Рішення № 3465316, 13.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.09 Справа№ 21/285

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Щирецький завод залізобетонних виробів”, смт. Щирець, Львівська область

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Соломонове будівництво», м. Новояворівськ, Львівська область

про стягнення 160149,84 грн.

За зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Соломонове будівництво», м. Новояворівськ, Львівська область

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Щирецький завод залізобетонних виробів”, смт. Щирець, Львівська область

про визнання недійсними договору на постачання залізобетонних виробів №21/07-08 від 21.07.2008 р. та договору на постачання залізобетонних виробів №11/08-08 від 11.08.2008 р.

Суддя Масловська Л.З.

Секретар Зубачик Н.

За участю представників сторін:

від позивача –Олешко Т.О. - представник

від відповідача –Станько М.М., Громяк О.І. –представники

Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Щирецький завод залізобетонних виробів”, смт. Щирець, Львівська область, до товариства з обмеженою відповідальністю “Соломонове будівництво», м. Новояворівськ, Львівська область, про стягнення 160149,84 грн. заборгованості. Товариство з обмеженою відповідальністю “Соломонове будівництво», м. Новояворівськ, Львівська область, звернулось із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Щирецький завод залізобетонних виробів”, смт. Щирець, Львівська область, про визнання недійсними договору на постачання залізобетонних виробів №21/07-08 від 21.07.2008 р. та договору на постачання залізобетонних виробів №11/08-08 від 11.08.2008 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.12.2008 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 21.01.2009 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 21.01.2009 р., 17.02.2009 р.. В судовому засіданні 12.03.2009 р. оголошено перерву до 24.03.2009 р.. В судовому засіданні 24.03.2009 р. розгляд справи було відкладено на 10.04.2009 р., з мотивів, зазначених в ухвалі суду. В судовому засіданні оголошено перерву до 13.04.09р.

Представникам сторін роз’яснювались їх права згідно ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про зміну предмету позову. Ствердив, зокрема, що між сторонами були укладені договори на постачання залізобетонних виробів, на підставі яких позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 163743,84 грн. Відповідач здійснив позивачу зустрічну поставку піску на суму 12012 грн., яка угодою від 01.10.2008 р. про зарахування зустрічних грошових вимог була зарахована в рахунок зобов’язань відповідача. Сума заборгованості становить 151731,84 грн., яка не була погашена відповідачем. У зв’язку із цим відповідачу нараховано 935,33 грн. –3% річних та 7482,67 грн. пені. Просить первісний позов задовольнити. Зустрічний позов вважає безпідставним.

Представники відповідача позов заперечили з мотивів, зазначених у зустрічній позовній заяві. Ствердили, що від імені позивача договори на постачання залізобетонних виробів підписувались різними особами, які діяли з перевищенням своїх повноважень та без попередньої згоди вищого органу управління позивача. Просять у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Відповідач просить призначити судову почеркознавчу експертизу підписів у договорах на постачання залізобетонних виробів №21/07-08 від 21.07.2008 р. та №11/08-08 від 11.08.2008 р., виконаних зі сторони позивача. Відповідно до п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. №01-8/2651 “Про деякі питання призначення судових експертиз” судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях і лише для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Враховуючи наявні у справі докази, приймаючи до уваги зміст ч. 2 ст. 241 ЦК України, суд відхилив зазначене клопотання. При цьому, при розгляді справи судом враховуються при дослідженні доказів міркування відповідача щодо підписання договорів не уповноваженими особами, інші докази, подані в їх обґрунтування та інформовано сторони про їх право самостійно подавати суду докази, які, на їх думку, необхідні для правильного вирішення справи, та обов’язок доводити ті обставини, на які вони посилаються на підтвердження своїх вимог та заперечень.

В судове засідання відповідачами подано клопотання про відстрочку виконання рішення на 10 місяців у зв”язку з важким фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

11.08.2008 р. між сторонами був підписаний договір №11/08-08 на постачання залізобетонних виробів, згідно із п. п. 1.1., 1.2. якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити залізобетонні вироби в кількості, асортиментах і в строки відповідно до договору і додатково погоджених специфікацій на загальну суму 1 млн. грн.. Оплата товару проводиться коштами у відповідності зі специфікацією або додатковою угодою шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника або внесення відповідної суми вартості в касу постачальника (п. 5.1.). У відповідності до п. 8.1. договору, покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Відповідно до п. 6.1. договір діє до кінця календарного року. Додатком №1 до вказаного договору –Специфікацією №1 було передбачено постачання ПД.-2х9,5 на загальну суму 148000 грн.

21.07.2008 р. між сторонами було підписано договір №21/07-08 на постачання залізобетонних виробів на аналогічних умовах на постачання залізобетонних виробів на суму 100000 грн.. Додатком №1 до вказаного договору –Специфікацією №1 було передбачено постачання РП 10-15 на загальну суму 15744 грн.

Як вбачається з розхідних накладних РН-0000342 від 23.07.2008 р. на суму 15744 грн., РН-0000429 від 11.08.2008 р. на суму 56239,84 грн., РН-0000443 від 12.08.2008 р. на суму 26640 грн., РН-0000446 від 12.08.2008 р. на суму 25160 грн., РН-0000480 від 30.08.2008 р. на суму 39960 грн., відповідних їм товарно-транспортних накладних, позивач поставив відповідачу РП-10-15 на загальну суму 15744 грн., ПД-2х9,5 на суму 56239,84 грн., ПД-2х9,5 на суму 26640 грн., ПД-2х9,5 на суму 25160 грн., ПД-2х9,5 на суму 39960 грн.. Усього, позивачем поставлено відповідачу РП-10-15 на суму 15744 грн. та ПД-2х9,5 на суму 147999,84 грн.. Разом –163743,84 грн.

08.08.2008 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) підписано договір №08/08-1 купівлі-продажу, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов’язується на умовах договору передати у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити товар відповідно до специфікацій. Оплата за відпущений товар проводиться попередньо згідно отриманого рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.2.). Договір не передбачає відповідальності сторін у вигляді пені. Додатком №1 до вказаного договору –Специфікацією №1 передбачено поставку піску митого на загальну суму 148020 грн.. Доказів виконання сторонами зазначеного договору суду не надано.

22.07.2008 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) підписано договір №22/07-1 купівлі-продажу на аналогічних умовах. Додатком №1 до вказаного договору – Специфікацією №1 передбачено поставку піску і піску митого на загальну суму 15700,2 грн.. Договір виконувався сторонами. Як вбачається з видаткової накладної №14/08-1 від 14.08.2008 р., відповідач поставив позивачу пісок митий на загальну суму 12012 грн.. Хоча зазначена накладна не містить посилання на договір, факт здійснення такої поставки на виконання умов саме даного договору підтверджується визнанням сторін в угоді про зарахування зустрічних грошових вимог від 01.10.2008 р..

01.10.2008 р. між сторонами була укладена угода про зарахування зустрічних грошових вимог, відповідно до якої сторони домовились припинити шляхом зарахування зустрічні грошові зобов’язання. В умовах даної угоди сторони визнали, що позивач має заборгованість перед відповідачем за договором №22/07 від 22.07.2008 р. на загальну суму 12012 грн., а відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №21/07 від 21.07.2008 р. на загальну суму 163743,84 грн.. Зазначеною угодою припинено зарахуванням зустрічні взаємні вимоги, які ґрунтуються на зазначених в цій угоді договорах на суму 12012 грн., з урахуванням чого сума заборгованості відповідача перед позивачем залишилась в розмірі 151731,84 грн.. При цьому, суд сприймає як помилку, яка, однак, не має істотного значення, посилання в угоді про зарахування зустрічних грошових вимог на те, що позивачем виконувались лише умови договору №21/07 (21/07-08) від 21.07.2008 р., оскільки з накладних та товарно-транспортних накладних вбачається поставка товару двох видів –РП-10-15 (який був передбачений договором 21/07-08 від 21.07.2008 р.) та ПД 2х9,5 (який був передбачений договором №11/08-08 від 11.08.2008 р.).

Договором №11/08-08 від 11.08.2008 р. підтверджується посилання відповідача на те, що він підписувався не директором позивача, а, як вказано в місці підписання, комерційним директором. Згідно із ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення право чину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно із п. 6.2.12. статуту позивача, до компетенції загальних зборів належить надання попередньої згоди на укладення договорів, вчинення правочинів та інших дій директором у випадках, передбачених цим статутом. Крім того, у відповідності до п. 7.8. статуту позивача, укладення договорів та вчинення інших правочинів директором можливе лише за умови одержання попередньої згоди зборів учасників, зокрема, щодо будь-якого договору (правочину) або ряду пов’язаних між собою договорів (правочинів), пов’язаних із прийняттям товариством на себе зобов’язань, сумарна вартість яких перевищує еквівалент 50000 грн., а договори, укладені від імені товариства з порушеннями вказаних в п. 7.8. статуту обмежень є недійсними. Однак, таке посилання відповідача не заслуговує на увагу враховуючи, що стороною, управленою посилатись на такі обмеження є позивач, чий статут встановлює такі обмеження. Згідно із ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. На такі обставини позивач не посилався. Крім того, підстави недійсності правочинів встановлюються у ст. ст. 203, 215 ЦК України. Закон не передбачає можливості встановлювати підстави недійсності правочинів у статутах господарських організацій.

З матеріалів справи вбачається визнання та схвалення вчинених правочинів не лише позивачем, а й відповідачем, що підтверджується не лише доказами фактичної поставки –прийняття товарів, а й підписанням угоди від 01.10.2008 р. про зарахування зустрічних грошових вимог. Належних доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч. ч. 1 –3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Стверджувана відповідачем суперечність договорів зазначеним вимогам, зі змісту договорів не вбачається. Належних доказів недійсності договору суду надано не було.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2008 р. позивач звертався до відповідача із претензією, яка була залишена без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідним розрахунком, сума пені за прострочку виконання грошового зобов’язання з строку настання грошового зобов’язання у відповідача становить 7482,67 грн.. Відповідач правильність такого розрахунку не заперечував. Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з розрахунку, розмір 3% річних становить 935,33 грн.

Належних доказів зворотнього суду не надано. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що первісний позов слід задоволити з відстрочкою виконання рішення на два місяці, а в задоволенні зустрічного - відмовити.

Судові витрати покласти на відповідача за первісним позовом у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.92,203,204,207,215,509,530,526,629 ЦК України, ст.ст. 33, 35 43, 75, 82, 84 ГПК України, суд

вирішив:

1. Первісний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ «Соломонове будівництво»(ЄДРПОУ 33213518 п/р 26005000003805 у ВАТ “Електрон-Банк”, МФО 325213, м. Нововяворівськ, вул. Шевченка, 14/63) на користь позивача ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»(смт. Щирець, вул. Золото гірська, 44) –151731,84грн. основного боргу, 7482,67грн. пені, 935,33грн. 3% річних, 1601,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстрочкою виконання рішення на два місяці.

3. В зустрічному позові –відмовити повністю.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Масловська Л.З.