Рішення № 3465062, 03.03.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2009 р.

Справа № 5/5337

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро" м. Київ

до Фермерського господарства "Мир" смт. Білогір'я Хмельницької області

про стягнення 602046,79 грн.

суддя Грамчук І.В.

За участю представників сторін :

позивача: Кривобок В.В. –представник за довіреністю

відповідача: - не з’явились

У судовому засіданні прийнято рішення, так як у засіданні суду 25 лютого 2009р. оголошувалась перерва.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на власну користь 602046,79 грн. залишку заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності, з яких сума основного боргу - 440 640,79 грн.; пеня - 6 300,54 грн.; різниця суми боргу за індексом інфляції - 9 694,10 грн.; штраф - 44 064,08 грн.; проценти за користування товарним кредитом - 24 448,19 грн.; дооцінка ціни товару за зростанням курсу долара США - 63 696,59 грн.; 3% річних - 792,34 грн.; проценти за неправомірне користування грошима - 12 410,16 грн.

В судовому засіданні повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Оскільки відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, суд вважає за можливе вирішити спір згідно ст.75 ГПК України. Про час і місце судового засідання відповідач належним чином повідомлений.

Факсограмою 25.02.2009р. відповідачем надіслано платіжне доручення №60 від 18.02.2009р., яким підтверджується часткова сплата суми боргу у розмірі 10000,00грн.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва на умовах товарного кредиту від 18.03.2008р. за № 183-08/з, згідно якого постачальник (надалі позивач) зобов'язувався передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві (надалі відповідачу) продукцію для співробітництва (товар) , а відповідач зобов'язувався прийняти вказаний товар і за нього за нього певну грошову суму, а також проценти за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 даного договору товар (його ціна, у т.ч. ПДВ ), отриманий відповідачем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, відповідач сплачує на користь постачальника проценти. Ціна товару, форма та порядок розрахунків вказується в специфікації та угоді №1 про внесення змін та доповнень вищевказаного договору (специфікації) від 14.07.2008р. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті згідно специфікації та угоді №1 про внесення змін та доповнень вищевказаного договору (специфікації) від 14.07.2008р. Суму договору становить загальна ціна товару та сума належних до сплати процентів.

Строк оплати ціни товару та нарахованих процентів зазначаються у специфікації (п.п.4.4 договору) та в угоді №1 про внесення змін та доповнень вищевказаного договору (специфікації) від 14.07.2008р.

Договором передбачено, що сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання відповідача існують і підлягають сплаті у гривнях. Сума у гривнях, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента суми договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті згідно специфікації на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем суми договору (її неоплаченої частини) (п.п. 4.5).

Згідно п.п 4.7 договору від 18.03.2008р. за № 183-08/з строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару відповідачем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті остання сума відстроченого платежу.

Підпунктом 4.9 даного договору передбачено, що розмір процентів, які відповідач сплачує на користь позивача за користування товарним кредитом, становить подвійну облікову ставку НБУ (на дату підписання цього договору) від ціни товару, переданого на умовах товарного кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов'язання згідно умов договору поставки продукції для сільгоспвиробництва на умовах товарного кредиту від 18.03.2008р. за № 183-08/з, Специфікації №1 та угоди №1 про внесення змін та доповнень вищевказаного договору (специфікації №1) від 14.07.2008р., а саме поставив відповідачу товар на суму 470640,79 грн. Зазначене підтверджується копіями: видаткової накладної № ХМ-0000005 від 29.04.2008р. на суму 6240,78 грн. та довіреності серії ЯОВ № 207519 від 29.04.2008р.; видаткової накладної №ХМ-0000011 від 17.07.2008р. на суму 282696,83 грн. та довіреності серії НБМ № 416667 від 17.07.2008р; видаткової накладної №ХМ-0000012 від 18.07.2008р. на суму 170067,98 грн. та довіреності серії НБМ № 416668 від 18.07.2008рта; видаткової накладної №ХМ-0000014 від 12.08.2008р. на суму 11635,20 грн. та довіреності серії ЯПД № 136676 від 12.08.2008р.

Відповідач розрахунок за поставлений товар провів частково, що підтверджується копіями платіжних доручень за № 108 від 25.04.2008р. на суму 5000,00 грн.; за № 275 від 13.08.2008р. на суму 5000,00 грн.; за № 278 від 14.08.2008р. на суму 10000,00 грн.; за № 22 від 03.09.2008р. на суму 5000,00 грн.; за № 68 від 24.09.2008р. на суму 5000,00 грн.

Основна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 440 640,79 грн.

Відповідно до п.п.4.3 договору, суму боргу становить загальна ціна товару та належних до сплати процентів. Згідно п.п.4.9 договору відповідач мав сплатити 20% річних за користування товарним кредитом (0,055% в день). Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару та закінчується днем, в який згідно договору підлягає остання сума відстроченого платежу (п.п. 4.7).

Згідно п.п 8.3.2 договору від 18.03.2008р. за № 183-08/з за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідач має нести відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також сплатити 10% штрафу та проценти за неправомірне користування грошима в розмірі 48% річних з простроченої суми. Крім того, згідно п.4.5. договору, на день фактичної оплати покупцем ціни товару, у разі зростання офіційного курсу іноземної валюти до української гривни, ціна товару автоматично збільшується на таку різницю. В іншому згідно п.8.1. договору відповідач несе відповідальність за законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач за прострочку виконання грошового зобов’язання нарахував суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідачем становила 602046,79 грн. залишку заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності, з яких сума основного боргу - 440 640,79 грн.; пеня - 6 300,54 грн.; різниця суми боргу за індексом інфляції - 9 694,10 грн.; штраф - 44 064,08 грн.; проценти за користування товарним кредитом - 24 448,19 грн.; дооцінка ціни товару за зростанням курсу долара США - 63 696,59 грн.; 3% річних - 792,34 грн.; проценти за неправомірне користування грошима - 12 410,16 грн.

Остання відповідачем до моменту подання позову не сплачена, на підтвердження протилежного відповідачем доказів не надано.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача 602046,79 грн. заборгованості.

Після подання позову відповідачем надіслано платіжне доручення № 60 від 18.02.2009р. про часткову сплату основного боргу на суму 10000,00 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 692 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГКУ).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення 602046,79 грн. заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності, з яких сума основного боргу - 440 640,79 грн.; пеня - 6 300,54 грн.; різниця суми боргу за індексом інфляції - 9 694,10 грн.; штраф - 44 064,08 грн.; проценти за користування товарним кредитом - 24 448,19 грн.; дооцінка ціни товару за зростанням курсу долара США - 63 696,59 грн.; 3% річних - 792,34 грн.; проценти за неправомірне користування грошима - 12 410,16 грн. Заявлена сума заборгованості підтверджується належними у справі доказами.

Проте, після подання позову відповідачем частково заявлена сума основного боргу у розмірі 10000,00 грн. сплачена. На підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 60 від 18.02.2009р. Тому в цій частині провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Решта позовних вимог заявлених позивачем, а саме 430640,79 грн. - основного боргу; 6 300,54 грн. - пені; 9694,10 грн. - різниці суми боргу за індексом інфляції; 44064,08 грн. - штрафу; 24448,19 грн. - процентів за користування товарним кредитом; 63 696,59 грн. - дооцінки ціни товару за зростанням курсу долара США; 792,34 грн. - 3% річних; 12 410,16 грн. - процентів за неправомірне користування грошима, відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджено належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 592046,79 грн. заборгованості (основний борг, пеня, різниця суми боргу за індексом інфляції, штраф, проценти за користування товарним кредитом, дооцінка ціни товару за зростанням курсу долара США, 3% річних та проценти за неправомірне користування грошима).

В решті позову провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1.1 ст. 80 ГПК України із вищевикладених підстав.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15, 33, 44, 49, 80 (п.1-1), 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", м. Київ до фермерського господарства "Мир", смт. Білогір'я, Хмельницької області про стягнення 602046,79 грн. задоволити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Мир", смт. Білогір'я, Хмельницької області (вул. Ломоносова, 15, код 32191855) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", м. Київ (вул. Васильківська, 31/17, код ЄДРПОУ 34397543) основного боргу - 430640,79 грн. (чотириста тридцять тисяч шістсот сорок гривень 79 коп.); пеня - 6300,54 грн. (шість тисяч триста гривень 54 коп.); різниця суми боргу за індексом інфляції - 9694,10 грн. (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири гривні 10 коп.); штраф - 44064,08 грн. (сорок чотири тисячі шістдесят чотири гривні 08 коп.); проценти за користування товарним кредитом - 24 448,19 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста сорок вісім гривень 19 коп.); дооцінка ціни товару за зростанням курсу долара США - 63696,59 грн. (шістдесят три тисячі шістсот дев'яносто шість гривень 59 коп.); 3% річних - 792,34 грн. (сімсот дев'яносто дві гривні 34 коп.); проценти за неправомірне користування грошима - 12 410,16 грн. (дванадцять тисяч чотириста десять гривень 16 коп.); 6020,47 грн. (шість тисяч двадцять гривень 47 коп.) державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Провадження у справі щодо стягнення 10000,00 грн. основного боргу припинити.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 3 примірників: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3- відповідачу