернув уваги на його показання, в тій частині, що він не проникав до будинку потерпілого ОСОБА_6 через вікно, а зайшов через двері, які йому відкрив потерпілий. Вказані показання він давав як під час слідства так і в суді, але суд чомусь взяв до уваги лише показання потерпілого про те, що він нібито проник в будинок через вікно. Крім цього суд призначаючи покарання не звернув уваги на те, що він раніше не засуджувався, потерпілим відшкодовані заподіяні збитки у повному обсязі і вони не мають до нього ніяких претензій, його мати хвора і потребує постійного нагляду, він також має хронічні захворювання і потребує лікування. Прохає врахувати зазначені ним в апеляції доводи переглянути справу і прийняти справедливе рішення.

- захисник ОСОБА_3 зазначає, що суд розглядаючи справу не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 не тільки під час судового розгляду, а й при проведенні слідчого експерименту заперечував факт проникнення до будинку потерпілого через вікно, та не виконав клопотання про допит понятих які були залучені для огляду місця події та проведення слідчого експерименту, які були проведені без участі захисника, оскільки дані процесуальні документи відсутні в матеріалах кримінального провадження. Вказані порушення права на захист підозрюваного потягло за собою кваліфікацію його дій за більш тяжкий злочин. При призначенні покарання ОСОБА_4 суд не взяв до уваги думку потерпілих, які не наполягали на призначення значного терміну покарання, а врахував характеристику дільничного інспектора. Тому він прохає виключити з вироку кваліфікуючу ознаку проникнення в житло й застосувавши ст.. 69 КК України призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі.

- прокурор прокуратури Сумського району Фролова Т.А. в поданій апеляційній скарзі та доповненні до неї посилається на те, що суд призначаючи ОСОБА_4 покарання, не в повній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним правопорушень, що злочин було вчинено відносно особи похилого віку, яка через фізичний та психологічний стан не змогла себе захистити. Тому він прохає вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення, ухвалити свій вирок за яким ОСОБА_4 визнати винним за ст.. ст.. 186 ч.2, 186 ч.3 КК України та призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.. 70 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, а також рахувати строк відбування покарання ОСОБА_4 не з 5 березня 2013 року, як зазначив у вироку суд, а з 6 березня 2013 року, тобто з його фактичного затримання органами міліції.

Заслухавши доповідь судді про обставини справи та зміст поданих апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3, які підтримали подані ними апеляційні скарги та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, прокурора Савостьянову Л.В., яка підтримала апеляційну скаргу подану прокурором прокуратури Сумського району, та заперечувала проти доводів апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи викладені в апеляційних скаргах, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що подані у даному кримінальному провадженні апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 про те, що суд невірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки він не проникав до будинку потерпілого ОСОБА_6 колегія суддів не може прийняти до уваги, у зв'язку з тим, що обставини вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення, яке мале місце пізно ввечері 2 березня 2013 року, були ретельно досліджені та проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у кримінальному провадженні доказами, в тому числі і запереченням ОСОБА_4 проти обвинувачення, була належна правова оцінка, що знайшло своє відображення у вироку з наведенням відповідних мотивів.

Так, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 підтвердив, що на початку березня 2013 року йому зателефонував його батько ОСОБА_6 і повідомив, що бажає приїхати до нього в гості. По приїзду батько повідомив, що має намір продати свій будинок в селі, що його здивувало. Під час розмови батько розповів, що до нього додому постійно приходить невідомий йому хлопець, який висловлює на його адресу погрози застосування насильства та застосовує насильство та вимагає передати йому гроші і він боячись змушений був передавати йому гроші. 2 березня 2013 року ввечері близько 22-23 год. він ліг відпочивати, а потім прокинувся помітивши що включене світло в коридорі будинку. Вийшовши в коридор помітив ОСОБА_4, а також розбите скло в вікні, та розкидані речі які знаходились в тумбочці. Під час розмови ОСОБА_4 погрожуючи йому став вимагати передати йому гроші. Злякавшись погроз він віддав ОСОБА_4 гроші. Наступного дня ОСОБА_4 знову прийшов додому до батька і висловлюючи погрози побиття став вимагати гроші. Сприймаючи реально висловлені погрози батько передав йому гроші.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_4 неоднарозово висловлюючи погрози та застосовуючи насильство вимагав у нього гроші і він змушений був передавати йому гроші і передавав загалом 4 рази 2200 гривень. Про всі події які вчиняв по відношенню до нього ОСОБА_4, він детально розповів своєму сину ОСОБА_8 Його син в судовому засіданні детально повідомив про обставини вчинення відносно ОСОБА_6 злочинів ОСОБА_4 про які він йому розповів і ці його пояснення відповідають дійсності. На даний час мати ОСОБА_4 повністю відшкодувала йому заподіяні збитки її сином.

Вказані показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку оскільки вони є логічні та послідовні, об'єктивно узгоджуються між собою. Далі показання повністю відповідають і їх показанням даним під час досудового розслідування.

Будь яких підстав не довіряти вказаним показанням колегія суддів не вбачає, оскільки вони не викликають сумнівів у їх належності (достовірності) і допустимості, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував, що в кінці лютого 2013 року приходив до дому до потерпілого ОСОБА_6 в смт. Степанівка і два рази у борг брав спиртне. Через деякий час він знову прийшов за спиртним, але потерпілий йому відмовив. З метою залякати ОСОБА_6 він наніс йому удар рукою по тулубу від чого той впав, а він висловлюючи погрози став вимагати в нього гроші та наніс ще кілька ударів в спину. Після цього ОСОБА_6 передав йому 300 гривень. Днів через 3-4, а саме 26 лютого 2013 року він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння прийшов до потерпілого і погрожуючи побиттям став вимагати гроші, і потерпілий передав йому 400 грн., а помітивши в будинку мобільний телефон потерпілого він забрав його собі. 2 березня 2013 року він знову прийшов до потерпілого щоб отримати гроші. Зайшовши до двору він помітив, що світло в будинку погасло, а тому розлютившись він вдарив по склу в вікні від чого воно розбилось. Помітивши в будинку потерпілого він погрожуючи йому став вимагати відкрити вхідні двері. Зайшовши в будинок погрожуючи побиттям він став вимагати від ОСОБА_6 передати йому гроші і останній передав йому 1000 грн. Після цього він ще один раз приходив до потерпілого і вимагав від нього гроші і ОСОБА_6 віддав йому 500 грн.

При проведенні слідчого експерименту 20 березня 2013 року ОСОБА_4 в присутності понятих та з участю захисника детально розповів та показав на місці, як він чотири рази приходив до дому до потерпілого, погрожував застосувати насильство, а також застосовуючи насильство вимагав у останнього передати йому гроші. Всього йому ОСОБА_6 за чотири рази передав 2200 гривень. При цьому ОСОБА_4 заперечував факт проникнення до будинку потерпілого через вікно, а пояснив, що дійсно скло в вікні розбивав, але двері в будинку за його вимогою відкривав ОСОБА_6

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку та розцінив показання обвинуваченого ОСОБА_4 в частині того, що пізно ввечері 2 березня 2013 року він не проникав до будинку через вікно, а лише розбив скло в ньому, а двері в будинок за його вимогою відкрив сам потерпілий, як обраний ним спосіб захисту з метою уникнути від відповідальності за вчинення більш тяжкого правопорушення.

При цьому суд навів у своєму вироку, як того вимагає кримінально - процесуальний закон, відповідні мотиви , чому він не сприймає показання обвинуваченого в судовому засіданні, та навпаки сприймає показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8

З аналогічних підстав колегія суддів не може погодитись і з доводами обвинуваченого та захисника про те, що судове рішення ґрунтується виключно на суб'єктивних та дещо не завжди логічних показаннях потерпілого та свідка, та і не підтверджуються будь - якими доказами.

Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд допустив порушення вимог закону, так як не допитав в якості свідків, осіб, які нібито були присутні, як поняті при проведенні 6 березня 2013 року слідчого експерименту з участю ОСОБА_4, але без участі захисника, в смт. Степанівка в домоволодінні ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент.

В матеріалах кримінального провадження відсутні будь які матеріали та дані, які б безпосередньо вказували на те, що саме 6 березня 2013 року слідчим Клименко В.М. був проведений слідчий експеремент з участю ОСОБА_4

Достовірних даних які б свідчили про те, що вказана слідча дія дійсно проводилась, захисником ОСОБА_3 також не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, а тому колегія суддів вважає, що вказані посилання на ці обставини захисником в апеляційній скарзі є безпідставні та необґрунтовані.

Що стосується доводів апеляційних скарг прокурора Фролової Т.А. про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м'якість, а також обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 щодо призначення ОСОБА_4 більш м'якого покарання у виді обмеження волі, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції відповідно до вимог ст.. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 злочинів та його особу, обставини що пом'якшують покарання в тому числі і ті на які посилаються обвинувачений та його захисник в апеляційних скаргах так й всі інші вимоги закону України про кримінальну відповідальність, які впливають на визначення виду і розміру покарання.

Призначене ОСОБА_4 покарання, на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне відрахування судом першої інстанції строку відбування покарання ОСОБА_4 з 5 березня 2013 року, а не з 6 березня 2013 року тобто з дня його затримання про що свідчить протокол затримання, складений працівниками міліції

Судом першої інстанції було об'єктивно встановлено з пояснень ОСОБА_4 та довідки Сумського РВ УМВС України в Сумській області, що він фактично 5 березня 2013 року перебував у відділі міліції, й був зареєстрований як відвідувач, але з ним постійно спілкувались працівники карного розшуку з приводу вчинених кримінальних правопорушень. При цьому суд навівши, на думку колегії суддів переконливі мотиви прийнятого з цього приводу рішення, обґрунтовано прийшов до переконання про зарахування строку відбування покарання ОСОБА_4 з 5 березня 2013 року.

В той же час прокурором в апеляційній скарзі не наведено ніяких доказів того, що судом при цьому допущено порушення вимог закону.

За таких обставин колегія суддів не вбачає будь - яких законних підстав для зміни, скасування вироку суду, чи ухвалення свого вироку, як про це поставлено питання в апеляційних скаргах прокурора прокуратури Сумського району Фролової Т.А., та обвинуваченого ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_3

Також не встановлено істотних порушень норм кримінально -процесуального закону при розслідуванні справи і її розгляді в суді, які були б підставою для скасування судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 8 серпня 2013 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора прокуратури Сумського району Фролової Т.А., засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення, а засудженому ОСОБА_4 , який утримується під вартою, в той же самий строк після вручення йому копії ухвали суду.

СУДДІ:

Крамаренко В. І. Захарченко О. П. Яременко Г. М.