Постанова № 34638979, 17.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2295/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Драчук Т.О., Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та поновлення на службі , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та поновлення на службі.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року позов задоволено, а саме, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області № 27 о/с від 06.02.2013 року «По особовому складу» про звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ у відставку за пунктом 66 (скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС) майора міліції ОСОБА_2, начальника відділення Державної автомобільної інспекції Летичівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області з 06 лютого 2013 року; зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області поновити майора міліції ОСОБА_2 на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Летичівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області з 07 лютого 2013 року.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржена постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу від позивача не надходили.

Представники позивача та апелянта (відповідача) в судове засіданні не з"явились, надавши заяву про розгляд апеляційної скарги без їх участі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, Вінницький апеляційний адміністративний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України в період з 1988 року по 06 лютого 2003 року включно.

Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області № 27 о/с від 06.02.2013 року «По особовому складу» відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» позивача з 06 лютого 2013 року звільнено з органів МВС у відставку за пунктом 66 (скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС).

Підставами звільнення позивача став «Висновок № 201/2012 службового розслідування за фактом досудового розслідування з приводу вимагання та отримання хабара начальником ВДАІ Летичівського РВ УМВС України в Хмельницькій області майором міліції ОСОБА_2,» від 07 грудня 2012 року та наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області № 15 від 04.01.2013 року «Про грубі порушення дисципліни, законності, скоєння надзвичайної події начальником ВДАІ Летичівського РВ УМВС України в області майором міліції ОСОБА_2, та покарання винних».

Зокрема, у висновку службового розслідування зазначено, що при проведені службового розслідування знайшов підтвердження факт отримання ОСОБА_2 незаконної винагороди у громадянина ОСОБА_3 за непритягнення останнього до адміністративної відповідальності; грубе порушення вимог законодавства України, наказів МВС України від 16.03.2007 року № 81, від 26.03.2010 року № 90, інших наказів та вказівок МВС України та УМВС України в області з питань дотримання дисципліни і законності, Присяги, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, вчинення дій, що підривають авторитет міліції.

Наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області № 15 від 04.01.2013 року «Про грубі порушення дисципліни, законності, скоєння надзвичайної події начальником ВДАІ Летичівського РВ УМВС України в області майором міліції ОСОБА_2, та покарання винних» наказано майора міліції ОСОБА_2 звільнити з ОВС за дискредитацію, і в подальшому прийнято наказ № 27 о/с від 06.02.2013 року про звільнення позивача з органів Міністерства внутрішніх справ у відставку.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача про звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ, звернувся до суду з даним позовом.

В свою чергу, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Зокрема, суд, взявши до уваги постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 квітня 2013 року, відповідно до якої вирішено провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення по статті 172-2 частини 1 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, прийшов до висновку, що звільнення позивача із служби в органах внутрішніх справ у відставку за вчинення вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС проведено всупереч змісту та вимогам «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ». Також суд вважає, що оскаржуваний наказ № 27 о/с про звільнення позивача прийнятий в період коли позивач був тимчасово непрацездатний, чим допущено порушення вимог частини 3 статті 40 КЗпП України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Даючи праву оцінку обставинам вказаної справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року ( далі - Положення).

Згідно пункту 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Суд першої інстанції вважає, що у зв'язку з тим, що постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 квітня 2013 року провадження відносно позивача у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито, позивач безпідставно звільнений із служби в органах внутрішніх справ у відставку за вчинення вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС.

Проте, як встановлено, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у відставку на підставі п. 66 Положення (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу ОВС), а не за п. 64 «й» (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення).

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідача про звільнення позивача з ОВС не залежало від притягнення чи не притягнення останнього до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, а стало наслідком службового розслідування №201/2012 за фактом досудового розслідування з приводу вимагання та отримання хабара позивачем та наказу УМВС від 04.01.2013 №15 «Про грубі порушення дисципліни, законності, скоєння надзвичайної події начальником ВДАІ Летичівського РВ УМВС України в області майором міліції ОСОБА_4 та покарання винних».

Зокрема, відповідно до висновку вказаного службового розслідування від 07.12.2012 року, який затверджений начальником УМВС 12.12.2012 року, встановлено, що 27.11.2012 року в смт. Летичів на перехресті вулиць 50-річчя Жовтня та Горького начальник ВДАІ Летичівського РВ УМВСУ в області майор міліції ОСОБА_2 за не притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_5 за порушення останнім Правил дорожнього руху України вимагав та отримав від нього грошову винагороду в сумі 100 гривень. При цьому факт отримання грошей ОСОБА_2 зафіксовано відеореєстратором, який встановлений у автомобілі, що належить громадянину ОСОБА_5

Таким чином, в ході службового розслідування знайшов своє підтвердження факт грубого ігнорування ОСОБА_2 вимог адміністративного законодавства України, Закону України «Про міліцію», наказів МВС України від 26.02.2009 №77 та від 27.03.2009 № 111 щодо порядку виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності та недопущення отримання незаконної винагороди за не притягнення до такої відповідальності.

Що стосується висновків суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ № 27 о/с про звільнення позивача прийнятий в період коли позивач був тимчасово непрацездатний, чим допущено порушення вимог частини 3 статті 40 КЗпП України.

Встановлено, що ОСОБА_2 в період з 29.01.2013 року по 15.05.2013 року дійсно знаходився на лікуванні як в лікарні з поліклінікою УМВС України в Хмельницькій області, так і в інших закладах охорони здоров'я, що підтверджується відповідними доказами, в тому рахунку копіями листків непрацездатності. При цьому, в лікарні з поліклінікою УМВС України в Хмельницькій області позивач лікувався з 29 січня по 05 лютого 2013 року та мав приступити до служби 06 лютого 2013 року відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС №001953, що видана лікарнею з поліклінікою УМВС України в Хмельницькій області 29.01.2013 року.

Відповідно до п. 2.6 Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затвердженого заступником Міністра внутрішніх справ України від 27 січня 2004 року, про необхідність лікування у закладах охорони здоров'я інших центральних та місцевих органів виконавчої влади (крім випадків коли необхідна екстрена госпіталізація) працівник повідомляє безпосереднього начальника (командира) рапортом, який візується дільничним терапевтом амбулаторно-поліклінічного закладу органів внутрішніх справ при наявності його в даному населеному пункті.

Проте, в-порушення вимог вказаного Порядку позивач продовжив своє лікування з 06.02.2013 року в інших (не у відомчих) закладах охорони здоров'я, не повідомивши про це рапортом свого безпосереднього начальника, у зв'язку з чим відповідач не міг знати про те, що ОСОБА_2 перебуває на лікуванні після 06.02.2013 року.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає вимогам частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно зі статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "24" жовтня 2013 р.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Драчук Т. О.

Сушко О.О.