Рішення № 34644266, 25.10.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9432/13-ц

Провадження № 2/127/3486/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Сичук М. М.,

при секретарі Гороховій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Євгеніни та ОСОБА_5 за участю третьої особи без самостійних вимог Третьої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Євгеніни та ОСОБА_5 про визнання спадщини відумерлою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в квітні 2013 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання права власності та просила суд постановити рішення, яким встановити факт постійного проживання із ОСОБА_6, яка померла 15 червня 2011 року та визнати за нею право власності на спадкове майно ОСОБА_6

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 червня 2011 року померла ОСОБА_6, яка постійно проживала та була зареєстрована за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 40/37. ОСОБА_7 була одинокою, ні рідних, ні близьких в неї не залишилось. Біля шести років позивач постійно проживала із ОСОБА_7, але не була зареєстрована за вищевказаною адресою, допомагала, надавала моральну та матеріальну підтримку, вони спільно вели домашнє господарство, несли витрати на продукти харчування, сплачували за комунальні послуги. Заповіт спадкодавцем на складався, спадкоємців у неї не має. Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру.

Позивач не може здійснити оформлення спадщини, тому змушена звернутися до суду із вищезазначеним позовом.

В ході судового розгляду справи до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 міської ради про визнання спадщини відумерлою.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що покійна ОСОБА_6 померла 15 червня 2011 року в м. Вінниці. Померлій належала квартира № 37 у буд. 40 по вул. 600-річчя в м. Вінниці. Квартира зареєстрована на праві приватної власності за померлою. Спадщина померлої спадкоємцями не прийнята, а тому позивач звернувся до суду із заявою про визнання її відумерлою та просить суд передати спірну квартиру у власність територіальної громади.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити в задоволенні зустрічного позову відмовити у звязку із його безпідставністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_8 в судовому засіданні первісний позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні, підтримала зустрічні позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні при вирішенні первісного та зустрічного позовів поклалася на розсуд суду.

Відповідача ОСОБА_3 а її представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення первісного та зустрічного позовів та просили суд відмовити в їх задоволенні у зв»язку з їх надуманістю та необґрунтованістю. ОСОБА_3 наполягала, що проживала однією сім»єю та здійснювала догляд за покійною саме вона.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засіданняне з»явилась з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник третьої особи Третьої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори до судового засідання не з»явилась, до суду надійшла її заява про розгляд справи у її відсутність,покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_6 вона знала дуже давно, так як та була хресною мамою її дитини. Повідомила, що ОСОБА_1 дуже допомагала покійній по господарству, прибирала, варила їсти. Вони фактично проживали разом. Покійна була трудоголіком, а тому усю хатню роботу виконувала ОСОБА_1 Також їй відомо, що на квартиру ОСОБА_6 претендують і інші люди, зокрема і студентка ОСОБА_6 ОСОБА_3, остання заходила до неї в гості, але однією сім»єю вони не проживали. Похованням займалась комісія, яка було створена Університетом, в якому працювала покійна. У ОСОБА_1 були ключі від квартири покійної.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що з покійною перебувала в трудових відносина на протязі тривалого часу. ОСОБА_6 більшу частину часу перебувала на роботі, була трудоголіком, сім»ї в неї не було. Часто говорила про свою «названу доньку» ОСОБА_3, називала її «доцею», казала, що це «її душа», в них були дуже близькі відносини, вони разом святкували свята. ОСОБА_3 її часто навідувала. Похованням займалась комісія Університету, яка збирала кошти, членами якої були і ОСОБА_11 з ОСОБА_3 ОСОБА_1 вона не знає та ніколи про неї не чула, вперше побачила її на 40 днів смерті ОСОБА_6 У покійної була картка,на якій було гроші, яка знаходиться в ОСОБА_9 по цей час. Давала офіційну відповідь, в якій стверджувала, що останні 6 років з покійною проживала ОСОБА_3, від чого не відмовляється.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що перебувала в тісних стосунках з покійною з 1991 року. Повідомила, що ОСОБА_6 була «рідною мамою» для ОСОБА_3 та вони жили разом, святкували свята. ОСОБА_13 та ОСОБА_1 ніколи не бачила. Похованням займався Університет. В квартирі покійної була часто, там були речі ОСОБА_3, вона мала своє ліжко. ОСОБА_3 сама з села та в Вінниці не мала де жити, зупинялась завжди в покійної, але ночувала не кожного дня. Протягом останніх 5 років ОСОБА_3 часто була в покійної.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що ОСОБА_6 працювала із нею. До 2000 року вони проживали в одному будинку. Хто останні 5 років із нею проживав не знає. Знає, що ОСОБА_3 було студенткою покійної. Похоронами займався Університет, членом комісії якої була і ОСОБА_3 З ОСОБА_1 вона познайомилась в лікарні, коли вони привели туди покійну на операцію. В історії хвороби ОСОБА_6 вписана ОСОБА_1, тому що так вийшло і потрібно було когось вписати. ОСОБА_3 брала участь в похоронах.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що покійна була її колегою. З 1991 року ОСОБА_6 говорила про ОСОБА_3, як про «рідну доньку», говорила що вона «її Іра», «її доця», остання там ночувала, вони були в дуже близьких відносинах. Коли ОСОБА_6 хворіла, то в ОСОБА_3 була зайнята особистим життям (виходила заміж) та її в місті не було, вона приїхала вже на похорони та приймала в них участь, поїхала за одягом померлої. ОСОБА_1 кошти на поховання не давала, дала свою частку грошей на купівлю спільного вінка. Коли був рік по смерті ОСОБА_9 повинна була за кошти які залишились на картковому рахунку купити пам»ятник, але цього так і не зробила, картка залишилась в неї. Акт про спільне проживання однією сім»єю з ОСОБА_3 посвідчувала. Останнім часом в гості до покійної не навідувалась. Знає, що на роботу приносила їжу покійній ОСОБА_14, яку спеціально для неї готувала, що це робила ОСОБА_1 ніколи не чула.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що з покійною перебувала в дружніх відносинах. Стверджує, що останні 5 років ОСОБА_6 проживала з ОСОБА_1 Коли померла мати покійної в 2002 році, ОСОБА_1 переїхала до неї жити. Вона вела господарство, прибирала, готувала, виносила сміття. В квартирі були особисті речі ОСОБА_1 В останньої є двоє синів, один з яких живе в Вінниці разом із нею, дружиною та дітьми, а інший син живе в селі. Але останні роки ОСОБА_1 проживала з покійною.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що покійна була хрещеною мамою його дитини. Знає її з 1982 року. Після того, як в 2002 році померла мати ОСОБА_6 до неї переїхала жити ОСОБА_1, в квартирі були її особисті речі. На поховання коштів не давав. Кошти, які є на картковому рахунку не знімав, вони залишились на пам»ятник.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що є юристом ЖЕК. Коли вона разом із іншими працівниками виходила за адресою місця проживання ОСОБА_1, то їх зустріла «головна по будинку», яка пояснила, що вона попереджена і все знає, ні під чим підписуватися не буде, сказала, що ОСОБА_1 за адресою (де живе разом із сином) не проживає. Інші сусіди не відмикали двері. До них вийшла літня жінка, жителька даного будинку та повідомила, що ОСОБА_1 є жителькою даного будинку уже останніх 30 років, від підпису відмовилась.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона було двірником в дворі будинку спірної квартири. Часто бачила ОСОБА_1, яка приходила до покійної, здійснювала за нею догляд. Вони запрошували її на чай.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Свідоцтва про смерть ОСОБА_19 1-АМ № 198322 ОСОБА_6 померла 15 червня 2011 року, про що у відділі реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 міського управління юстиції зроблено актовий запис про за №1556 від 17.06.2011 року.

Померлій ОСОБА_6 належала квартира № 37 у буд. 40 по вул. 600-річчя в м. Вінниці. Квартира зареєстрована на праві приватної власності за померлою на підставі свідоцтва про право власності на 1/2 квартири від 07.11.1996 року, виданого виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради згідно з рішенням від 07.11.1996 року № 818, та на підставі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 квартири, виданого 02.10.2002 року Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою.

Судом встановлено, що в матеріалах справи у наданій спадковій справі ОСОБА_6 містяться заяви ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_20 Всі посилались на факт проживання із померлою однією сімєю.

Стаття 10 ЦПК України регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У частині 1 ст. 11 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін на підставі належних доказів. Відповідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Про відмову від спадщини спадкоємець може заявити протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно врахувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п»ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім»єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

За п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 30.05.2008 року до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Так, в матеріалах справи наявні документи, які протирічать доводам позивача про проживання із спадкодавцем однією сім`єю, закрема зазначена вище спадкова справи із заявами інших осіб про прийняття спадщини на цій самій підставі (а.с. 46-76), Свідоцтво про поховання видане на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 114)., ОСОБА_20 від 12 грудня 2011 року складений сусідами, про те що ОСОБА_3 проживала та протягом останніх 6 місяців здійснювала догляд за ОСОБА_6В.(а.с. 115).

Суд вважає, що позивачем не доведено, що вона разом з покійною ОСОБА_6 жили саме як особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Суд прийшов до висновку, що відносини, які склалися між позивачем та ОСОБА_6, не можуть розцінюватись як сімейні в розумінні положень ст. 3 СК України, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин, які склалися між останніми, а саме, наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, участі в похованні тощо.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що сукупністю наданих доказів по справі, позивач не довела факту її проживання зі спадкодавцем однією сімєю більше п'яти років.

Вимога позивача в частині визнання права власності на спадкову квартиру є похідною від встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем більше п'яти років, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному об'ємі.

В свою чергу ОСОБА_2 міська рада звернулась до суду із зустрічною позовною заявою про визнання спадщини відумерлою.

Наполягає, що у зв`язку з тим, що у встановлений законом строк спадщина померлої ОСОБА_6 спадкоємцями не прийнята, то відповідно до п. 2 ст. 1299 ЦК України, в разі наявності спадкоємців, право власності на нерухоме майно в них на виникло.

Статтею 1277 ЦК України встановлено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 278 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, з урахування того, що позивачем ОСОБА_2 міською радою не було доведено відсутності у померлої ОСОБА_6 спадкоємців за законом, до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини крім позивача ОСОБА_1 також звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд вважає, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити у звязку із його недоведеністю.

Приписами статей 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В звязку з відмовою в задоволенні позову понесені сторонами судові витрати слід залишити за ними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1264, 1268, 1270, 1277 ЦК України, ст. 3 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 88, 213-215, 278 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Євгеніни та ОСОБА_5 за участю третьої особи без самостійних вимог Третьої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання права власності відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Євгеніни та ОСОБА_5 про визнання спадщини відумерлою відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: