Ухвала суду № 34633613, 05.11.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0603/2-2921/11 Головуючий у 1-й інст. Корбут В.В.

Категорія 41 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Заполовського В.Й., Шевчук А.М.,

при секретарі судового

засідання Кузьмінській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - міське комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Бердичівської міської ради (орган опіки та піклування) про вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 вересня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачка понад півтора роки не проживає в квартирі, не несе витрати по утриманню спірної квартири.

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про вселення. В мотивування вимог посилалась на те, що ОСОБА_2 чинив перешкоди в користуванні спірним житлом. За наведених обставин просила задовольнити зустрічний позов та вселити її та спільну дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 вересня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 94 грн. 70 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи і суперечить нормам чинного законодавства, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.71 ЖК та роз'яснень, викладених у п.10 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", право користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї зберігається протягом шести місяців або інших строків. Передбачених цією статтею. В разі відсутності цих осіб понад встановлені строки з поважних причин: перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї, цей строк може бути продовжений судом.

Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Судом встановлено, що в квартира АДРЕСА_1, була надана ОСОБА_2 та членам його сім`ї: ОСОБА_3 - дружині, та ОСОБА_4 - сину, на підставі ордеру №2 від від 20.08.2009 року, виданого згідно рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області №500 від 20.08.2009 року. З весни 2010 року ОСОБА_3 квартирою не користується, участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг не приймає.

Факт непроживання ОСОБА_3 у спірній квартирі з весни 2010 року підтверджується актами обстеження квартири, складеними працівниками міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 від 14.04.2011 року, 27.06.2011 року, 26.08.2011 року, 25.11.2011 року, а також зазначене підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, допитані судом першої інстанції.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 вказали конкретні речі, які вивозила ОСОБА_3 з квартири, а свідок ОСОБА_7 пояснив, що особисто на прохання ОСОБА_3 вивозив речі із спірної квартири.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 15 жовтня 2011 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_11, від шлюбу мають доньку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З врахуванням встановлених обставин, яким дана належна правова оцінка, суд дійшов до правильного і обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 втратила право користування жилим приміщенням відповідно до ст.ст. 71,72 ЖК України, оскільки більше 6 місяців без поважних причин ним не користувалася.

Доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, вчиняв сварки у сім'ї, а тому вона з поважних причини не проживала у спірній квартирі є безпідставними. Відповідних доказів, якими можуть бути довідки медичних закладів про перебування ОСОБА_2 на обліку у лікаря нарколога, процесуальні документи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної, кримінальної відповідальності за насильство в сім'ї, ОСОБА_3 суду не надала та такі в матеріалах справи відсутні.

Безпідставним є доводи представника ОСОБА_3 - ОСОБА_12 про те, що в технічному записі судового засідання неповно записані покази свідків, оскільки у строк визначений ст.199 ЦПК України вони не подавали письмові зауваження.

Правильним є висновок суду про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, оскільки матеріали справи не містять доказів поважності причин непроживання ОСОБА_3 у спірній квартирі (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо). ОСОБА_3 не надала належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_2 чинив їй та сину ОСОБА_4, перешкоди у користуванні спірною квартирою. Крім того, ОСОБА_2 не заявлялась вимога про визнання малолітнього ОСОБА_4 таким, що втратив право користування спірною квартирою, та він не заперечує проти проживання його сина ОСОБА_4 у даній квартирі. Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 почала вчиняти дії щодо захист її порушених житлових прав зі сторони ОСОБА_2, шляхом звернення до правоохоронних органів та директора МКВЖРЕП №3, лише після спливу шести місяців з того моменту коли вона перестала проживати в спірній квартирі.

Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи у межах заявлених вимог, дав належну оцінку доводам і запереченням сторін.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді