Постанова № 34634247, 31.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. Справа № 914/2654/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желік М. Б.

Костів Т. С.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача - Фарович Н.В.,

від відповідача - Чир І.С.

розглянув апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові від 25.09.2013 р. № 4328/03

на рішення господарського суду Львівської області від 23.09.2013 року

у справі № 914/2654/13

за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові, м. Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Львівське автотранспортне підприємство - 14630", м. Львів

про: стягнення 278 805 грн. 95 коп. завданих збитків.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 23.09.2013 року у справі 914/2654/13 в задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові до Відкритого акціонерного товариства "Львівське автотранспортне підприємство - 14630" про стягнення 278 805 грн. 95 коп. завданих збитків відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 23.09.2013 року у справі 914/2654/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Львівське автотранспортне підприємство - 14630" в користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові 278 805 грн. 95 коп. завданих збитків. При цьому, апелянт вказує, що оскільки зазначена шкода завдана, належним на праві власності ПАТ "Львівське автотранспортне підприємство - 14630", джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом, внаслідок злочинних дій водія Відповідача Лозового Є.С., Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь суму завданих збитків в порядку регресу, посилаюсь на положення статей 1172 та 1187 ЦК України.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив доводи апелянта, просив рішення господарського суду Львівської області від 23.09.2013 року у справі 914/2654/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні навела доводи, аналогічні викладеним в своїй апеляційній скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задоволити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив доводи апелянта, вказав що на його думку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а відтак просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Лозовий Євген Степанович, будучи водієм, належного Фізичній особі-підприємцю Чичелюку Олександру Миколайовичу автобуса БАЗ-А-079, державний реєстраційний номерний знак ВС 0034 АА, здійснюючи, на підставі укладеного між Відповідачем та СПД ФО Чичелюком О.М. Договору від 13.06.2006 року №2 перевезення пасажирів на маршруті Відповідача на перехресті вул. Дорошенка та вул. Банківської у м. Львові в напрямку проспекту Свободи 16.11.2007 року близько 16 год. 00 хв., в порушення вимог п.п. 1.5., 1.10., п. 2.3. "б", п. 12.3. Правил дорожнього руху України, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді появи в полі зору потерпілої Гагріль М.В., не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, створив аварійну обстановку і здійснив наїзд на потерпілу, чим спричинив її смерть.

Частиною першою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Приписами частини другої вказаної статті передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вироком Галицького районного суду міста Львова від 04 січня 2012 року у справі Лозового Євгена Степановича визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

У відповідності до "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1112, проведено спеціальне розслідування, Актом від 21.05.2012 року б/н якого встановлено, що нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть начальника відділу Державної інспекції контролю за цінами у Львівській області Гагріль Марією Василівною, пов'язаний з виробництвом, про що складено акт форми Н-1 від 16.11.2007 року №1. Відповідно до законодавства Гагріль М.В. була застрахована від нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності" № 1105-XV від 23.09.1999 року, Постановами начальника Відділення ВД ФССНВ у м. Львові від 16.11.2012 року №1307/70419/70419/1, №1307/70419/70419/2, №1307/70419/70419/3, №1307/70419/70419/4, №1307/70419/70419/5, №1307/70419/70419/6, №1307/70419/70419/7, №1307/70419/70419/8, №1307/7419/70419.1/9, а також від 26.03.2013 року №1307/70419/70419/10 відшкодовано доньці Гагріль Марії Василівни - Гагріль Тетяні Юріївні шкоду в розмірі 278 805 грн. 95 коп. за період з листопада 2007 року по жовтень 2012 року, яка завдана смертю її матері Гагріль Марії Василівни на виробництві, а саме:

1. одноразову допомогу сім'ї потерпілої на виробництві в розмірі 146 641 грн. 80 коп.;

2. одноразову допомогу утриманці загиблої: Гагріль Тетяні Юріївні в розмірі 29 328 грн. 36 коп.;

3. щомісячну страхову виплату - Дочці Гагріль Тетяні Юріївні 2005 року народження в розмірі 1 222 грн. 02 коп. (постанова ВВД ФССНВ у м. Львові від 16.11.2012 року №1307/70419/70419/3), та згідно Постанов про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати станом на 01.03.2008 року від 16.11.2012 року №1307/70419/70419/4 в розмірі 1 374 грн. 77 коп.; 01.03.2009 року від 16.11.2012 року постанова №1307/70419/70419/5 в розмірі 1 461 грн. 38 коп.; 01.03.2010 року від 16.11.2012 року постанова №1307/70419/70419/6 в розмірі 1 374 грн. 77 коп.; 01.03.2011 року від 16.11.2012 року постанова №1307/70419/70419/7 в розмірі 1 610 грн. 44 коп.; 01.03.2012 року від 16.11.2012 року постанова №1307/70419/70419/8 в розмірі 1 893 грн. 88 коп.; 01.03.2013 року від 16.11.2012 року постанова №1307/70419/70419/10 в розмірі 2 176 грн. 06 коп.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків, у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням, здійснює страхування від нещасного випадку на виробництві та діє на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженими Верховною радою України 14.01.1998 року № N 16/98-ВР.

Відповідно до статті 21 Основ, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Відповідно до статті 6 цього ж Закону о суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Приписами статті 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно норми частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма міститься в главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із приписом частини другої статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

На підставі статті 46 вказаного Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, яке здійснюється за рахунок внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені зі страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Частиною другою статті 4 Основ встановлено, що відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Так, як вірно встановив суд першої інстанції, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачає права Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи. Таке право, про яке зазначено в статті 993 ЦК України, до страховика переходить лише в разі сплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування і не може бути застосовано в особистому страхуванні життя і здоров'я.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, при особистому страхуванні життя і здоров'я потерпіла особа має право отримати і страхову виплату від Фонду, і в повному обсязі відшкодування шкоди від її заподіювача. Оскільки право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду здоров'ю, за своїм характером є таким, що нерозривно пов'язане з особою самого потерпілого, то, згідно зі статті 515 ЦК України, воно не може переходити до інших осіб, зокрема і до Фонду.

Здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зазначених виплат у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України, оскільки винна в порушенні прав застрахованого особа ніяких прав Фонду не порушила, а тому Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою і не набуває права зворотної вимоги до винної особи, передбаченого частиною першою статті 1191 ЦК України.

Правова позиція з цього питання є усталеною в судовій практиці, неодноразово висловлена Верховним Судом України (Постанова Верховного Суду України від 5 вересня 2012 року № 3-32 гс 12, Постанова Верховного Суду України від 5 лютого 2013 року № 3-1 гс 13, тощо).

Відповідно до статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові - відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 23.09.2013 року у справі 914/2654/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 05.11.2013 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Костів Т. С.