Ухвала суду № 34652055, 06.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/5321/13 Головуючий у 1-й інстанції: Пустовіт З.П.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук України, третя особа ОСОБА_5, про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та його скасування, визнання розірвання трудового договору та звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА :

28.09.2011 року позивачка звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Лікувально - оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук України, (далі ДП «ЛОП «Агарський мис» НАН України), в якому просила визнати наказ державного підприємства «Лікувально - оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук України від 3 серпня 2011 року за №134/1 про звільнення за прогул за п.4 ст.40 КЗпП України недійсним з дня прийняття, зобов'язати відповідача внести зміни до її трудової книжки, змінивши підставу звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України на п.1 ст.40 КЗпП України, стягнути з відповідача на її користь не нараховану заробітну плату по середньому з дня вимушеного прогулу з 15 липня 2011 року по 5 вересня 2011 року в сумі 1600 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволений частково: визнано недійсним наказ директора державного підприємства «Лікувально - оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук України ОСОБА_5 від 03 серпня 2011 року №134/1-к про звільнення ОСОБА_3 за прогул за п.4 ст.40 КЗпП України.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2012 року її апеляційну скаргу відхилено, а рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.09.2012 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2012 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У листопаді 2012 року позивачка уточнила позовні вимоги та, посилаючись на ті ж самі обставини, додатково зазначила, що за вказівкою директора ОСОБА_5 підлеглі співробітники підробили акт про її неявку на роботу 18-19 липня 2011 року, на підставі якого він без згоди профспілкового комітету 3 серпня 2011 року видав наказ №134/1-к про її звільнення за прогул без поважних причин. В трудову книжку внесли запис про звільнення 19 липня 2011 року заднім числом, яку видали 5 вересня 2011 року. Після її звернення до прокуратури м.Бердянська директор ОСОБА_5 видав новий наказ від 11.08.2011 року про її звільнення за прогул вже після її звільнення, який їй не видали і відповідний запис до трудової книжки не внесли. Написати якісь пояснення від неї не вимагали. Відповідач компрометуючим записом зіпсував їй трудову книжку, через що вона не має можливості отримати добре оплачувану роботу. Інших доходів у неї немає. Незаконним звільненням їй завдано моральну шкоду, тому просила визнати накази від 03.08.2011 року та від 11.08.2011 року про звільнення за прогул без поважних причин недійсними з дня прийняття, виданими за підробленими документами, зобов'язати відповідача скасувати незаконний запис в трудовій книжці про її звільнення за наказом від 03.08.2011 року №134/1-к за прогул без поважних причин, поновити її на роботі з 18.07.2011 року, стягнути на її користь середню заробітну плату за вимушений прогул з 18.07.2011 року по день поновлення на роботу за рішенням суду з негайним виконанням, стягнути з відповідача матеріальну шкоду, пов'язану із захистом її прав зверненням до юристів, судам, правоохоронним органам, складанням різних документів та інші витрати, які вона оцінює в сумі 3000,00 грн., а також моральну шкоду в розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 лютого 2013 року позовну заяву ОСОБА_3 через її повторну неявку в судове засідання був залишений без розгляду, проте ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23 квітня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, а ухвалу суду першої інстанції від 20 лютого 2013 року скасовану, а справу направлено до суду для продовження розгляду.

У червні 2013 року позивачка остаточно визначилася з позовними вимогами, подавши уточнюючий позов, в якому додатково послалася на те, що фактично профком на своєму засіданні 10.08.2013 року надав повторну згоду на її звільнення, а тому наказ №137/1-К від 11.08.2011 року, яким внесені зміни до наказу від 03.08.2011 року №134/1-К, не має юридичної сили, є незаконним, оскільки профком надав згоду на її звільнення вже після того, як вона була звільнена, що суперечить чинному законодавству. До того ж Бердянське міське управління юстиції на запит суду повідомило, що на підприємстві профспілкова організація не легалізована, а крім цього новий голова профспілкового комітету надав довідку, що вона не подавала заяву про прийняття до профспілкової організації і профком не приймав рішення про прийняття. Проте вона є членом профспілкової організації і з її заробітної плати утримуються профспілкові внески. Вважає, що факт скоєння нею прогулу без поважних причин адміністрацією не доведений. Акти про її відсутність на роботі 18 та 19 липня 2011 року є фіктивними, в них не видно часу їх складання. Вона була на роботі, проте адміністратором ОСОБА_10 та директором ОСОБА_5 не була допущена до роботи. З моменту звільнення вона не працює, тому час вимушеного прогулу вона визначає за період з середини липня по серпень 2011 року в сумі 1311 грн. 66 коп., з травня 2012 року по серпень 2012 року в сумі 3497 грн. 76 коп., з травня по серпень 2013 року - в сумі 3497 грн. 76 коп. із розрахунку її середньомісячного заробітку 874 грн. 44 коп. З урахуванням тривалості її моральних страждань збільшила позов в частині відшкодування моральної шкоди до 20000 грн.. В уточненому позові просила визнати незаконними та скасувати накази №134/1-К від 03.08.2011 року та №137/1-К від 11.08.2011 року про звільнення її з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України, визнати розірвання трудового договору і звільнення з роботи незаконним, поновити на роботі чергової корпусу державного підприємства «Лікувально - оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук України, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8307 грн.18 коп. та моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 вересня 2013 року позов ОСОБА_3 до державного підприємства «Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук України, третя особа ОСОБА_5, про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та його скасування, визнання розірвання трудового договору та звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано рірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_3 з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України незаконними.

Визнано наказ №134/1-К від 03 серпня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_3» та наказ №137/1-К від 11 серпня 2011 року «Про внесення змін до Наказу №134/1-К від 03.08.2011 року» про звільнення з роботи ОСОБА_3 за п.4 ст.40 КЗпП України (прогул без поважних причин) незаконними та скасовано їх.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_3 з п.4 ст.40 КЗпП України (прогул без поважних причин) на звільнення за п.2 ст.36 КЗпП України ( у зв'язку з закінченням строку трудового договору) з 31 серпня 2011 року.

Стягнуто з державного підприємства «Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук України (м.Бердянськ, вул. Макарова, 12, ідентифікаційний код 05447585) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 липня по 31 серпня 2011 року в сумі 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) гривень 66 копійок, з відрахуванням підприємством з цієї суми податку на прибуток і інших обов'язкових платежів.

Стягнуто з державного підприємства «Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук України (м.Бердянськ, вул. Макарова, 12, ідентифікаційний код 05447585) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) у відшкодування моральної шкоди 500,00 (п'ятсот) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства «Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук України судовий збір в дохід держави в сумі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить заочне рішення суду в частині зміни формулювання причин її звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України (прогул без поважних причин) на звільнення по п.2 ст.36 КЗпП України ( у зв'язку із закінченням строку трудового договора) з 31 серпня 2011 року скасувати;

- поновити її на попередній роботі в якості чергової корпусу в Державному підприємстві «Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук з 18 липня 2011 року;

- в частині стягнення середнього зарабвтку за час вимушеного прогулу змінити, стягнути з Державного підприємства «Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу

з 18 липня по 31 серпня 2011 року 1311 грн. 66 коп.; з травня по серпень 2012 року 3497 грн. 76 коп., з травня по серпень 2013 року 3497 грн. 76 коп., а всього 8307 грн. 18 коп.;

- в частині відшкодування моральної шкоди заочне рішення змінити, стягнути з Державного підприємства «Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної Академії Наук України на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 тис. грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не може бути розглянута апеляційним судом за таких підстав.

В матеріалах справи міститься вступна та резолютивна частина оскаржуваного заочного рішення суду від 19 вересня 2013 року (а.с.106), а також повне заочне рішення суду від 19 вересня 2013 року (а.с.107-111) в мотивувальній і резолютивній частині яких є арифметичні помилки та неузгодженності.

Так, в описовій частині оскаржуваного заочного рішення суду (а.с.107 зворот-108) зазначено, що позивачка ОСОБА_7 визначає час вимушеного прогулу за період з середини липня по серпень 2001 року в сумі 1311,66 грн.

В мотивувальній частині оскаржуваного заочного рішення суду (а.с.110,а.с.110 зворот) зазначено, що …»вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню лише в межах дії строкового трудового договору за 2011 рік, тобто з моменту незаконного звільнення з 19.07.2011 року по 31 серпня 2011 року, до закінчення дії договору, що становить суму 1311,66 грн., виходячи з розрахунку її середньомісячного заробітку 874,44 грн. ( 437, 22 грн. за липень + 874,44 за серпень), оскільки в липні позивач відпрацювала 4 зміни з 8 належних, як вбачається з графіку на липень 2011 року.

Отже з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 належить задовольнити частково, лише в частині визнання незаконним звільнення та розірвання з нею трудового договору за прогул, визнання незаконними та скасування наказів про її звільнення, зміни формулювання причини звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України на п.2 ст.36 КЗпП України, стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1136,66 грн…».

Таку ж суму боргу ( 1136,66 грн) стягнув суд, зазначивши про це у вступній та резолютивній частині оскаржуваного заочного рішення суду, а також в резолютивній частині повного заочного рішення.

Суд першої інстанції на вказані у вступній та резолютивна частині оскаржуваного заочного рішення від 19 вересня 2013 року, а також в мотивувальній і резолютивній частині повного вказаного рішення арифметичні помилки уваги не звернув і заходів щодо їх виправлень не здійснив.

У відповідності до ч.1 ст.219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_7 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 вересня 2013 року у вказаній справі не може бути розглянута апеляційним судом, а зазначена цивільна справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для її належного оформлення шляхом виправлення арифметичних помилок і неузгодженостей.

Керуючись ст.297 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Зняти з апеляційного розгляду справу з апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення суми боргу.

Справу повернути до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя для виправлення арифметичних помилок.

Надати строк для усунення недоліків до 20 серпня 2013 року, після чого справу направити до апеляційного суду Запорізької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

судді:

. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає __ з наступних підстав.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 ____

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 вересня 2013 року у цій справі _________

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: