Постанова № 34636502, 31.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2013 року № 826/16062/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерстарч Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000721702 від 19.09.213 ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 вересня 2013 року № 0000721702.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем неправомірно застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» штрафні санкції, оскільки останнім дотримано строки сплати податку на доходи фізичних осіб.

Доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях співпадають з висновками акту перевірки від 05 вересня 2013 року № 585/26-53-22-04-21/37847777.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 липня 2013 року №№ 1230, № 1231, 1232, 1233, від 30 липня 2013 року № 1277, від 31 липня 2013 року № 1279, згідно із підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Інтерстарч Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19 серпня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05 вересня 2013 року № 585/26-53-22-0421/37847777.

Як висновок проведеної перевірки, встановлено порушення підпункту 163.1.2. пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2. пункту 164.1., підпункту 164.2.17. пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1. статті 167, підпунктів 168.1.2., 168.1.5. пункту 168.1. статті 168, підпункту 168.4.4. пункту 168.4. статті 168, підпункту «а» пункту 171.2. статті 171, підпункту «а» пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України внаслідок чого станом на кінець перевіряємого періоду (на 31 грудня 2012 року) не перераховано на код платежу 11010400 податок на доходи фізичних осіб у сумі 18530,11 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 19 вересня 2013 року № 0000721702 згідно із підпунктом 54.3.5. пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 127.1. статті 127 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, 11010101 на суму 23 162,64 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 18 530, 11 грн., за штрафними санкціями - на 4632,53 грн.

На думку позивача, такий висновок акту перевірки спростовуються платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, а тому спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України; Податкового кодексу України; Бюджетного кодексу України; Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно абзацом 1 пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, строк сплати податкового зобов'язання, за якими податковий період складає один місяць, обчислюється днями (20 днів + 10 днів), а тому, позивач повинен був перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб, не пізніше 30 числа кожного наступного місяця за звітним місяцем.

Матеріали справи свідчать, що позивачем утримано податок на доходи фізичних осіб по відомостях на виплату заробітної плати та своєчасно перераховано до бюджету податок на суму 18530,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 922923 від 16 вересня 2011 року, № 100 від 30 березня 2012 року, № 213 від 13 квітня 2012 року, № 1460 від 25 травня 2012 року, № 3 від 17 вересня 2012 року, № 7 від 31 жовтня 2012 року, № 5 від 14 грудня 2012 року.

Суд звертає увагу, що до аналогічних висновків дійшов податковий орган під час перевірки, оскільки вищевказані платіжні доручення надані перевіряючим під час документальної виїзної перевірки.

Проте, як встановлено судом, висновком акту перевірки та не спростовується позивачем, податок з виплат фізичним особам утримано у джерела виплати, але перераховано на невірний розрахунковий рахунок, а саме: на код платежу 11010100 замість 11010400.

З приводу викладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 168.4.1. пункту 168.4 статті 168 податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Згідно частини 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до пункту 2 статті 64 Бюджетного кодексу України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету місцевого самоврядування за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Отже, аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

В даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за спірний період. Визначення у платіжному дорученні номера рахунку, призначеного для сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (код 11010100) замість рахунку, призначеного для сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата (код 11010400) , не є правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми податку у визначений строк та виникнення податкового боргу, а також, як наслідок, для застосування фінансових санкцій і пені.

Суд звертає увагу, що податок на доходи фізичних осіб належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто має єдиного одержувача - Державний бюджет України. Оскільки платник податку своєчасно й у встановленому розмірі сплатив суму грошового зобов'язання із зазначеного податку до державного бюджет, на думку суду, у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання, оскільки норми законодавства в сфері оподаткування не передбачають застосування штрафу в разі сплати податку з помилкою у рахунках.

Зарахування коштів на той чи інший рахунок державного бюджету є заходом в межах державного бюджету з метою врегулювання питань формування та використання бюджетних коштів. Порядок сплачених до бюджету податків (а саме таким порядком обліку є як облік надходжень до бюджету, який ведеться органами Держказначейства, так і облік платежів, який ведеться податковим органом) не може впливати на сплату податків до бюджету та свідчити про виконання або невиконання платниками своїх обов'язків по сплаті {податків. Чи належним є виконання зобов'язань по сплаті податків залежить саме від їх надходження до бюджету, а не від того, як вони обліковуються.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2007 року справа № К-24401/06 та від 15 вересня 2011 року справа № К-184/08 (ЄДРСР 20653818).

Відповідно до статті 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Згідно з Класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11: код 11010100 призначений для сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, а код 11010400 - для сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата.

Таким чином, сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата у будь-якому разі проведена на рахунок державного казначейства, призначеного для сплати податку на доходи фізичних осіб на діючий рахунок державного казначейства.

При цьому, матеріали справи свідчать, що позивач звертався до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві із листом про перерахування помилково сплачених коштів на правильний рахунок із визначення коду бюджетної класифікації 11010400.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем сплачений податок на доходи фізичних осіб та зарахований на єдиний казначейський рахунок до державного бюджету у встановлений Податковим кодексом України термін сплати, висновки акту про неперерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 18530,11 грн. є необґрунтованими.

Вирішуючи адміністративну справу, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 54.2 статті 54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно пункту 18.2 статті 18 Податкового кодексу України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до частини 1 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

За змістом мотивувальної та резолютивної частин акт перевірки не вбачається порушення якої статті Податкового кодексу України допущено позивачем, оскільки у акті перевірки встановлено порушення «підпункту 163.1.2. пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2. пункту 164.1., підпункту 164.2.17. пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1. статті 167, підпунктів 168.1.2., 168.1.5. пункту 168.1. статті 168, підпункту 168.4.4. пункту 168.4. статті 168, підпункту «а» пункту 171.2. статті 171, підпункту «а» пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України».

Однак, податковим повідомленням-рішенням від 19 вересня 2013 року № 0000721702 відповідач застосував штраф на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, тобто за несплату узгодженого грошового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що не визначення відповідачем підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій в акті перевірки, водночас визначення грошового зобов'язання платника податків на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, унеможлює встановлення склад порушення застосованій санкції.

Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми та сплату позивачем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18530,11 грн. (зарахований на єдиний казначейський рахунок до державного бюджету) у встановлений Податковим кодексом України термін сплати, суд вважає спірне податкове повідомлення - рішення від 19 вересня 2013 року № 0000721702 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 19 вересня 2013 року № 0000721702.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник