Постанова № 34642047, 29.10.2013, Барський районний суд Вінницької області

справа № 125/1271/13

2-а/125/84/13

ПОСТАНОВА

іменем України

29.10.2013 Барський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Перверзєва С.В

при секретарі Данилів Л.Ю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дії суб,єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1Я звернувся до Барського районного суду із зазначеним позовом до Міністерства оборони України та просив визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 20 місячного грошового забезпечення та стягнути з відповідача різницю між перерахованою та отриманою сумами допомог у розмірі 88814,72 грн., що була призначена йому відповідно ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення (контузії травми або каліцтва)чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне.

10.03.2011 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за станом здоровя, що підтверджується витягом з наказу Міністра оборони України від 10.03.2011 року №234. 15.03.2011 року позивача визнано інвалідом 3 групи у звязку із захворюванням, що повязане із проходженням військової служби, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 18.03.2011 серії 10 ААА №681275. Після цього позивачем подано відповідну заяву та всі необхідні документи Відповідачу для нарахування та виплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги й ці документи були направлені Відповідачу через уповноважений орган.

Таким чином, 15.03.2011 року позивач набув права на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закону) та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення (контузії травми або каліцтва)чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі Постанова №499) (редакції чинної станом на час настання інвалідності) у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обовязків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок

захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до пятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 затверджено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії травми або каліцтва)чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, зокрема інвалідам IІI групи, виплачується у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 3 ч.2 п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31.12.2007 року виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10.04.1996 року № 925 та від 23.02.2002 року № 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року № 829.

Разом з тим, у грудні 2011 року Відповідачем було нарахована та виплачена через уповноважений орган (Вінницький обласний військовий комісаріат) вищезазначена одноразова грошова допомога у розмірі 111018,4 грн. (5550,92х20), тобто у значно меншому розмірі, ніж це передбачено частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 та виходячи зі змісту частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки при здійсненні підрахунків було невірно визначено кількість місячних грошових забезпечень, з яких обчислюється розмір одноразової грошової допомоги.

При виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Таким чином, спірні правовідносини між позивачем та Відповідачем виникли саме з 15.03.2011 - з часу встановлення інвалідності.

Таким чином, розрахунок суми грошової допомоги має здійснюватись на підставі грошового забезпечення та у розмірі, визначеному на момент встановлення інвалідності.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 36-місячного грошового забезпечення, з врахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, надбавкою за виконання особливо важливих завдань, надбавкою за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премію.

Приймаючи рішення щодо нарахування вказаної грошової допомоги Відповідач керувався вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2011 року № 815 «Про внесення змін до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), поранення(контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, відповідно до яких з 25.07.2011 року у пункт 2 Порядку внесені зміни, а саме в абзаці четвертому цифри і слово « 36-місячного» замінити цифрами і словом « 20-місячного».

Дані дії Відповідача, на думку позивача, є неправомірними, оскільки спірні правовідносини виникли 15.03.2011 року, тобто до внесення змін до Порядку, а тому нарахування грошової допомоги повинно було проводитись у відповідності до вимог абзацу 3 ч.2 п.2 Порядку, тобто у розмірі « 36-місячного грошового забезпечення» (5550,92х36=199833,12), а не у розмірі «20-місячного грошового забезпечення» (5550,92х20=111018,40).

Таким чином, різниця між фактично нарахованої та виплаченою і належною сумами одноразової грошової допомоги становить 88814,72 грн. (199833,12 111018,40).

Тобто, предметом позову є стягнення різниці між перерахованою та виплаченою сумою зазначеної одноразової грошової допомоги.

13.03.2013 року позивач звернувся із письмовою заявою до Відповідача з проханням провести перерахунок й виплату вищезазначеної одноразової грошової допомоги у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.

За дорученням Відповідача позивачу надано відповідь Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2013 року № 248/3/6/1571/449, яким Відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку й виплати вищезазначеної грошової допомоги у розмірі 36-місячного грошового забезпечення, а також визнано факт розрахунку даної грошової допомоги відповідно до вимог п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 (зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2011 р. №815.

Вказану відповідь позивач отримав 18.04.2013р.

Позивач ОСОБА_1Я в судове засідання не з,явився, але в письмовій заяві до суду просив справу слухати у його відсутності, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2М пред,явлений позов не визнала, посилаючись, що згідно діючого законодавства позивачу було здійснено нарахування і відповідна правова позиція була зазначена в письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення зі слідуючих підстав: судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що позивач проходив службу в Збройних силах України та 10.03.2011 року його звільнено з військової служби в запас за станом здоровя, що вбачається із витягу з наказу Міністра оборони України від 10.03.2011 року №234. 15.03.2011 року позивача визнано інвалідом 3 групи у звязку із захворюванням, що повязане із проходженням військової служби, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 18.03.2011 серії 10 ААА №681275.

Таким чином 15.03.2011 року позивач набув права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення (контузії травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або

перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (редакції чинної станом на 15.03.2011р.) у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Розмір місячного грошового забезпечення позивача на день звільнення складав 5550,92 грн.

Таким чином, неправомірно не донараховано й не виплачено позивачу частину одноразової грошової допомоги у розмірі 88814,72 грн. (199833,12 грн. сума коштів, що мала бути виплачена 111018,40 грн. сума коштів, що фактична виплачена = 88814,72 грн.).

З аналізу зазначених положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що визначальним моментом при забезпеченні соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей є повна відповідність такого забезпечення Конституції України та спеціальним Законам.

В той же час суд критично оцінює твердження відповідача, наведені у поданому ним запереченні, щодо спливу строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Так, як встановлено судом, позивачем в порядку досудового врегулювання спору подано скаргу на дії Міністерства оборони України 13.03.2013 року з проханням провести перерахунок й виплату вищезазначеної одноразової грошової допомоги у розмірі 36-місячного грошового забезпечення. За дорученням Відповідача позивачу надано відповідь Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2013 року № 248/3/6/1571/449, якою Відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку й виплати вищезазначеної грошової допомоги у розмірі 36-місячного грошового забезпечення. Вказану відповідь позивач отримав 18.04.2013 року, що не спростовано відповідачем. Згідно ч. 4 ст. 99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, оскільки для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Оскільки позов подано 17.05.2013 року, строк позовної давності на момент його подачі не сплинув, а тому твердження відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності є безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 94, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства, Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2013 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії травми або каліцтва)чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій та стягнення різниці між перерахованою та отриманою сумами допомог - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно вимог ст.ст. 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 20-місячного грошового забезпечення.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 різницю між перерахованою та отриманою сумами допомог у розмірі 88814,72 грн. (вісімдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 72 коп.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду протягом 10 діб.

СУДДЯ: