Ухвала суду № 34648583, 04.11.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04.11.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :

Мишинчук Н.С./ головуючої /

Демченка С.М., Феєра І.С.

з участю прокурора Міцовди К.Д.

підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 8 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого:

- вироком Тячівського районного суду від 7 травня 2012 року за . 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком один рік;

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки три місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано ОСОБА_5 невідбуту частину покарання за попереднім вироком, тобто Тячівського районного суду від 7 травня 2012 року і остаточно до відбуття призначено ОСОБА_5 - три роки шість місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати ОСОБА_5 з 8 серпня 2013 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взято його під варту в залі суду.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 громадянина України, без освіти, одруженого, не працюючого, раніше судимого:

- вироком Тячівського районного суду від 23 серпня 2004 року за ч. 2 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком один рік;

- вироком Тячівського районного суду від 24 травня 2005 року за ст. 198 КК України на один рік позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тячівського районного суду від 23 серпня 2004 року і остаточно до відбуття призначеного - один рік два місяці позбавлення волі;

- вироком Тячівського районного суду від 20 червня 2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тячівського районного суду від 24 травня 2005 року і остаточно до відбуття призначено - три роки шість місяців позбавлення волі;

- вироком Тячівського районного суду від 30 листопада 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в три роки;

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки три місяці позбавлення волі; за ч. 1 ст. 304 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 - чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком, тобто Тячівського районного суду від 30 листопада 2011 року, і остаточно до відбуття призначено ОСОБА_4 - чотири роки три місяці позбавлення волі.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати ОСОБА_4 з 8 серпня 2013 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взято його під варту в залі суду.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 117, 60 грн. судових витрат за проведену в справі дактилоскопічну експертизу на користь НДКЦ при ГУМВС України в Закарпатській області.

Вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у тому, що вони 16 червня 2012 року о 22 год., за попередньою змовою між собою, проникли всередину підсобного приміщення сараю, розташованого на території житлового будинку АДРЕСА_3 та таємно викрали звідти електрозварювальний апарат, вартістю 4000 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.

Окрім того, підсудний ОСОБА_4 достовірно знаючи, що підсудний ОСОБА_5 є неповнолітнім, втягнув його у злочинну діяльність - вчинення крадіжки.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підсудного ОСОБА_5 просить змінити вирок щодо його підзахисного у зв'язку з суворістю призначеного йому покарання та застосувати до нього ст. 75 КК України, тобто звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням. Вважає, що суд не в повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме: активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, молодий вік ОСОБА_5, відсутність претензій з боку потерпілого, відшкодування шкоди та наявність на його утриманні неповнолітньої дитини та жінки, що підсудний виріс в багатодітній малозабезпеченій сім'ї. Вважає, що наявність декількох пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин є підставами для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, а норма ст. 75 КК України не містить обмежень щодо повторного її застосування.

Засуджений ОСОБА_5.в своїй апеляції просить вирок змінити і пом'якшити призначене йому покарання, застосувати ст. 69 КК України . Просить взяти до уваги його щире каяття та наявність на утриманні неповнолітньої дитини дружини, що виріс і проживає в багатодітній малозабезпеченій сім'ї.

В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить змінити вирок, пом'якшити йому покарання. Вважає, що суд не врахував , що він активно сприяв розкриттю злочину, свою вину визнав, щиро розкаявся, відшкодував потерпілому завдану матеріальну шкоду, що на утриманні має двох малолітніх дітей і являється єдиним годувальником сім'ї .

В запереченні на подані апеляції, прокурор просить залишити їх без задоволення, як необгрунтовані. Вважає, що суд виніс законний та справедливий вирок, підстав для його скасування немає, як і підстав для застосування засудженим ст. ст. 69, 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляцій, пояснення захисника ОСОБА_7 та підсудного ОСОБА_5, які просилили вирок змінити, захисника ОСОБА_6 та підсудного ОСОБА_4 про підтримання апеляції та її задоволення, заслухавши останнє слово підсудних про їх щире каяття у вчиненому та прохання про пом`якшення покарання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.

Подія злочину, доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 304 КК України, і правильність кваліфікації їх дій у апеляціяхї не оспорюються, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 365 КПК України (1960 року) перевіряє вирок в межах доводів апеляцій щодо призначеної міри покарання.

Статтею 65 КК України визначено, що при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як установлено вивченням справи, суд належно виконав зазначені вимоги закону, при призначенні покарання врахував усі пом'якшуючі обставини та дані про особи підсудних, в тому числі і ті, з якими вони пов'язують свої апеляційні вимоги , зокрема щире каяття, повне добровільне відшкодування матеріальної шкоди. Узято до уваги судом і думку потерпілого, який не наполягав на призначенні суворого покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у зв'язку з чим суд призначив : ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді трьох років трьох місяців позбавлення волі, що становить майже найнижче покарання, передбачене санкцією цією статті та ОСОБА_4 за сукупністю ч.3 ст. 185 та ч. 1 ст. 304 КК України чотири роки позбавлення волі, що також не є найсуворішим покаранням відповідно до санкцій вказаних статтей.

Разом із тим, суд обґрунтовано зважив на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчинили злочин в період іспитового строку, і дійшов правильного висновку про необхідність призначення їм покарання з відбуттям такого в місцях позбавлення волі.

Доводи захисника ОСОБА_7 про відсутність обмежень щодо повторного застування ст. 75 КК України є помилковими та не ґрунтуються на законі.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України та згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», в разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Закон не містить обмежень щодо повторного застосування ст. 75 КК України лише стосовно особи, яка вчинила новий злочин після звільнення її від призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК України.

При призначенні покарання за сукупністю вироків судом першої інстанції було дотримано вимоги ч.4 ст. 71 КК України, відповідно до якої остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Новий злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, вчинено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у червні 2012 року, тобто протягом іспитового строку, встановленого їм за попередніми вироками. Так, ОСОБА_5 за попереднім вироком , тобто вироком Тячівського районного суду від 7 травня 2012 року засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком на один рік, та ОСОБА_4 - за вироком Тячівського районного суду від 30 листопада 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком на три роки. Призначене за цими вироками покарання підсудні не відбули.

З урахуванням цього, прохання про пом`якшення покарання не може бути задоволено, оскільки застосування ст. 69 КК України до покарання, призначеного за сукупністю вироків, законом не передбачено . Немає підстав і для застосування ст. 75 КК України, оскільки підсудні не дотримались вимоги даної норми закону при виконанні ними попереднього вироку, яка полягає у невчиненні нового злочину під час іспитового строку.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України у редакції Закону 1960 року, Перехідних Положень КПК України у редакції Закону 2012 року, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 8 серпня 2013 року. щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - залишити без зміни, а апеляції засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Судді: