Рішення № 3466037, 16.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.09 Справа № 17/15пд

Суддя Фонова О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вахрушевський завод будівельних матеріалів”, м. Вахрушеве Луганської області

про розгляд розбіжностей, які виникли при укладанні додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –Ковалевський Т.Г., довіреність № Д/2/2009 від 10.02.2009;

встановив:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про розгляд розбіжностей, що виникли при укладанні додаткової угоди № б/н від 01.08.2008 (далі –Додаткова угода) та додатку “Порядок розрахунків” до договору про постачання електроенергії № 4П від 20.12.2006 (далі - Додаток) та пункт 3 Додаткової угоди, пункти 3 і 7 Додатку “Порядок розрахунків” викласти у редакції позивача, а саме:

- пункт 3 Додаткової угоди –„Розділ 4 Договору доповнити пунктом 4.4.7 наступного змісту: «4.4.7. У разі порушення Споживачем строку надання Акту про використану електричну енергію, зазначеного у п. 2.3.3. Договору, Споживач сплачує постачальнику електричної енергії штраф у розмірі 100 грн. за кожний випадок прострочення. На сплату штрафу Постачальник надає рахунок, який Споживач зобов‘язаний сплатити протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після його отримання”.

- абзац 4 пункту 7 Додатку – „Якщо фактичне споживання електричної енергії в розрахунковому періоді виявиться меншим ніж обсяг електричної енергії, постачання якої на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлено Договором, то надлишок коштів, сплачених в якості планових платежів та/або оплати додатково заявлених обсягів електричної енергії, зараховується в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення”.

- абзац 5 пункту 7 Додатку –„У разі відсутності існуючої (погашення) заборгованості і оплати вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період, надлишок коштів, сплачених в якості попередньої оплати та/або оплати додатково заявлених обсягів електричної енергії, зараховується в рахунок платежів наступного розрахункового періоду”.

Представником позивача до канцелярії суду 16.04.2009 надано уточнення до позовної заяви, де зазначається, що розбіжності виникли тільки відносно пункту 3 Додаткової угоди, та абзаців 4 і 5 пункту 7 Додатку “Порядок розрахунків”. Пункт 3 Додатку було зазначено у позовній заяві, так як відповідачем не зазначено в протоколі розбіжностей щодо пункту 3 якого документу виникли розбіжності.

У зв’язку з чим, позивач просить вважати позовними вимогами наступне: розглянути розбіжності, що виникли при укладанні додаткової угоди № б/н від 01.08.2008 та додатку “Порядок розрахунків” до договору про постачання електроенергії № 4П від 20.12.2006 та пункт 3 Додаткової угоди, абзац 4 та 5 пункту 7 Додатку “Порядок розрахунків” викласти у редакції позивача.

Дане уточнення приймається судом, у зв’язку з чим позовними вимогами слід вважати вимоги, викладені вище.

Представником позивача до канцелярії суду 16.04.2009 було подано заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю представника.

Вказана заява судом до уваги не береться, оскільки підписана представником Скоковим В.Ю. з посиланням на довіреність № 43 від 01.01.2009, однак, даний представник не брав участі у розгляді справи та не додав вказаної довіреності до заяви, з чого вбачається, що встановити його повноваження на представництво інтересів позивача не можливо. Крім того, не зазначено, чим обумовлена відсутність представника та необхідність відкладення розгляду справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 413 від 11.02.2009 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, зокрема, посилаючись на те, що абз. 3 п. 1 Додаткової угоди слід викласти в редакції Відповідача, яка буде відповідати вимогам в. 6.39 «Правил користування електричною енергією», а саме у вигляді відтворення у абз. 3 п. 1 Додаткової угоди редакції п. 6.39 «Правил користування електричною енергією»; п. 3 Додаткової угоди виключити, так як у цьому пункті Позивачем запропоновано застосування до Відповідача відповідальності, яка не передбачена, ані «Правилами користування електричною енергією», ані іншими чинними в Україні законодавчими чи нормативними актами; п. 4 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору викласти в редакції Відповідача, а саме доповнити цей пункт положеннями п. 6.20 «Правил користування електричною енергією», які не були включені Позивачем до п.4 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору; з метою приведення положень абз. 4 п. 7 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору у відповідність з «Правилами користування електричною енергією» викласти абз. 4 п. 7 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору в редакції Відповідача, якою встановити, що надлишок коштів сплачених Відповідачем у якості попередньої оплати у випадку зменшення фактичного споживання електричної енергії в розрахунковому періоді порівняно з встановленою Договором договірною величиною споживання електричної енергії зараховується в рахунок платежів наступного розрахункового періоду; абз. 5 п. 7 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору виключити, так як він буде відтворювати запропоновану Відповідачем редакцію абз. 4 п. 7 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” (позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вахрушевський завод будівельних матеріалів” (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір про постачання електроенергії № 4П від 20.12.2006 (далі - Договір), згідно якого позивач продає електроенергію відповідачу для забезпечення потреб електричних установок, а відповідач оплачує вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до нього.

У зв’язку з набранням чинності 28.11.2005 постанови НКРЕ “Про внесення змін до Правил користування електричною енергією” від 17.10.05 №910, яка була зареєстрована Міністерством юстиції України 18.11.2005 за №1399/11679, та з метою приведення Договору у відповідність з діючим законодавством, позивачем надано відповідачу проект додаткової угоди № б/н від 01.08.2008 та додатку „Порядок розрахунків” до договору про постачання електричної енергії № 4П від 20.12.2006.

З матеріалів справи вбачається, що Додаткову угоду та Додаток було підписано обома сторонами, проте з боку відповідача її було підписано з протоколом розбіжностей щодо абзацу 3 пункту 1, пункту 3 Додаткової угоди та пункту 4, абзацу 4 та 5 пункту 7 Додатку „Порядок розрахунків” (відповідно до пояснень відповідача щодо помилкового зазначення у протоколі розбіжностей нумерації абзаців пункту 7 Додатку).

В матеріалах справи міститься протокол узгодження розбіжностей до Додаткової угоди, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, де сторони погодили абзац 3 пункту 1 Додаткової угоди та пункт 4 Додатку „Порядок розрахунків”, виклавши їх в редакції відповідача.

Не погоджуючись з редакцією відповідача неузгоджених пунктів Додаткової угоди та Додатку, позивач звернувся до суду з вимогою викласти їх в його редакції.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, він зазначає, що позивачем порушений 20-ти денний строк звернення до суду у разі незгоди з протоколом розбіжностей, передбачений статтею 181 Господарського кодексу України (далі –ГК України). У зв’язку з чим, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, так як розбіжності не передані до суду у 20-ти денний строк вважаються прийнятими позивачем.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно статті 275 Господарського кодексу України (далі –ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як встановлено частиною 1 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” від 16.10.1997 № 575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 (далі –Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 ГК України, де, зокрема, зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору, оформленою Додатковою угодою та Додатком, однак, вони були підписані з протоколом розбіжностей.

Частинами 3-4 статті 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У зв’язку з незгодою з протоколом розбіжностей, після його отримання позивач звернувся до суду. Посилання відповідача на пропущення 20-ти денного строку для звернення до суду, а отже, набрання Додатковою угодою та Додатком чинності в редакції протоколу розбіжностей, є безпідставними, оскільки статтею 188 ГК України не передбачено обов’язкового дотримання 20-ти денного строку звернення до суду у разі недосягнення згоди по всім умовам додаткової угоди, як форми зміни договору.

Стосовно спірних пунктів Додаткової угоди та Додатку суд зазначає таке.

З пояснень відповідача вбачається, що розбіжності виникли стосовно пункту 3 Додаткової угоди, а не пункту 3 Додатку, оскільки при посиланні в протоколі розбіжностей на відповідні пункти Додатку, відповідачем зазначалось, що ці пункти відносяться до Додатку «Порядок розрахунків» (а.с.35). Стосовно пункту 3 такого посилання немає, отже він стосується Додаткової угоди.

Позивачем запропоновано викласти пункт 3 Додаткової угоди в своїй редакції наступним чином: «Розділ 4 Договору доповнити пунктом 4.4.7 наступного змісту: «4.4.7. У разі порушення Споживачем строку надання Акту про використану електричну енергію, зазначеного у п. 2.3.3. Договору, Споживач сплачує постачальнику електричної енергії штраф у розмірі 100 грн. за кожний випадок прострочення. На сплату штрафу Постачальник надає рахунок, який Споживач зобов‘язаний сплатити протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після його отримання».

Згідно з пунктом 5.2 Правил при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3).

Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Пункт 4.4.7, щодо якого у сторін виникли розбіжності, передбачає додаткову відповідальність споживача за несвоєчасне надання ним акту про використану електроенергію у вигляді штрафу в сумі 100 грн.

Пунктом 6.13 Правил передбачено, що у передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електроенергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахунку обліку електроенергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електроенергії та оформлюється акт про використану електроенергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Сторони узгодили строки надання такого акту в пункті 2.3.3 договору, а саме: споживач зобов’язується для визначення величини спожитої електричної енергії щомісячно 1-го числа згідно з додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”, та направляти уповноваженого представника у відділ збуту Краснодонської філії Северодонецького (РЕМ) для подання Акту про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії за розрахунковий період та отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених договором. Одночасно з рахунками постачальник надає споживачу під розпис два екземпляри підписаного зі свого боку акту про використану електричну енергію. Споживач повертає один екземпляр підписаного зі свого боку акту про використану електричну енергію разом з актом про зняття показів розрахункових засобів обліку за наступний розрахунковий період.

Проте, з аналізу чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, не передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу за несвоєчасне надання споживачем постачальнику акту про використану електроенергію.

Як вбачається з частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як було вказано вище, зобов’язанням відповідача за договором про постачання електричної енергії є своєчасна оплата вартості використаної (купленої) електроенергії.

Виконання цього зобов’язання відповідача за умовами договору не залежить від його обов’язку підписати та передати акт про використану електроенергію позивачеві.

Крім того, за невиконання зобов’язання щодо своєчасної оплати вартості використаної (купленої) електроенергії в Договорі передбачена відповідальність, яку Споживач несе перед Постачальником у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.(п. 4.4.1 Договору)

Також, у абзаці 3 пункту 2.3.3 Договору в узгодженій редакції Додаткової угоди сторони визначили можливість позивача вчиняти певні дії, у випадку порушення відповідачем визначений строків надання акту, а саме, вказано: “Якщо Постачальник не отримав від Споживача у зазначений термін даних про показники розрахункових засобів обліку електричної енергії, обсяг електричної енергії визначається за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання протягом наступного розрахункового періоду.”

З огляду на вказане, а також на те, що права або інтереси позивача ненаданням акту про використану електричну енергію не порушуються і у нього відсутні правові підстави для нарахування штрафу за несвоєчасне надання відповідного акту, слід погодитись з вимогою відповідача у протоколі розбіжностей щодо виключення пункту 3 Додаткової угоди.

Відносно абзаців 4 та 5 пункту 7 Додатку позивач вказав таку редакцію:

абзац 4 - Якщо фактичне споживання електричної енергії в розрахунковому періоді виявиться меншим ніж обсяг електричної енергії, постачання якої на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлено Договором, то надлишок коштів, сплачених в якості планових платежів та/або оплати додатково заявлених обсягів електричної енергії, зараховується в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

абзац 5 - У разі відсутності існуючої (погашення) заборгованості і оплати вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період, надлишок коштів, сплачених в якості попередньої оплати та/або оплати додатково заявлених обсягів електричної енергії, зараховується в рахунок платежів наступного розрахункового періоду.

Пунктом 6.5 Правил передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії.

Відповідач проти вказаної редакції позивача заперечує, зазначаючи, що вона не відповідає пункту 6.5 Правил, оскільки в даному пункті не передбачено можливості зарахування коштів, сплачених споживачем, в рахунок погашення заборгованості у випадку зменшення фактичного споживання електроенергії у розрахунковому періоді, порівняно з встановленою Договором договірною величиною споживання електроенергії, а зарахування попередньої оплати в рахунок погашення заборгованості взагалі пунктом 6.5 Правил не передбачено.

Відповідачем надано суду пояснення стосовно помилкового зазначення у протоколі розбіжностей нумерації абзаців пункту 7 Додатку (а.с.35,55), так, слід вважати, що розбіжності виникли стосовно абзаців 4 та 5 пункту 7 Додатку.

Відповідачем надано наступну редакцію абзацу 4 пункту 7 Додатку: „Якщо фактичне споживання електричної енергії в розрахунковому періоді виявиться меншим ніж обсяг електричної енергії, постачання якої на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлено Договором, то надлишок коштів, сплачених в якості планових платежів та/або оплати додатково заявлених обсягів електричної енергії, зараховується в рахунок платежів наступного розрахункового періоду”.

Абзац 5 пункту 7 Додатку відповідачем запропоновано виключити.

Однак, суд не погоджується з даними доводами та редакцією відповідача. Так, відсутність у пункті 6.5 Правил запропонованої редакції позивача абзаців 4 та 5 Додатку не є підставною для їх неприйняття та виключення.

З урахуванням всіх вимог Правил було розроблено та затверджено Типовий договір про постачання електричної енергії. Однак, як передбачено пунктом 1.6. Правил, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Враховуючи принцип свободи договору, законодавцем передбачено, що Типовий договір є основою, до якої можуть додаватись інші пункти у власних редакціях сторін, що не суперечать діючому законодавству. До того ж, редакція відповідача також не відповідає дослівно пункту 6.5 Правил.

Таким чином, суд дійшов висновку, що редакція позивача абзаців 4 та 5 пункту 7 Додатку є прийнятною та не суперечить чинному законодавству, зокрема Закону України „Про електроенергетику, Правилам користування електричною енергією та не порушують прав відповідача у справі, а тому затверджується судом.

Згідно з частиною 2 статті 187 ГК України, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше

Частиною 5 статті 188 ГК України встановлено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду

За таких підстав, днем укладання Додаткової угоди та Додатку у цій справі є день набрання законної сили рішенням, оскільки суд має право визначити день укладення договору у часі на майбутнє, причому не раніше дня набрання судовим рішенням чинності.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково.

Оскільки обидві сторони не досягли згоди щодо спірних пунктів додаткової угоди та Додатку і передали спір на розгляд до суду, та спірні пункти викладені як в редакції позивача так і в редакції відповідача, то відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Пункт 3 додаткової угоди № б/н від 01.08.2008 до договору на постачання електричної енергії від 20.12.2006 № 4П –виключити.

3. Викласти абзац 4 та 5 пункту 7 додатку „Порядок розрахунків” до договору на постачання електричної енергії від 20.12.2006 № 4П в редакції позивача, а саме:

абзац 4 - „Якщо фактичне споживання електричної енергії в розрахунковому періоді виявиться меншим ніж обсяг електричної енергії, постачання якої на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлено Договором, то надлишок коштів, сплачених в якості планових платежів та/або оплати додатково заявлених обсягів електричної енергії, зараховується в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.”

абзац 5 –„У разі відсутності існуючої (погашення) заборгованості і оплати вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період, надлишок коштів, сплачених в якості попередньої оплати та/або оплати додатково заявлених обсягів електричної енергії, зараховується в рахунок платежів наступного розрахункового періоду.”.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вахрушевський завод будівельних матеріалів”, м. Вахрушеве Луганської області, вул. В. Терешкової, буд. 1, ідентифікаційний код 33685773 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ, кв. Гайового, 35а, ідентифікаційний код 31443937, державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. на р/р № 2600418644 у ЛОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 21.04.2009.

Суддя О.С. Фонова