Постанова № 34645351, 01.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2013 року № 813/6888/13-а

12 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представників позивача Фостяк О.Я., Холод І.О.

представник відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0001642210/3130, прийнятого 29.08.2013 р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача не прибув, повідомлений належним чином, у судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував повністю з тих підстав, що позивачем не здійснювалися господарські операцій з зазначеними у акті перевірки контрагентами, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників позивача, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області з 20.08.2013 р. по 23.08.2013 р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Ромус-Поліграф» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Викуп» за період липень-жовтень 2011 року, ТзОВ «АРС Трейд» за період березень, травень, червень 2011 року, ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» за період листопад, грудень 2011 року, ТзОВ «Укрміксі» за період січень-березень 2013 року, про що 23.08.2013р. складено акт № 347/22-10/25551379 (т.1 а.с.11-51).

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 29.08.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001642210/3130 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 340008,95 грн. (основний платіж 236175,04 грн., штрафна санкція - 103833,91 грн.) (т.1 а.с.10).

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є викладений у акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 236175,04 грн., в т.ч.: за 2011 рік на суму 149382,31 грн. (в т.ч. за березень на 8400,0 грн., за травень на 10825,55 грн.. за червень на 9283,67 грн., за липень на 15484,36 грн., за серпень на 12518,86 грн.. за вересень на 16522,58 грн., за жовтень на 34471,19 грн., за грудень на 41876,1 грн.); за 2013 рік на суму 86792,73 грн. (в т.ч. за січень на 51382,17 грн., за лютий на 28362,06 грн., за березень на 7048,5 грн.).

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ «Викуп», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Укрміксі», а тому за висновками акта перевірки позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 236175,04 грн.

Таких висновків при перевірці позивача відповідач дійшов з огляду на акти зустрічних звірок ТОВ «Викуп», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Укрміксі» у яких зазначено, що вказані СГД не знаходиться за податковою адресою, у даних підприємств відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, що на думку податкових органів свідчить про нікчемність усіх правочинів здійснених вказаними підприємствами.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи судом встановлено укладення позивачем:

- з ТОВ «АРС Трейд» договору поставки від 04.01.2011 р. №4, за яким ТОВ «АРС Трейд» зобов'язується поставити товар: канцтовари в асортименті, а покупець - ТзОВ «Ромус-Поліграф» - прийняти та оплатити його на умовах, передбачених договором.

Отримання товару за вказаним договором підтверджується видатковими накладними: №РН-3-31012 від 31.03.2011 на суму 50400,00 грн., №РН-5-03005 від 03.05.2011 на суму 68319,28 грн., №РН-6-01043 від 01.06.2011 на суму 55702,00 грн. та податковими накладними №40 від 31.03.2011 на суму 50400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8400,00 грн., №43 від 03.05.2011 на суму 68319.28 грн., в т.ч. ПДВ - 11386,55 грн., №114 від 01.06.2011 на суму 55702,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9283,67 грн., оплата проведена у безготівковому порядку згідно долучених виписок з банку.

- з ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» договору поставки від 01.11.2011 р. №1/11 , за яким ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» зобов'язується поставити та передати у власність товар згідно із заявками покупця - ТзОВ «Ромус-Поліграф» в асортименті та по цінах, вказаних у рахунках або накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Отримання товару за вказаним договором підтверджується видатковими накладними: №РН-11-0825 від 08.11.2011 на суму 63504,80 грн., №РН-12-0141 від 01.12.2011 на суму 184385,80 грн. та податковими накладними №263 від 08.11.2011 на суму 63504,80 грн., в т.ч. ПДВ - 10584,13 грн., №40 від 01.12.2011 на суму 184385,80 грн., в т.ч. ПДВ -30730.97 грн., оплата проведена у безготівковому порядку згідно долучених виписок з банку.

- з ТОВ «Викуп» договору поставки від 01.02.2011 р. №113, за яким ТОВ «Викуп» зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ТзОВ «Ромус-Поліграф» товар згідно із заявками покупця в асортименті та по цінах, вказаних у рахунках або накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Отримання товару за вказаним договором підтверджується видатковими накладними: №РН-8-01050 від 01.08.2011 на суму 75113,05 грн., №980 від 03.10.2011 на суму 121327,16 грн., №РН-10-2121 від 21.10.2011 на суму 85500,00 грн. та податковими накладними №14 від 01.07.2011 на сум) 92906,16 грн., в т.ч. ПДВ - 15484,36 грн., №60 від 01.08.2011 на суму 75113,05 грн., в т.ч. ПДВ - 12518.84 грн., №120 від 01.09.2011 на суму 99135,40 грн., в т.ч. ПДВ - 16522,57 грн., №78 від 03.10.2011 на суму 121327,23 грн., в т.ч. ПДВ - 20221,21 грн., №462 від 21.10.2011 на суму 85500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14250,00 грн., оплата проведена у безготівковому порядку згідно долучених виписок з банку .

- з ТзОВ «Укрміксі» укладено договір поставки від 01.10.2012 р. №10142, за яким ТзОВ «Укрміксі» зобов'язується поставити товар, а покупець - ТОВ «Ромус-Поліграф» прийняти його і оплатити в терміни, зазначені в договорі. Товар передається продавцем покупцю по накладній, в якій вказується найменування, кількість та ціна.

Отримання товару за вказаним договором підтверджується видатковими накладними: №8/01-03 від 08.01.2013 на суму 21000,83 грн., №16/01-02 від 16.01.2013 на суму 23816,87 грн.. №25/01-03 від 25.01.2013 на суму 58849,21 грн., №30/01-05 від 30.01.2013 на суму 81749,11 гри.. №31/01-16 від 31.01.2013 на суму 122877,00 грн., №8/02-05 від 08.02.2013 на суму 22549,32грн.. №15/02-05 від 15.02.2013 на суму 15220,42 грн., №20/02-02 від 20.02.2013 на суму 19733,42 грн., №22/02-02 від 22.02.2013 на суму 88972,56 грн., №27/02-04 від 27.02.2013 на суму 23696,65 грн., №7/03-06 від 07.03.2013 на суму 20824,93 грн.,№ 15/03-06 від 15.03.2013 на суму 21466,09 грн. та податковими накладними №84 від 08.01.2013 на суму 21000,83 грн., в т.ч. ПДВ - 3500,14 грн., №303 від 16.01.2013 на суму 23816,87 грн., в т.ч. ПДВ - 3969,48 грн., №503 від 25.01.2013 на суму 58849,21 грн., в т.ч. ПДВ - 9808,20 грн., №590 від 30.01.2013 на суму 81749,11 грн., в т.ч. ПДВ - 13624.85 грн., №662 від 31.01.2013 на суму 122877,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20479,50 грн., №164 від 08.02.2013 на суму 22549,32 грн., в т.ч. ПДВ - 3758,22 грн., №324 від 15.02.2013 на суму 15220.42 гри., в т.ч. ПДВ - 2536,74 грн., №425 від 20.02.2013 на суму 19733,42 грн., в т.ч. ПДВ - 3288,90 грн., №484 від 22.02.2013 на суму 88972,56 грн., в т.ч. ПДВ - 14828,76 грн., №584 від 27.02.2013 на суму 23696,65 грн.. в т.ч. ПДВ - 3949,44 грн., №137 від 07.03.2013 на суму 20824,93 грн., в т.ч. ПДВ - 3470,82 грн., №295 від 15.03.2013 на суму 21466,09 грн., в т.ч. ПДВ - 3577,68 грн., оплата проведена у безготівковому порядку згідно долучених виписок з банку .

Наявність у позивача приміщень для можливості зберігати отримані товари від ТОВ «Викуп», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Укрміксі» підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.2012р. (т.3 а.с.10-12).

Згідно пояснень керівника позивача, придбаний товар у ТОВ «Викуп», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Укрміксі» доставлявся згідно усної домовленості продавцями, а приймався за безпосередньої участі керівника позивача, про що свідчать підписи у видаткових накладних на товар. Керівник позивача пояснив, що оскільки позивач окремо не сплачував вартості витрат на транспортування товару, то документи по транспортуванню товару у продавців не вимагалися.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТОВ «Викуп», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Укрміксі» щодо придбання товарів і послуг, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту, є безпідставними.

Також у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТОВ «Викуп», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Укрміксі» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТОВ «Викуп», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Укрміксі», і в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ТОВ «Викуп», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Укрміксі» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТОВ «Викуп», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Укрміксі». Відтак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Судом встановлено, що всі податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Викуп», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «Укрміксі» оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Оскільки предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування то не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2295 грн. (т.1 а.с.9), такий то відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області № №0001642210/3130 від 29.08.2013 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф» (м. Львів вул. Широка 81, ЄДРПОУ 25551379) судовий збір в сумі 2295 (дві тисячі двісті дев'яносто пять) грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2013 року о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.