Ухвала суду № 34647268, 04.11.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 221/4092/2012 Провадження № 22-ц/772/3431/2013Головуючий в суді першої інстанції: Чернюк І.В.Категорія: 27Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Колоса С.С., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3; відповідача ОСОБА_4 і її представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

В с т а н о в и л а :

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 18 січня 2012 року в сумі 26 376,90 гр.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 26 376,90 гр. та судовий збір в сумі 485,77 гр.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким в позовних вимогах до неї відмовити.

Зазначила, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, а рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

У судовому засіданні відповідач і її представник підтримали апеляційну скаргу і просять задовольнити її. Відповідач ОСОБА_4 підтвердила, що обидві розписки - одна подана нею (а. с. 25), а друга подана позивачем (а. с. 24), являються оригіналом. Обидві вони написані нею особисто і підписані нею, проте вона не змогла пояснити як сталося так, що існує оригінал розписки у двох екземплярах.

Позивач і її представник заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити і залишити без зміни законне рішення суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 18 січня 2012 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_2 у позику 8 780 доларів США і зобов'язалася повернути позику до 25 січня 2012 року, про що видала власноручно написану розписку (а. с. 24).

Із позиченої суми грошових коштів відповідач частину коштів в сумі 5 480 доларів США повернула, а по решті - 3 300 доларів США відповідач по закінченні визначеного розпискою терміну, своє зобов'язання по поверненню коштів не виконала.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики згідно боргової розписки відповідача, яка не спростувала його дійсність і не оспорила його у встановленому законом порядку.

При цьому, під час розгляду справи в суді висновком експерта № 434-П від 24.12.2012 року підтверджено, що рукописний текст в розписці від 18.01.2012 року (а. с. 24) та підпис навпроти прізвища «ОСОБА_4» у цій же розписці виконані ОСОБА_4; рукописний текст на фрагментах аркушів розписки від 18.01.2012 року (а. с. 25) та підпис на одному із фрагментів цієї розписки виконані ОСОБА_4. Експертом не виявлено ознак, які б вказували на виконання почерку та підписів в розписках на аркушах справи 24 і 25, у незвичайному стані (а. с. 59-69).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Зі змісту укладеного між сторонами договору позики від 18 січня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_2 надала ОСОБА_4 у власність грошові кошти у сумі 8 780 доларів США, на строк до 25 січня 2012 року, а ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання повернути своєчасно цю суму грошових коштів.

Такі умови укладеної між сторонами угоди відповідають умовам договору позики. Із таких обставин випливають цивільні правовідносини, які регулюються правовою нормою закріпленою у параграфі 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка або інший документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми.

Про отримання грошових коштів і про взяте зобов'язання їх повернення ОСОБА_4 надала розписку (а. с. 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сторони домовилися про відповідні строки повернення позики, що відобразили у розписці: до 25 січня 2012 року (а. с. 24).

Відповідач із загальної суми позики повернула частину, тому залишок боргу складає 3 300 доларів США, що відповідно встановленого НБУ курсу долара відносно гривні складає 26 376,90 гр. (3 300 х 7,993).

Стаття 1050 ЦК України визначає наслідки порушення договору позичальником, відповідно до правил якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги в частині повернення суми боргу в сумі 26 376,90 гр. ґрунтуються на законі, а тому підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги відповідача в тому, що вона повернула борг позивачу і та при ній порвала її боргову розписку й викинула її шматки у сміттєве відро, які вона потім підібрала і зберегла спростовуються таким.

Стаття 545 ЦК України надає визначення підтвердження виконання зобов'язання. Частиною 1 передбачено, що кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторі борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає (частина 2). Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (частина 3).

Такі вимоги закон ставить на підтвердження виконання боржником взятого зобов'язання. Проте, відповідач у судовому засідання не довела виконання свого зобов'язання саме існуванням таких обставин. Відповідач не надала розписку позивача про одержання виконання зобов'язання в повному обсязі; не надала і належного боргового документа, який знаходився у позивача. Надавши такий борговий документ у шматочках, відповідач не змогла пояснити обставин виникнення й існування точно такого ж самого за змістом боргового документа у позивача.

У цьому випадку не можуть бути застосовані правила частини 3 ст.545 ЦК України на підтвердження виконання боржником свого обов'язку у випадку наявності пошматованого боргового документа у відповідача, оскільки не оспорений і не спростований відповідачем борговий документ знаходиться саме у кредитора - позивача по справі.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно ухвалено рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним, а отже, не підлягає до скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двох місяців.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ С.С. Колос

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська