Рішення № 34640420, 01.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/826/13-ц Головуючий у І інстанції Медведев К.В.Провадження № 22-ц/780/6118/13 Доповідач у 2 інстанції ПанасюкКатегорія 29 01.11.2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Панасюка С.П.,

суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я , -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача 150.000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому з вини відповідача під час проходження військової служби.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.12.2009 року за висновками медико-соціальної експертної комісії позивачу була встановлена II група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. За твердженням позивача, 27.10.2010 року при повторному огляді висновками медико-соціальної експертної комісії інвалідність II групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, була підтверджена і встановлена довічно. Вказував, що з вини відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що на даний час він є інвалідом ІІ групи, позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання, він не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху за своє майбутнє та майбутнє сім'ї. У зв'язку із наведеним, просив стягнути із відповідача на його коирсть моральну шкоду в розмірі 150000 гривень.

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом при винесенні рішення було порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема судом першої інстанції неправомірно стягнуто моральну шкоду та не доведено вини відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне задовольнити її з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України №1059 від 19 листопада 2008 року його у званні підполковника звільнено із військової служби за станом здоров'я, та наказом командира військової частини А0152 від 25.11.2008 року №226 виключений зі списків особового складу з 25.11.2008 року.

Також встановлено, що за результатами огляду ОСОБА_1, проведеного комісією МСЕК 18 грудня 2009 року (через рік після звільнення з військової служби), позивачу встановлено безстроково ІІ групу інвалідності, яка пов»язана з виконанням обов»язків військової служби.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що в результаті проходження військової служби ОСОБА_1 отримав ушкодження здоров'я, йому встановлено ІІ групу інвалідності, що у свою чергу потягло заподіяння позивачу моральної шкоди, відповідальність за яку несе Міністерство оборони України.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Вирішуючи спір на підставі норм, які регулюють відносини щодо відшкодування шкоди у деліктних (позадоговірних) відносинах, суд не взяв до уваги, що всупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивач не надав суду доказів, які винні дії вчинило МО України, коли ці дії вчинені, в чому вони полягають та чи є причинний зв'язок між такими діями і моральною шкодою.

Стягуючи із Міністерста оборони України на користь позивача завдану моральну шкоду, суд не врахував положення ст.56 Конституції України, згідно якої кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових осіб.

Згідно п.101 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовою особою, судам слід виходити із того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним документом це не передбачено, то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Суд першої інстанції не врахував наведеного і не притягнув до участі у справі відповідний орган Державного казначейства України.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно положень ст.56 Конституцї України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових осіб.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом вказаної норми юридичною підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода; протиправна поведінка; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні як докази про вчинення МО України винних дій у відношенні позивача під час проходження останнім військової служби, так і наявність причинного зв'язку між такими діями і моральною шкодою, то підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задоволити.

Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної школи завданої ушкодженням здоров»я відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий

Судді