Ухвала суду № 34637995, 28.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1026/13-а

28.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Курапової З.І. ,

Воробйової С.О.

секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.

за участю сторін:

позивач, - ОСОБА_2 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність;

представник відповідача, Військової частини А 4515 Міністерства оборони України- Федорченко Олександр Олександрович, довіреність № 173 від 05.02.13;

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А 4515 Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 25.06.13 у справі № 827/1026/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Військової частини А 4515 Міністерства оборони України (вул. Федоровская, 53, Севастополь,99013)

про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної допомоги

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А4515 про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної допомоги.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.06.2013 позовні вимоги ОСОБА_2 до Військової частини А4515 про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної допомоги, - задоволені.

Визнано дії командування Військової частини А4515 щодо невиплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік - протиправними.

Визнано пункт Наказу Командира Військової частини А4515 від 08.04.2013 року № 67 в частині невиплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік незаконним.

Стягнуто з Військової частини А4515 на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік в розмірі 2510,25 (дві тисячі п'ятсот десять грн. 25 коп.) грн.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.06.2013 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки прийнято без встановлення усіх необхідних обставин та без додержання норм діючого законодавства. Крім того, апелянт зазначає, що командування військової частини А4515 не мало можливості та права виплатити позивачу матеріальної допомоги, у зв'язку з тим, що військовій частині асигнувань на виплату допомога не виділялося. Здійснення виплати вищевказаної допомоги було б бюджетним правопорушенням.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Матеріали справи свідчать, що позивач проходив дійсну військову службу у військовій частині А4515.

26.02.2013 року позивачем на ім'я командира військової частини А4515 було подано рапорт про виплату позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових умов, але даної допомоги позивачу виплачено не було.

Наказом командира військової частини А4515 від 08.04.2013 року № 67 позивачу було звільнено з лав Збройних Сил України у зв'язку з переведенням до Служби безпеки України з 10.04.2013 року. У даному наказі зазначено, що матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових умов позивачу не виплачувалася.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей").

У відповідності до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", надано право керівникам державних органів, в межах асигнувань установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Отже, усі особи, на яких поширюється дія пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" мають право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

У відповідності до п.1.2 наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно п.33.1 наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.33.2 вказаного вище наказу матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

П.33.3 наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Оскільки рапорт про отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових умов подавався позивачем 26.02.2013 року, тому розмір допомоги повинен складати розміру його грошового забезпечення на лютий 2013 року.

Згідно довідки розрахунку грошового забезпечення позивача за лютий 2013 року розмір його грошового забезпечення складав 2510,25 грн.

Між тим, як свідчать матеріали справи станом на день розгляду справи матеріальна допомога відповідачем не виплачена.

Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік в розмірі 2510,25 грн. та наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на наказ Міністра оборони України від 26.02.2013 року № 145 "Про бюджетну політики Міністерства оборони України", оскільки останній прийнято та доведено до відома Військової частини А4515 телеграмою Начальника фінансово-економічної служби за вих. № 350/174/29/54 від 11.03.2013, зареєстрвваного відповідачем 11.03.2013 за вх.№ 1038 (а.с.32), тобто після подання позивачем рапорту про виплату матеріальної допомоги.

Крім того, посилання відповідача на відсутність коштів на виплату одноразових видів грошового забезпечення не прийняті судом до уваги з огляду на те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яке відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" гарантується державою, та обов'язок щодо їх виплат не ставиться в залежність від наявності фінансування військової частини з боку Міністерства оборони України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав будь-яких доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги за 2013 рік для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах доказів та встановлених обставин судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки нормами діючого законодавства передбачено право позивача на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за рахунок держави, яке відповідачем порушено без вмотивованих обґрунтувань, а невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А 4515 Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 25.06.13 у справі № 827/1026/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис З.І.Курапова

підпис С.О. Воробйова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль