Рішення № 34656359, 22.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8515/13 Справа № 437/2753/12 Головуючий у 1 й інстанції - Порошина О.О. Доповідач - Слоквенко Г.П.Категорія 25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: - Слоквенка Г.П.,

Суддів: - Максюти Ж.І., Кочкової Н.О.,

при секретарі: Глубоченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант Авто" про відшкодування у порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2012 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23.12 2008 року в м.Запоріжжя з вини ОСОБА_7, який керував автомобілем «Шевроле Авео», була скоєна дорожньо-транспортна пригода. В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль «ВАЗ» № НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_8 який звернувся з відповідною заявою для отримання грошового відшкодування, а саме матеріальних збитків за пошкоджений транспортний засіб у розмірі 6 825 грн. 48 коп., у тому числі податку на додану вартість 1 137,58 грн., які були відшкодовані позивачем. Позивач звернувся до ОСОБА_7 з проханням добровільної компенсації сплаченої суми але відповіді не отримав, тому прохав суд стягнути зазначену суму з відповідача, судові витрати та витрати на правову допомогу. (а.с. 1-3)

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2013 року позовні вимоги МТСБУ задоволено частково. З ОСОБА_5 на користь МТСБУ стягнуто грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 6157, 90 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 214, 60 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 155-159).

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду

обставинам справи, - просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову (а.с.162-163).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок ДТП 23.12.2008 року з вини неповнолітнього відповідача ОСОБА_7, який керував автомобілем "Шевроле Авео", отримав механічні пошкодження автомобіль ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_5, який належить на праві власності ОСОБА_9, і який був під керуванням водія ОСОБА_8

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що постановою Синельниковського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2009 року, ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення Правил дорожнього руху та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Власником транспортного засобу «Шевроле Авео» реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Новомосковським ВРЕР УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, являється ОСОБА_6 На зворотній стороні свідоцтва містяться особливі відмітки щодо надання права керування зазначеним транспортним засобом: ОСОБА_5 та ОСОБА_10 Страхова відповідальність була застрахована, згідно полісу № ВС/2287836 від 07.03.2008 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладений між ОСОБА_8 та «Страховою групою «ТАС» Запорізької регіональної дирекції. 09.03.2009 року ОСОБА_8 звернувся з заявою для отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду завдану ДТП ОСОБА_7 23.12.2008 року. Відповідно до звіту № 35 від 11.03.2009 року про оцінку автомобіля ВАЗ 2107 держномер НОМЕР_5, проведеного спеціалістом-автотовароведом ОСОБА_11, вартість матеріальної шкоди завдана власнику автомобіля ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_5 складає 6825,48 грн. Також згідно рахунку №45 від 11.03.2009 року МТСБУ перерахувало ПП ОСОБА_12 470 грн. за послуги аварійного комісара. Відповідно МТСБУ за платіжним дорученням №1880 від 08 травня 2009 року сплатило 5687, 90 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Тому суд вважав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача понесених витрат в розмірі 6157,90 грн., яка складається з виплат по виплаті відшкодування в розмірі 5687,90 грн. відповідно до звіту № 35 від 11.03.2009 року, та витрат за послуги аварійного комісара в розмірі 470 гривень.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

А за ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Доводи апеляційної скарги щодо не визначення дійсного розміру спричиненої матеріальної шкоди позивачу є безпідставними.

Як вбачається із матеріалів справи позивач надав суду звіт № 35 від 11.03.2009 року про оцінку матеріального збитку легкового автомобілю ВАЗ 2107, 2007 року, реєстраційний номер № НОМЕР_5, власник ОСОБА_9, проведеного спеціалістом-автотовароведом ОСОБА_11, з якого вбачається, що вартість матеріальної шкоди завдана власнику автомобіля ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_5 складає 6825,48 грн.

Цей документ не суперечать вимогам діючого законодавства.

Вказані докази відповідачами не спростовані, документальних підтверджень щодо іншого розміру матеріальної шкоди відповідачі не надали. Автотехнічну експертизу відповідачі не проводили та клопотання про її проведення суду першої інстанції не заявляли.

А посилання апелянта на те, що маючи бажання на проведення незалежної товарознавчої експертизи він не мав фактично такої можливості, оскільки об'єкт експертної оцінки, а саме: автомобіль ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_5, на момент судового розгляду був реалізований його власником не підтверджуються не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах цивільної справи не міститься будь-яких письмових клопотань щодо призначення відповідної експертизи,

Доводи апелянта щодо сумнівності висновків експерта, колегія суддів також прийняти не може, оскільки згідно до положень п.40 ч.3 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

У той же час з висновками суду про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 1500 гр. не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, а згідно із ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, а ч.2 цієї ж статті вказує, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справа» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із матеріалів справи вбачається, що за Контрактом про надання правової допомоги №29 від 25.02.2009 року та Додатковою угодою №39 від 19.03.2012 року, МТСБУ та ФОП

ОСОБА_13 прийшли до згоди про надання правої допомоги за справа № 321-08-7225

нз за позовом замовника до ОСОБА_7 В справі відсутній погодинний розрахунок витраченого адвокатом ФОП ОСОБА_13 часу на виконання робіт, передбачених договором, а підтвердження доказів надання юридичних послуг взагалі відсутні.

За таких обставин рішення суду у частині стягнення судових витрат: витрат на правову допомогу - 1500 грн. підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2013 року в частині стягнення витрат на правову допомогу - скасувати.

У задоволені позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант Авто" про стягнення витрат на правову допомогу, відмовити.

В іншій частині рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2013 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: