Постанова № 34636205, 30.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2013 року № 826/15013/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грансоюз Україна" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 №0004142208 та №0004132208

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06 червня 2013 року № 0004142208 та № 0004132208.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Ю.О.Електронікс», а реальність господарських операцій позивачем підтверджується належним чином оформленими документами.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 24 травня 2013 року № 2452/22.8-17/35932048.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 79.2. статті 79, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, на підставі наказу № 1071 від 21 травня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» з питань правомірності дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Асіа» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року та ТОВ «Ю.О.Електронікс» за період з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року, за результатом якої складено від 24 травня 2013 року № 2425/22.8-17/35932048.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- пунктів 198.3., 198.6 статті 198, пунктів 201.4., 201.6., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 104 885,00 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2012 року - 42 404,00 грн., листопад 2012 року - 58237,00 грн., грудень 2012 року - 4244,00 грн.

- пункту 138.1, підпункту 138.5.1. пункту 138.5. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 110129,00 грн. в тому числі по періодам: IV квартал 2012 року в сумі 110129,00 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований наступним: в ході перевірки використано акт ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 12 березня 2012 року № 693/2220/38203305 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма «Асіа» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за вересень, жовтень, листопад 2012 року, січень 2013 року; акт ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 27 березня 2012 року № 817/22-90/32799525 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О.Електронікс» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01 грудня 2011 року по 30 листопада 2012 року на підставі яких встановлено, що правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами.

Крім цього, податковий орган посилається на висновок ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 11 березня 2013 року щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Ю.О.Електронікс».

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 06 червня 2013 року № 0004132208 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та згідно пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3., 198.6 статті 198, пунктів 201.4., 201.6., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 131 106,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 104885,00 грн., за штрафними санкціями - 26221,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 06 червня 2013 року № 0004142208 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та згідно пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.1, підпункту 138.5.1. пункту 138.5. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 137 660,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 110129,00 грн., за штрафними санкціями - 27532,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, відповідно до рішення Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 10640/6/9-99-10-01-15 спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» та ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс», обставини використання придбаних послуг, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Грансоюз Україна» та ТОВ «Фірма «Асіа» укладено агентський договір № 32 від 01 жовтня 2012 року, за умовами якого ТОВ «Грансоюз Україна» виступає «Принципалом», а ТОВ «Фірма «Асіа» - «Комерційний агент». Предметом Договору (згідно Договору № 32 від 01 жовтня 2012 року та додатків до нього від 01 жовтня 2012 року, від 01 листопада 2012 року та від 01 грудня 2012 року) є послуги, які Комерційний агент надає Принципалу, а саме: проводить маркетингові дослідження ринку продажу та закупівлі продукції нерудної промисловості, а саме щебеню та похідних з нього, що використовується як сировина у будівельній промисловості, веде попередні переговори з продавцями та покупцями щебеню щодо асортименту, якості та технічних характеристик щебеню, надає організаційні, представницькі послуги з метою укладення договорів поставки щебеню між Принципалом та його контрагентами.

На виконання умов Договору ТОВ «Фірма «Асіа» виписано на адресу ТОВ «Грансоюз Україна» податкові накладні № 337 від 15 жовтня 2012 року на суму 39307,37 грн.; № 714 від 31 жовтня 2012 року на суму 57564,62 грн.; № 698 від 30 листопада 2012 року на суму 214774,56 грн.; № 1236 від 31 грудня 2012 року на суму 25462,56 грн.

Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних та задекларовані в декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

Згідно актів надання послуг за жовтень 2012 року № 000000054, № 000000053, № 000000052, за листопад 2012 року № 000000055, за грудень 2012 року 000000057, 000000058 позивачем прийнято агентські послуги.

На підтвердження реальності надання агентських послуг позивачем долучено до матеріалів справи звіти комерційного агента №№ 1-4 від 15 жовтня 2012 року, 30 жовтня 2012 року, від 30 листопада 2012 року та від 31 грудня 2012 року.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Крім цього, між ТОВ «Грансоюз Україна» (Замовник) та ТОВ «Ю.О.Електронікс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 056 від 17 жовтня 2012 року, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги по впровадженню 1С (Бухгалтерія для України), та необхідних додатків для ефективного виробничо-фінансового управління та діяльності Замовника в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Виконавець проводить роботи за даною угодою на території і комп'ютерах Замовника або за погодженням Сторін на своїй території і своїх комп'ютерах відповідно до оформленої заявки на проведення робіт. Заявка на проведення робіт оформлюється заздалегідь або безпосередньо перед виконанням робіт.

Датою поставки вважається дата підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг.

ТОВ «Ю.О.Електронікс» в свою чергу, виписано податкові накладні № 1128 від 31 жовтня 2012 року на суму 48000,00 грн., № 912 від 26 жовтня 2012 року на суму 58800,00 грн., № 743 від 22 жовтня 2012 року на суму 51300,00 грн., № 1081 від 30 листопада 2012 року на суму 134100,00 грн.

Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних та задекларовані в декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

Згідно актів надання послуг № 3 від 31 жовтня 2012 року, № 2 від 31 жовтня 2012 року, № 1 від 22 жовтня 2012 року, № 4 від 30 листопада 2012 року позивачем прийнято надані послуги з впровадження ділянок обліку, внесення вихідних даних, перевірка коректності заповнення регламентованої звітності на загальну суму 292200,00 грн. з ПДВ.

При цьому, матеріали справи місять копії заявок на проведення робіт, зі змісту яких вбачається дата подачі заявки, час початку роботи та час закінчення, прізвища відповідального працівника.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс» у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс» - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100349800, довідку про взяття на облік платника податків та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; неспеціалізованої оптової торгівлі; роздрібної торгівлі залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Судом встановлено, що придбані послуги використовувались у межах власної господарської діяльності, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 6851 за жовтень 2012 року - липень 2013 року з контрагентами ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс».

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на висновок ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 11 березня 2013 року щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Фірма «Асіа» та ТОВ «Ю.О.Електронікс» суд не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять вироку суду та інших доказів, які не спростовуються матеріалами справи.

При цьому, відповідач зазначає, що згідно з протоколом допиту свідка - гр. ОСОБА_2 - директора та головного бухгалтера ТОВ «Ю.О.Електронікс» до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ю.О.Електронікс» не має відношення. Зареєстрував товариство за винагороду. За даним фактом 24 січня 2013 року Слідчим управлінням ГУ МВС України в м.Києві зазначені відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013110000000099, за ознаками злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Суд звертає увагу, що зазначені висновки слідчого с управлінням ГУ МВС України в м.Києві не підтверджені вироком суду та не стосуються безпосередньо позивача як суб'єкта господарської діяльності, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 06 червня 2013 року № 0004132208 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 06 червня 2013 року № 0004132208 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 137 660,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 110129,00 грн., за штрафними санкціями - 27532,00 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії укладених Договорів позивача із ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс», копії податкових накладних, актів виконаних робіт на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року № 0004132208.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 06 червня 2013 року № 0004132208 та № 0004142208.

3.Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник